11.Зміст і особливості навчального процесу Київського Фребелівського педагогічного інституту (1907–1917 р)

Навчання – 2 роки. Пошуки нових ідей дошкільного виховання знайшли реалізацію у відкритті в 1907 році Київського Фребелівського педагогічного інституту. Завданням якого було втілення наукових принципів психологічного і всебічного вивчення дітей та пошуків нових методів виховання. Основою педагогічної практики в школі (дитсадку) слугували практичні заняття з окремих навчальних дисциплін. Відповідно до „Положення про Фребелівський педагогічний інститут” (1907), на практичні заняття відводилось 50% навчального часу. До них відносилися: малювання та ліплення (по 1 год. на тиждень), співи (1 год.), гімнастика (1 год.), практичні заняття з дітьми за Фребелівською системою (2 год. на тиждень), необов’язкові курси крою та шиття, інше рукоділля та домоведення. Практичні заняття проводились у притулку Товариства трудової допомоги, а також в інших відповідних закладах за вибором педагогічної ради інституту .За слухання лекцій встановлювалась плата – 60 крб. на рік .Крім цього, при педагогічному інституті функціонували річні платні курси (20 крб. на рік) для підготовки досвідчених нянь, так звана „Школа нянь”. Професійно-педагогічна підготовка на цих курсах була дещо скороченою і включала практичні заняття з дітьми за Фребелівською системою, ознайомлення з дитячою літературою, співи, малювання і ліплення, курси крою, шиття і рукоділля, домоведення, надання першої медичної допомоги. За умови успішного складання відповідних іспитів випускниці курсів здобували кваліфікацію „Вченої няні” . Гімнастика викладалась лише на ІІ курсі. Курс практичних занять з дітьми за Фребелівською системою проходив у групах . Очолив інститут і Педагогічну Раду професор Київського університету імені Св. Володимира Іван Олексійович Сікорський. Він надавав особливого значення вивчення слухачками інституту таких предметів, як загальна психологія і психологія дитячого віку, вважав "цей курс одним з основних предметів педагогічної підготовки". При КФПІ був організований педагогічний комплекс з допоміжними закладами (початкова школа,зразковий дитячий садок, ясла, притулок), в тому числі педагогічна амбулаторія для обстеження і діагностування дітей з різними вадами та відхиленнями у фізичному та розумовому розвитку. Заняття і лекції проводились у другу половину дня, а практика в допоміжних закладах була з ранку. Всі слухачки кожного дня працювали з дітьми в притулку. В зразковому дитячому садочку, або в початковій школі.Ввечері, згідно розпорядку дня, слухачки КФПІ допомагали на кухні, або ж готували одяг молодших дітей на наступний день і відповідний матеріал для занять.

12.Становлення вищої освіти в перший період унр (центральної Ради), березень 1917 – квітень 1918 рр.

26 червня 1917р. прийнято декларацію Генерального секретаріату на чолі з І.М. Стешенком, в якій визначалася основна програма розвитку національної школи, а також підготовки педагогічних кадрів. 1917-1920 рр. вважаються періодом створення системи вищої педагогічної освіти України. Я.П. Ряппо, аналізуючи стан педагогічної освіти в Україні в дусі його часу, виділяв кілька періодів: першої радянської влади (січень-березень 1918р.); Центральної Ради (березень-грудень 1918р.); Директорії (грудень1918-січень 1919р.); Другої Радянської влади (лютий-серпень 1919р.); денікінщини (вересень-грудень 1919р.). Учителів в Україні готували здебільшого вчительські інститути, навчальні плани затверджували професорсько-викладацькі колективи. Строк навчання складав три роки; усі студенти вивчали обов’язкові предмети: російську мову і літературу, українську мову і літературу, історію, гігієну, виразне читання, малювання, теорію і історію музики, математику, фізику, хімію; крім того, викладалися спеціальні предмети на кожному факультеті. Учительські кадри інститути готували на 3-х факультетах: словесно-історичному, фізико-математичному і природничо-географічному. Богослов'я викладалося на І-ІІ курсах по дві години на тиждень.

В роки визвольних змагань кількість народних університетів постійно зростала, деякі з них (Київський, Херсонський, Житомирський та ін.) з часом фактично перетворилися на вищі навчальні заклади. Це виразно простежується на прикладі зародження і становлення перших двох українських державних університетів – Київського і Кам’янець-Подільського. В обох випадках ініціатива йшла “знизу” від широких народних мас, які прагнули мати свій національний український університет. У цей час почали функціонувати: Педагогічна академія в Києві (з 7 листопада 1917р.) для підготовки вчителів українознавства; Український державний університет (у Кам'янці на Поділлі, з 1 липня 1918р.) з початковою кількістю студентів 493 особи; Українське відділення Київського вищого педагогічного інституту Фребелівського товариства (першим директором якого була С.Ф. Русова); крім того, товариство «Просвіта» відкрило історико-філологічний факультет у Полтаві.За наказом Міністерства освіти УНР, мовою викладання у всіх школах України - вищих, середніх та нижчих мала бути українська, а всі національно розмежовані школи мали користуватися для навчання мовою своєї нації.

За Центральної Ради нова українська школа будувалася на принципах обов'язковості та світської освіти, єдності та наступності всіх шкіл, безплатності навчання