4. Організаційні (особисті) права учасників корпорацій.

Законодавець визначає корпоративні права як поєднан­ня двох груп прав - майнового і немайнового характеру.

Аналіз законодавчих актів, які визначають права учасників господарських товариств, дозволяє виокремити в останню гру­пу такі основні правомочності:

- брати участь в управлінні товариством у порядку, визна­ченому в установчих документах, крім випадків, установлених законом;

- брати участь у розподілі прибутку;

- вийти в установленому порядку з товариства;

- одержувати інформацію про діяльність товариства у по­рядку, встановленому установчими документами.

Як і щодо майнових корпоративних прав, перелік немайно­вих прав не є вичерпним, оскільки учасники господарських товариств можуть мати інші права, встановлені установчим документом та законом. Так, за Законом України «Про акціонерні товариства» акціонери в процесі здійснення права на участь у загальних зборах товариства наділяються низкою прав:

- право на отримання інформації про дату, час і місце про­ведення загальних зборів та іншу інформацію, передбачену ч. 3 ст. 35 Закону;

- право ознайомитися з документами, необхідними для прийняття рішень з питань порядку денного. У повідомленні про проведення загальних зборів зазначаються конкретно ви­значене місце для ознайомлення (номер кімнати, офісу тощо) та посадова особа товариства, відповідальна за порядок ознайом­лення акціонерів з документами (ч. 1 ст. 36);

- право ознайомитися з проектом (проектами) рішення з питань порядку денного (ч. 2 ст. 37);

- право внести пропозиції щодо питань, включених до по­рядку денного загальних зборів акціонерного товариства, а також щодо нових кандидатів до складу органів товариства. Пропозиції вносяться не пізніше ніж за 20 днів до проведення загальних зборів (ч. 1 ст. 38);

- право знати про зміни в поряду денному (ч. 7 ст. 38);

- право брати участь у загальних зборах особисто або через представника (ст. 39).

Законодавчо визначені немайнові корпоративні права притаманні учасникам усіх господарських товариств, проте їх обсяг, умови і механізми реалізації залежать від виду товариства. Наприклад:

- учасники товариства з обмеженою відповідальністю, то­вариства з додатковою відповідальністю та акціонерного това­риства здійснюють управління товариством шляхом участі у роботі органів управління та інших органів, до складу яких вони входять;

- учасники повного товариства й повні учасники командит­ного товариства наділені правом управляти товариством не че­рез структурні органи, а безпосередньо, та діяти від імені това­риства;

- вкладники командитного товариства не мають права бра­ти участь в управлінні діяльністю товариства та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю това­риства. Проте вони можуть діяти від імені товариства за умови видачі їм довіреності;

- акціонери - власники привілейованих акцій певного класу беруть участь у роботі загальних зборів акціонерного товариства при вирішенні питань, визначених ч. 5 ст. 26 Закону України «Про акціонерні товариства»;

- право вимагати скликати позачергові загальні збори ма­ють акціонери, які на день подання вимоги сукупно є власника­ми 10 і більше відсотків простих акцій товариства, та учасники товариства з обмеженою відповідальністю й товариства з додат­ковою відповідальністю, що володіють у сукупності більш як 19 відсотками голосів. Якщо у встановлені законом строки по­зачергові збори не будуть скликані, акціонери та учасники впра­ві самі скликати загальні збори товариства.

Що таке немайнові корпоративні права, яка їх правова при­рода та які особливості їх здійснення? Ні законодавець, ні юридична доктрина чіткої відповіді на ці запитання не дають. Можна говорити лише про те, що, по-перше, немайнові корпоративні права окремо та сукупно не можуть бути предметом деяких правочинів, оскільки у цивільному обороті корпоративне право виступає як неподільний об'єкт; по-друге, вони переходять до іншої особи при відчуженні акцій чи частки у статутному (складеному) капіталі товариства; по-третє, їхній зміст та співвідношення із майновими залежить від організаційно-правової форми господарського товариства.

Дослідники по-різному вбачають сутність цих прав, що, відповідно, позначається на термінології. Так, В. С. Щербина та Н. С. Глусь називають немайнові корпоративні права членськими (управлінськими). Слід підтримати думку І. Б. Саракун стосовно того, що така назва не є вдалою, оскільки поняття «членство» застосовується у непідприємницьких організаціях, а у господарських товариствах використовують поняття «участь» у товаристві.

Свого часу Г. Ф. Шершеневич виокремлював майнові та особисті права акціонерів. До останніх належать: право на участь у загальних зборах товариства; право вимагати скликання позачер­гових загальних зборів; можливість вносити пропозиції на роз­гляд загальних зборів; право обирати та бути обраним до вибор­них органів товариства тощо.

Застосовування терміна «особисті» для назви немайнових корпоративних прав підкреслює їхню приналежність тому чи іншому учаснику господарського товариства, адже в основі поняття «особисте» лежить пов'язаність з особою та стародавній поділ «моє - твоє».

Проте із загального етимологічного погляду поняття «осо­бисте» щодо поняття «право» визначається як прикметник, який характеризує здійснення права безпосередньо, не через інших осіб. З огляду на це використання згаданого терміна на позначен­ня немайнових корпоративних прав з позиції сучасного вітчиз­няного законодавства не відповідає дійсності, оскільки учасни­ки господарських товариств мають право для участі у загальних зборах призначити свого постійного представника чи представника на певний строк, а учасники товариства з обмеженою від­повідальністю, окрім цього, вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.

В юридичній літературі висловлено також пропозицію іме­нувати досліджувану нами групу корпоративних прав як органі­заційні. Вони зумовлені суб'єктивним та об'єктивним факторами. Суб'єктивний фактор проявляється в задоволенні учасником товариства власного майнового інтересу, а об'єктивний - орга­нізацією діяльності юридичної особи як суб'єкта права. Разом із тим, ця назва не є точною, оскільки право на інформацію про діяльність товариства, право вийти з товариства в установлено­му порядку за своєю суттю не є організаційними.

Заслуговують на увагу міркування І. В. Спасибо-Фатєєвої. У своїх роботах дослідник неодноразово доводить наявність у корпоративних правовідносинах симбіозу майнових, немайнових та організаційних відносин. Саме останні складають питому вагу в корпоративних відносинах, в яких реалізуються майнові та немайнові права. Однак ця ідея стикається з проблемою вичерпності предмета цивільного права, оскільки організаційні відносини не є предметом цивільно-правового регулювання. Як розв'язання питання правової природи корпоративних прав на­званий автор запропонувала допустити існування організацій­них відносин як цивільно-правових.

Проте в сьогоднішніх дослідженнях І. В. Спасибо-Фатєєвої йдеться вже про подвійний формат корпоративних прав. По­двійність спостерігається в тому, що самі корпоративні права складаються з кількох дрібних прав, які стало загальноприйня­тим поділяти на дві складові - майнові та організаційні права. Ми погоджуємося з дослідником у тому, що такий поділ є певною мірою умовним, але зручний для уявлення про ті можливості, яких набувають особи, вкладаючи (інвестуючи) свій капітал у господарське товариство. Насправді ж ніхто з практиків не замислювався над правовою природою участі в загальних зборах та вимоги про виплату дивідендів.