9

Тема 17. Українські землі наприкінці XVII – початку XVIII ст. Україна в подіях Північної війни 1700-1721 pp.

Північна війна — це війна антишведського сою-зу (Річ Посполита, Саксонія, Данія, Росія) проти Швеції.

Мета Росії: відвоювати вихід до Балтійського моря та приєднати прибалтійські території.

Основні воєнні дії Північної війни

1700 − битва під Нарвою між Рос та Швец.

-Ш перемогла

-Поразка змусила рос-го царя Петра І переозброїти та переформувати армію.

1702 − Ш ввела війська у Польщу та окупувала ВКЛ:

-У РП з’явилося 2 королі:Август ІІ, союзник Рос. Та Станіслав Лещинський, обраний після Шведського втргнення

-Лещинський підписав зі Ш антирос-ку угоду.

1701−1704 − Р завдала Ш поразки і приєднала Пн Прибалтику з Нарвою і Тарту, землі уздовж течії р. Нева, Іжорські землі.

- тимчасове припинення активних воєнних дій;

1708 − Розгром Шведської армії під Лісною російськими військами.

-великі втрати швдського війська;

-Шв армія зупиняється на зимові квартири

- партизанська війна українського населення проти шведів.

Участь України в Північній війні:

— козацькі полки приєдналися до російської армії під командуванням російських генералів і воювали в Прибалтиці, Пскові, Білорусі, обороняли Львів;

— на території України побудовано чимало укріплень, у тому числі Київську фортецю на Печерську;

— постачання харчів, фуражу, коней, волів для російської армії, що спричинило масове невдоволення українців.

Полковники скаржилися Мазепі, що московські пристави «козаків палками б'ють, вуха шпагами відтинають, (...) грабують їхні будинки, [...] жінок і дочок ґвалтують, коней, худобу і всілякі пожитки забирають, старшину б'ють до смерті».

Повстання гетьмана і. Мазепи Переговори Мазепи зі шведською стороною і перехід на бік Швеції Причини переговорів.

За умови перемоги Росії та її союзника короля Речі Посполитої Августа II, Правобережна Україна відійшла б Польщі, а збереження автономії Гетьманщини було б сумнівним. У разі ж перемоги шведського короля Карла XII та його прибічника поляка Станіслава Лещинського вся Україна могла повернутися до Польщі. Мазепа зважив ці варіанти і ще в 1703 р. розпочав таємні переговори зі С. Лещинським.

Результати переговорів:

1) На початку 1708 р. укладено тристоронній українсько-польсько-шведський договір, за яким Україна входила до складу Речі Посполитої як рівноправний член федерації. Гарантом дотримання угоди виступав шведський король. Старшина донесла цареві про таємні контакти Мазепи зі шведами, але Петро І не повірив. Більше того, донощиків (полтавського полковника І. Іскру та генерального суддю В. Кочубея) піддали тортурам і стратили.

2) У тому ж 1708р. Мазепа підписав військовий договір з Карлом XII:

— шведська армія обороняє Україну;

— старшина і гетьман зберігають свої права і воль-ності;

— Мазепа стає довічним гетьманом або князем України;

— на час війни шведи могли дислокуватися в та-ких українських містах: Стародубі, Гадячі, Полтаві, Батурині, Мглині.

Карл XII зазнав поразки у наступі на Москву, і шведські війська у жовтні 1708 р. перейшли на територію Гетьманщини, де сподівалися перезимувати. Таким чином, Україна перетворювалася на арену воєнних дій, чого прагнув уникнути Мазепа. Поява в Україні шведських військ прискорила події.

28 жовтня 1708 р. Мазепа, вірна йому старшина та чотири тисячі козаків приєдналися до війська Карла XII. Навесні 1709 р. до них приєдналися й за-порозькі козаки на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. Загальна чисельність прибічників Мазепи становила близько 12-15 тисяч чоловік.

Переходячи на бік Швеції, Мазепа начебто сказав: «Ми стоїмо тепер, браття, між двома проваллями, готовими нас пожерти, коли І не виберемо для себе шляху надійного, щоб їх обминути...»

По Україні були розіслані універсали із закликом відійти від Росії, а Карл XII запевняв українців у своїй визвольній місії.

Проте більшість українців не підтримала дїі І. Мазепи з таких причин:

— через свою соціальну політику та тривалу лояльність до Москви гетьман не мав широкої підтримки населення;

— договір зі Швецією був незрозумілим і неочікуваним: Мазепа не встиг провести агітацію, тому шведів сприймали як окупантів;

— ізоляція Мазепи завдяки рішучим заходам Петра І;

— побоювання розправи з боку російського війська.

Царський терор в Україні

1) Розпочався відразу після переходу гетьмана набік Швеції;

2) в Україні провели вибори нового гетьмана, яким став Іван Скоропадський;

3) в усіх церквах Московського царства Мазепі проголосили анафему;

Анафема — церковне прокляття.

4) здійснено символічну страту опудала Мазепи;

5) в центральні райони Гетьманщини та на Правобе-режжя введено російські війська;

6) велася пропагандистська робота: Мазепу звину-вачували в намірі передати Україну під владу Польщі та повернути унію;

7) усім «мазепинцям», що повернулися до Петра І, оголосили амністію і наділили їх новими маєтка-ми та нагородами;

8) знищено гетьманську резиденцію Батурин разом із жителями;

9) над прихильниками Мазепи був проведений суд, до страти засуджено близько 900 представників старшини;

10) у квітні 1709 р. російське військо під командуванням О.Меншикова зруйнувало Запорізьку Січ і брало артилерію та амуніцію, спалило« а захоплених козаків закатували.

Уцілілі після меншиковської розправи січовики втекли на територію Кримського ханства і заснували при впадінні річки Інгулець в Дніпро Олешківську Січ.

Полтавська битва між шведськими та російськими військами відбулася 27червня 1709 р. їй передувала облога Полтави шведською армією.

Мета шведів:

— захопити в Полтаві порох, фураж, провіант та одяг;

— встановити контроль над басейном річки Bopcкла та переправою через Дніпро у Переволочній

Але Полтаву шведи так і не змогли взяти. Під час облоги Полтави до міста підійшла російська армія, до якої входили й українські військові частини під командуванням С.Палія. Битва тривала кілька годин і ще до полудня шведи були розгромлені.

Причини поразки шведсько-козацької армії:

1) кількісна перевага російського війська (майже вдвічі);

2) Карл XII не зміг особисто очолити армію через поранення ноги, а між генералами панувала незгода;

3) відсутність єдиного тактичного плану битви. Карл ХІІ та І.Мазепа втікають до Молдовського князівства у м. Бендери, де у 1709 р. і помирає І.Мазепа. Козаки, які воювали на боці шведів і потрапили в московський полон, були показово закатовані, і їхні тіла були виставлені на привселюдний огляд.

Наслідки Полтавської битви:

— Україна зазнала значних людських та матеріальних утрат;

— царський уряд почав ліквідацію Гетьманщини;

— І. Мазепа не пережив поразки і помер у жовтні 1709 р.

Оцінки діяльності Івана Мазепи є діаметрально протилежними:

— Один з найвидатніших діячів України, який прагнув перетворити її на незалежну державу західноєвропейського типу з абсолютною владою гетьмана чи князя.

— Зрадник російського царя, якому складав присягу; його дії призвели до соціально-економічних та людських втрат українців, прискорили процес ліквідації української автономії.

Внутрішня політика І. Мазепи

І. Мазепа – один з найбагатших феодалів у Європі, високоосвічена людина. Займався активною культурно-просвітницькою діяльністю: будував та реставрував православні храми, побудував корпус Києво-Могилянської колегії й домігся надання йому у 1701 р.статусу академії. І. Мазепа мріяв про об’єднання України під своєю владою, сприяв формуванню аристократичної верхівки українського суспільства, тобто перетворення козацької старшини на освічену шляхетську верству – «бунчукових товаришів».

Бунчукові товариші – частина козацької старшини в Гетьманщині кінця ХVII – XVIII ст., яка хоч і не займала військово-адміністративних посад, але перебувала під покровительством гетьмана і за рангом трохи нижче за полковника. Уперше бунчукові товариші як привілейований клас старшини формується за гетьмана І. Самойоловича.

У 1701 р. І. Мазепа видав універсал про запровадження на Лівобережжі дводенної на тиждень панщини, що означало початок повернення до закріпачення селян. За це в народі І. Мазепу прозвали «вітчимом України».

У 1704 р. війська І. Мазепи, придушивши антипольське повстання С. Палія, зайняли Правобережжя., яке перейшло під владу гетьмана. До 1709 р. І. Мазепа фактично був гетьманом об’єднаної України.

Зовнішня політика І. Мазепи

У 1689 р. І. Мазепа брав участь у другому Кримському поході українських та російських військ у Крим, який також як і перший похід зазнав невдачі.

Українські козаки змушені були постійно брати участь у військових походах на боці Росії.

У результаті російські війська у листопаді 1708 р. вщент розгромили гетьманську столицю Батурин та 14 травня 1709 р. знищили Чортомлинську Запорозьку Січ.