Питання з цивільного захисту.

4. Залежно від причин і місця виникнення, землетруси поділяються на:

• Тектонічні

• Вулканічні

• Обвальні

• Моретруси

• Техногенні або Антропогенні

• Мегаземлетруси

Виникнення землетрусу[ред. • ред. код]

Виникнення землетрусу пов'язують головним чином з тектонічними процесами. Протягом року на Землі фіксується бл. 1 млн землетрусів. Виділяють гіпоцентр та епіцентр землетрусу. Від них у всі сторони розходяться сейсмічні хвилі. Осередки землетрусів перебувають на глибині 30-60 км, а інколи — на глибині до 700 км.

Землетрус – короткотривалі, раптові струси земної кори, викликані перемінним переміщенням мас гірських порід у надрах Землі, чому сприяє порушення розтяжності осередка гірських порід і виникнення сейсмічних хвиль; під час сильних землетрусів, на поверхні Землі часто виникають щілини, скиди, зсуви, цунамі; часом землетруси спричинюють великі руйнування (наприклад, 1988 року у Вірменії).

Щорічно вчені фіксують близько 1 млн. сейсмічних і мікросейсмічних коливань, 100 тис. з яких відчуваються людьми та 1000 спричинюють значні збитки.

Гіпоцентр, або осередок землетрусу, – місце, де зсуваються гірські породи.

Епіцентр – точка на поверхні землі, що знаходиться прямо над гіпоцентром.

 

5. Хімічна обстановка – це умови, які виникають після аварії на хімічно-небезпечному об’єкті (ХНО), внаслідок забруднення об’єкта, навколишнього середовища сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР). Вона характеризується токсичністю СДОР, масштабами і характером зараження місцевості, людей, техніки, різних об’єктів, повітря, джерел питної води і продовольства. На підставі оцінки хімічної обстановки може бути прийняте рішення щодо евакуації населення, зміни районів дислокації формувань цивільного захисту (ЦЗ), тривалості використання індивідуальних і колективних засобів захисту, заборони використання джерел питної води і продовольства, що забруднені СДОР.

Оцінка хімічної обстановки полягає у встановленні масштабів хімічного забруднення, дій аварійно-рятувальних служб, застосування різних варіантів захисту населення і вибору найбільш доцільних управлінських рішень, при яких виключаються подальші хімічні ураження людей та середовища.

Оцінка хімічної обстановки проводиться двома методами:

-         методом прогнозування (в штабах і формуваннях ЦЗ);

-         за даними хімічної розвідки (на об’єктах економіки і місцевості).

Засобами оцінки хімічної обстановки є:

-         робоча карта з позначеними на ній об’єктами економіки, формуваннями ЦЗ;

-         дані хімічної розвідки про масштаби хімічного зараження;

-         розрахункові (довідкові) таблиці для оцінки хімічної обстановки.

Метод прогнозування базується на вихідних даних, які поступають з місця аварії на ХНО і характеризують:

-         місце, час аварії;

-         тип СДОР, його кількість на об’єкті;

-         метеорологічні умови, рельєф місцевості;

-         ступінь захищеності персоналу об’єкту, населення забрудненого району.

Після аналізу вихідних даних, на робочу карту наносять осередок хімічного ураження СДОР, яке складається з двох зон:

 - зона безпосереднього зараження (розливу СДОР);

 - зона поширення забрудненого повітря (парів СДОР).

В ході оцінки хімічної обстановки вирішуються наступні завдання:

-         визначення кордонів осередку і площі зон зараження СДОР;

-         визначення глибини поширення забрудненого повітря;

-         визначення стійкості СДОР на місцевості;

-         визначення можливих санітарних втрат серед персоналу ХНО та населення;

-         визначення кількості заражених СДОР споруд, техніки, майна, продуктів харчування та джерел водопостачання;

-         визначення часу підходу зараженого повітря до різних об’єктів.

 

Висновки з оцінки хімічної обстановки повинні включати:

-         можливі санітарні втрати серед персоналу об’єкту, населення і аварійно-рятувальних формувань ЦЗ;

-         обсяг робіт з надання медичної допомоги ураженим;

-         можливості і умови евакуації уражених, хворих і населення з осередку хімічного забруднення;

-         придатність до вживання продуктів харчування і питної води.

 

Метод хімічної розвідки дозволяє більш достовірно оцінити хімічну обстановку. Мета хімічної розвідки – своєчасне встановлення факту хімічного забруднення і подача сигналу “Хімічна небезпека”. Хімічну розвідку проводять групи (ланки) хімічної розвідки. Із складу таких груп створюються пости хімічного спостереження (ПХС).