ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА КРАЇН-МОНАРХІЙ ПЕРСЬКОЇ ЗАТОКИ КІНЦЯ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

ВСТУП

РОЗДІЛ І НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ТА СУБ'ЄКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇН-МОНАРХІЙ ПЕРСЬКОЇ ЗАТОКИ

РОЗДІЛ ІІ ЕВОЛЮЦІЯ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОГО КУРСУ КРАЇН-МОНАРХІЙ ПЕРСЬКОЇ ЗАТОКИ КІНЦЯ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

РОЗДІЛ ІІІ ОСНОВНІ НАПРЯМКИ СУЧАСНОЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇН-МОНАРХІЙ ПЕРСЬКОЇ ЗАТОКИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Країни-монархії Перської затоки: Оман, ОАЕ, Саудівська Аравія, Катар, Бахрейн, Кувейт

РОЗДІЛ І НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ТА СУБ'ЄКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇН-МОНАРХІЙ ПЕРСЬКОЇ ЗАТОКИ

В даному розділі нас насамперед цікавлять структура органів і посадові особи, що реалізують зовнішню політику країн-монархій Перської затоки, а саме Оману, Об’єднаних Арабських Еміратів, Саудівської Аравії, Катару, Бахрейну та Кувейту. Для цього ми проаналізуємо основні нормативно-правові документи в сфері зовнішньої політики кожної з країн-монархій та визначимо суб’єктів реалізації, проаналізувавши їх функції та повноваження.

Проаналізувавши ряд праць у сфері політології, міжнародних відносин, дослідивши наукові праці, а саме монографії, статті, ряд підручників у даній сфері, що стосуються питання країн Перської затоки та дослідивши інтернет-джерела, з питань дво- та багатостороннього співробітництва, відносини з міжнародними урядовими та неурядовими організаціями, переглянувши сайти міністерств закордонних справ країн-монархій Перської затоки ми змогли детально та структуровано подати матеріали, що стосуються даної проблематики.

Ми прийшли до висновку, що оскільки традиційною формою правління в країнах Арабського Сходу була монархія, причому монархії найчастіше мали абсолютно-теократичний характер, абсолютні монархії збереглися і після завоювання незалежності в королівстві Саудівська Аравія, в князівствах Аравійського півострова – Оман та ОАЕ. В інших арабських країнах після звільнення утворилися конституційні монархії - Кувейт, Бахрейн та Катар. В цих країнах були прийняті конституції, проголошено створення парламентів. Однак у ряді країн (Кувейт в 1972 р., Саудівська Аравія в 1992 р., Оман в 1996 р.), оскільки конституції були "даровані" правителями, були зафіксовані положення про те, що вся влада виходить від монарха. Таким чином, парламентаризм залишився у багатьох країнах лише зовнішнім прикриттям абсолютизму, не кажучи вже про те, що типовою для цих країн ситуацією став розпуск парламентів і відсутність їх скликання протягом багатьох років [ Історія держави і права зарубіжних країн http://bibliograph.com.ua/teoria-gosudarstva-i-prava-5/142.htm ].

Отже, можемо констатувати, що основими суб’єктами, що реалізують зовнішню політику є правителі кожної із зазначених вище монархій, а основу нормативно-правової бази у сфері зовнішніх зносин становить конституція, дво- та багатосторонні договори, що регулюють відносини в економічній, культурній, політичній, освітній та соціальній сферах.

Проаналізуємо діяльність органів, що виконують ряд зовнішньополітичних функцій та нормативно-правову базу кожної з країн-монархій, що дозволить зрозуміти нам, як саме реалізується зовнішня політика кожної із них.

Перш за все проаналізуємо державний устрій кожної з країн, що дозволить зрозуміти, яким чином розподіляються зовнішньополітичні функції, хто їх виконує чи здатна кожна з даних країн активно співпрацювати на міжнародній арені, вести дво- та багатосторонні зносини, бути активним гравцем та вигідним партнером.

Оман

Роль конституції виконує Основний закон Султанату Оман, затверджений декретом Султана від 6 листопада 1996 р. Вся повнота законодавчої і виконавчої влади належить Султану, який є главою держави, Прем'єр-міністром, верховним головнокомандувачем збройних сил, займає посади міністра закордонних справ, оборони і фінансів. Крім цього, Султан також є верховним суддею і вищою духовною особою країни - главою ібадитів (імамом). Очолюваний Султаном Кабінет міністрів включає спеціального Представника султана, 3 заступників Прем'єр-міністра, секретаря Кабінету і більше 20 міністрів. Заступниками Прем'єр-міністра зазвичай є найближчі родичі Султана; багато міністрів, а також губернатори провінцій належать до правлячої сім'ї. Члени Кабінету несуть перед Султаном колективну відповідальність за проведення загальної політики держави і особисту відповідальність за виконання своїх обов'язків [Исаев В.А., Филоник А.О. Султанат Оман (очерк общественно-политического и социально-экономического развития). М., 2001.].

Розглянемо більш детально конституцію Оману.

В частині другій, виділено принципи, що визначають політику держави.

Стаття 10. Політичні принципи: забезпечення незалежності, суверенітету, безпеки і стабільності країни; оборона держави від будь-якої агресії. Зміцнення уз співпраці і дружби з усіма державами і народами на основі взаємної поваги, спільності інтересів, невтручання у внутрішні справи, дотримання міжнародних і регіональних угод і договорів, міжнародного права, що призведе до поширення миру і безпеки між державами і народами.

Стаття 14. Принципи безпеки: мир - мета держави.

Частина 4. Глава держави:

Стаття 42. Султан виконує наступні обов'язки: захищає незалежність країни, її територіальну цілісність, забезпечує її внутрішню і зовнішню безпеку, визначає генеральну політичну лінію держави. Приймає належні заходи щодо захисту від небезпеки, що загрожує спокою султанату Оман, його територіальної цілісності, безпеки. Представляє державу у внутрішніх справах і у всіх видах міжнародних відносин з іншими державами. Оголошує надзвичайний стан, загальну мобілізацію, війну, укладає перемир'я відповідно до положень закону. Укладає міжнародні угоди та договори на виконання положень закону або делегує повноваження на підписання договорів; видає декрети, які ратифікують договори. Призначає політичних представників при інших державах і міжнародних організаціях і звільняє їх з посади в рамках положень закону; приймає вірчі грамоти представників інших держав і міжнародних організацій.

Стаття 43. Рада Міністрів та спеціалізовані Ради надають допомогу Султану в проведені генеральної політичної лінії держави.

Стаття 44. Рада Міністрів - орган, відповідальний за реалізацію генеральної політичної лінії держави, і виконує такі завдання в межах своєї компетенції. Надає Султану рекомендації з економічних, політичних, соціальних, виконавчим питань, а також пропонує проект законів і декретів. Визначає цілі і політику соціально-економічного та адміністративного розвитку, пропонує шляхи і заходи, необхідні для її реалізації; забезпечує раціональне використання фінансових, економічних і людських ресурсів.

Частина 7. Загальні положення

Стаття 72. Виконання даного Основного закону не суперечить міжнародним угодам і договорам, укладеним султанатом Оман з іншими державами і міжнародними організаціями [ Конституции государств (стран) мира Конституция Оман http://worldconstitutions.ru/?p=88&page=3 ].

Об’єднані Арабські Емірати

ОАЕ - федеративна держава. У його склад входять 7 еміратів (князівств): Абу-Дабі, Дубай, Шарджа, Рас-ель-Хайма, Аджман, Ель-Фуджейра, Умм-ель-Кайвайн. Кожна із вхідних у її склад князівств представляє собою абсолютну монархію і зберігає значну самостійність.

Діє Конституція 1971 року, яка приймалася як тимчасова, проте в 1996 р. отримала статус постійної. За формою правління ОАЕ обмежена монархія особливого типу. Принципи розподілу влади і виборності держорганів не визнаються. Останні формуються шляхом призначення або делегування главами еміратів. Діяльність політичних партій і організацій заборонена.

У Еміратах вся повнота влади належить спадковому правителю, який є головою правлячої династії. Хоча деякі з еміратів мають власні конституції, всі вони є абсолютними монархіями, оскільки правитель може прийняти рішення або скасувати будь-який акт будь-якого органу свого емірату [ Державний устрій http://www.zen.in.ua/o/obєdnanі-arabskі-emіrati/derzhavnij-ustrіj ].

Вищим органом державної влади є Вища рада федерації, що складається з правителів еміратів. В компетенцію Вищої ради входять: визначення загальної політики ОАЕ; затвердження федеральних законів; ратифікація міжнародних договорів; введення та скасування надзвичайного стану; оголошення війни; затвердження призначеного главою держави Прем'єр-міністра, голови Верховного суду і його членів; здійснення верховного контролю над справами федерації та т.д.

Проаналізуємо Конституцію ОАЕ.

Стаття 10. Цілями союзу є: збереження його незалежності, суверенітету, безпеки і стабільності; протидія будь-якій агресії проти ОАЕ.

Стаття 12. Зовнішня політика союзу спрямована на підтримку загальноарабських інтересів, а також на зміцнення дружніх відносин з усіма країнами і народами на основі статуту ООН.

Стаття 40. Іноземні громадяни можуть користуватися на території союзу правами і свободами, прийнятими державними статутами або встановленими договорами та угодами, однією із сторін в яких виступає союз.

Розділ 1. Вища Рада.

Стаття 47. У веденні Ради знаходяться наступні питання: Вища рада союзу визначає внутрішню і зовнішню політику держави, а також все те, що складає цілі та інтереси всіх еміратів; затверджує угоди і договори.

Розділ 2. Президент і його заступник.

Стаття 54. До компетенції президента входять наступні питання: призначає дипломатичних представників в іноземних державах і інших високопоставлених військових і цивільних чиновників; підписує офіційні папери для дипломатичних представників іноземних держав та організацій, приймає дипломатів і консулів іноземних держав.

Розділ 3. Рада міністрів.

Стаття 60. Рада міністрів займається питаннями внутрішньої і зовнішньої політики, а також стежить за виконанням рішень суду ОАЕ, міжнародних договорів і угод.

Глава 9. Збройні сили країни.

Стаття 137. Напад на будь-який емірат вважається нападом на весь союз. Для захисту від нападу повинні бути використані всі збройні сили країни і залучені всі засоби.

Стаття 142. У союзу є право створювати місцеві збройні сили, здатні захищати країну від зовнішніх атак [ Конституции государств (стран) мира Конституция ОАЭ http://worldconstitutions.ru/?p=89&page=2 ].