Лекція 6. Педагогіка сімейних стосунків.

1. Стилі сімейних стосунків

Стосунки, що складаються в сім'ї між її членами, здійснюють найбільший вплив на виховання необхідних для життя в сім'ї якостей, уявлень і орієнтацій. «Все - і хороше, і погане - людина отримує в сім'ї. Саме сім'я була, є і, очевидно, буде завжди важливою сферою формування особистості і найголовнішим інститутом виховання».

Які ж фактори впливають на особистість дитини в сім'ї? Спеціалісти ці фактори умовно поділяють на три групи:

перша - це соціальне мікросередовище сім'ї, у якому здійснюється залучення дітей до соціальних цінностей і ролей, введення їх у складності й протиріччя сучасного світу;

друга - це внутрішньосімейна і позасімейна діяльність, переважно побутова праця, що є могутнім знаряддям соціологізації людини і її залучення до майбутньої життєдіяльності;

третя - це власне сімейне виховання, певний комплекс цілеспрямованих педагогічних впливів.

Перші дві групи факторів (перша більше, друга відносно менше) можуть бути представлені педагогікою сімейних стосунків - тією самою, про яку писав великий педагог А.С. Макаренко. «Ваша власна поведінка, - стверджував він у своїх «Лекціях про виховання дітей», - вирішальна річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте або навчаєте її. Ви виховуєте її в кожний момент вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома. Як ви одягаєтеся, як ви розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радієте або сумуєте, як ви смієтеся, читаєте газету, - все це має для дитини велике значення. Найменші зміни в тоні дитина бачить або відчуває, всі повороти вашої думки доходять до неї невідомими шляхами, ви be не помічаєте. А якщо ви грубі або хвастливі, або ви пиячите, а ще гірше, якщо ви ображаєте матір, вам уже не треба думати про виховання: ви вже виховуєте погано і ніякі «найкращі поради і методи вам не допоможуть».

Виховання необхідних для сімейного життя якостей (таких як розуміння, співчуття, чуйність, емоційний відгук) більш за все відбувається в невидимій, але надзвичайно впливовій галузі педагогіки відносин, дефекти якої породжують наступні відхилення в поведінці. Учені виявили два типи сімей - цілком благополучних, повних, матеріально забезпечених, з підлітками-правопорушниками, на яких статки мали негативний вплив: перші - зі споживацьким стилем виховання, де матеріальне благополуччя поєднується з повною бездуховністю, з міщанськими і користолюбними інтересами і другий -з відсутністю емоційних контактів батьків з дітьми, нормальних, теплих їх взаємин.

У кожній сім'ї поступово налагоджуються певні стилі взаємин між її членами.

У сучасній психології стилі сімейних взаємин поділяються на три основних види: ліберальний, авторитарний і демократичний.

Перший з них (ліберальний), як правило, проявляється в сім'ї як повна відсутність будь-яких стосунків: віддаленість членів сім'ї один від одного, вони чужі один одному, байдужі до справ, почуттів і проблем іншого, кожен сам по собі.

Авторитарний стиль спілкування характеризується тим, що в родині панують безапеляційні і безцеремонні стосунки членів сім'ї, їх жорстокість, агресивність і диктат, байдужість і прохолодність у їх стосунках один з одним.

І демократичний стиль спілкування в сім'ї передбачає колегіальну демократію, співробітництво, взаємодопомогу, розвинену культуру почуттів і емоцій, а також справжнє і повне рівноправ'я всіх членів сім'ї.

Які виховні можливості має кожен із цих стилів сімейних взаємин здогадатись і передбачити не важко.