Методи навчання техніки читання.
Синтетичі методи (навчання відбувається від частини до цілого (від букв до складів і слів).
Алфавітний метод. Учні засвоюють назви букв, а потім навчаються читати склади й слова. Напр.: с – [si:], a – [ei], t - [ti:] cat [kat]
За звукового (фонетичного) методу назви букв не додаються, учні починають зі звука, який передається цією буквою. Напр.: c –[k], a – [ ], t – [t], ------- cat [kat]. Букви вводяться поступово, з їх появою у прочитуваних словах. Учням надається лише їх звукова відповідність: для голосних – їх коротке читання в закритому складі, для приголосних – звичайне або найбільш поширене звучання.
Повністю виключається різне читання тієї самої графеми.
Одним із принципів навчання техніки читання є принцип сконцентрованості навчального матеріалу. На перших уроках пред’являється велика кількість букв, які потім повторюються протягом всієї першої чверті: на уроці 1- 6 букв, урок 2 –4 букви; урок 3 –4 букви; урок 4 –4букви. Потім надходження букв уповільнюється. На п’ятому уроці - 3 нові букви, на шостому –2 нові букви, на сьомому – 1 нова буква, на восьмому – жодної, на дев’ятому й десятому –по 2 нові букви, на одинадцятому пред’являються букви Qq і Yy і вивчається пісенька-алфавіт.
Учні читають слова у такій послідовності:
а). Читання слів з голосними у закритому наголошеному складі;
б). Читання слів з буквосполученнями приголосних і голосних;
в). Вивчення назв голосних, їх читання у відкритому складі та інші випадки читання.
Аналітичні методи (навчання читання відбувається від цілого до частини, від складного до простого).
Метод цілих слів передбачає одночасне сприйняття всього слова, повторення його за вчителем. Згодом діти читають слова за аналогією і лише на подальших етапах навчаються виділяти в словах окремі букви. Цей метод особливо підходить для навчання читання слів-винятків, але може з успіхом застосовуватися до будь-яких інших слів.
Навчання починається з введення одразу кількох слів, наприклад, днів тижня. Слова демонструються на картках. Вчитель прочитує їх, учні повторюють. Потім вони прочитують слова без допомоги вчителя. Після цього на одному зі слів проводиться звуко-буквенний аналіз. Зі слів виділяються букви, демонструються на картках у різному порядку. Діти називають їх. Потім за допомогою карток вони складають слова.
Згідно з методом речень учень має починати читання з цілих речень, щоб привчатися схоплювати загальний зміст прочитаного. Окремі прийоми цього методу можуть бути використані в сучасній школі (наприклад, в інтенсивній методиці), однак не на початковому етапі, а тоді, коли учні оволодіють читанням слів.
Наведемо приклади вправ, у яких вчитель демонструє учням словосполучення та речення, написані на цупкому картоні.
1). Учні читають словосполучення on the desk, in the bag, a black bag etc.
2). Вчитель на 1-2 секунди показує учням речення, що містить ці ж словосполучення та пропонує прочитати його. Після цього він показує інше речення, яке відрізняється від попереднього одним елементом.
Напр.: The bag is in the desk. – The bag is on the desk.
Учні не тільки читають речення, але й визначають, чим воно відрізняється від попереднього.
3). Діти читають показане речення і записують його з пам’яті.
4). Учитель складає 3-4 речення, прикріплює їх на дошці, а потім показує малюнок.
Завдання учнів – прочитати або переписати в зошит речення, яке відповідає малюнкові. Ця вправа допомагає безперекладно розуміти речення, предметно сприймати прочитане.
5). На дошці – 15-20 слів. Завдання учнів - скласти з них речення, сказане вчителем один раз.
Метод текстів передбачає читання тексту, який пред’являється учням у вигляді таблиці. Текст читається хором та окремими учнями. Вчитель диригує роботою класу: визначає рухом указки темп читання (сповільнює або прискорює його). Учні за реакцією вчителя орієнтуються, наскільки правильно вони виконують вправу. У разі потреби вчитель вказує на окремі слова, буквосполучення, просить повторити їх. У таблиці можна виділити певні графеми - нові або складні для читання.
Учні починають читати невеликі тексти вже на п’ятому уроці. Спілкування в ігрових ситуаціях на кожному уроці активізує певну частину матеріалу, що міститься в цих текстах. Усне повторення лексики супроводжується показом малюнків з підписами. Кожен текст повинен містити ілюстрацію. Слова, які вперше зустрічаються в тексті, супроводжуються малюнками. Діти читають лише вголос. Кожен учень читає один-два рядки.
За читанням слід проводити аналіз тексту (пошук певного слова, рахування однакових слів тощо), а потім аналіз окремих слів. Діти знаходять в словах знайомі букви, складають слова з карток з буквами.
Аналітико-синтетичні методи передбачають поєднання, чергування аналізу й синтезу в залежності від етапу навчання техніки читання, від специфіки слова, яке читається.
Метод навчання за ключовим словом.
Слова групуються за певними ознаками – буквосполученнями, голосною у відкритому/закритому складі. Наприклад:
plate pen chalk night
late ten cheese bright
take men child light
Спочатку учні прочитують однотипні слова за вчителем, при цьому їм пропонується запам’ятати ключове слово, яке, як правило, стоїть першим у списку. У подальшій роботі, коли учні читають слова самостійно, вони орієнтуються на читання відповідного ключового слова. У разі потреби вчитель відсилає учнів до ключового слова, нагадуючи їм тим самим, як читається те чи інше слово.
Метод навчання техніки читання за правилами.
Засвоєння правил читання дозволяє учням впевненіше орієнтуватися в розмаїтті мовного матеріалу. Уже в перший рік учні вчаться читати слова всіх чотирьох типів складу:
1 тип – відкритий склад: plate
2 тип –закритий склад: pen
3 тип – голосна + r: ir, ur, or, er,
4 тип – голосна + r+e: are
Найдоцільнішим вважається комбінування елементів кількох методів.
Етапи навчання читання:
Оволодіння графікою та орфографією.
Оволодіння мовленнєвими навичками читання.
Оволодіння вміннями читання.
Підсистема вправ для навчання техніки читання:
Вправи для формування техніки читання:
Вправи на впізнавання і розрізнення графем (не комунікативні, рецептивні вправи):
На упізнавання,
Розрізнення,
Групування,
Розташування.
Вправи на встановлення і реалізацію графемно-фонемних відповідностей (не комунікативні й умовно-комунікативні рецептивні і репродуктивні вправи):
На озвучування,
Називання,
Написання,
Читання ізольованих слів,
Читання словосполучень,
Прогнозування форми слова.