- •1.Еволюція педагогічної парадигми в історії вищої школи України ( хіх – початок хх ст.)
- •2.Періодизація розвитку вітчизняних освітньо-виховних систем хvі – початку ххі ст.
- •3.Значення острозької академії (1576 – 1636 рр.) і Києво-Могилянської (1615 – 1817 рр.)академій як перших вищих навчальних закладів в Україні.
- •4.Становлення класичної університетської освіти на Західній Україні: Львівський (1661) і Чернівецький (1875) університети.
- •5.Генеза класичної університетської освіти в Центральній, Східній і Південній Україні (1804 – 1865 рр.)
- •6.Університет Св. Володимира як освітньо-науковий центр Київського навчального округу (1834 – 1917 рр.)
- •7. Основні напрями освітньо-наукової діяльності Харківського імператорського університету.
- •8. Розвиток вищої педагогічної освіти в структурі класичного університету України (1804 – 1867 рр.)
- •9. Ніжинський історико-філологічний інститут кн. Безбородька (1875 – 1917 рр.) як перший автономний вищий педагогічний навчальний заклад в Україні.
- •10.Значення Київських вищих жіночих курсів (1878 – 1917 рр.) у становленні вищої жіночої освіти університетського типу.
- •11.Зміст і особливості навчального процесу Київського Фребелівського педагогічного інституту (1907–1917 р)
- •12.Становлення вищої освіти в перший період унр (центральної Ради), березень 1917 – квітень 1918 рр.
- •13.Освітня політика в Україні за часів Гетьманату, квітень – грудень 1918 р.
- •14.Розвиток вищої освіти в другий період унр (Директорії), грудень 1918 – січень 1919 рр.
- •15.Загальносвітовий контекст розвитку ідеї університетської освіти (хіі – хх ст.)
- •Тема 3.Історія становлення й розвитку вищої школи й освіти в Україні
- •16.Становлення системи вищої та вищої педагогічної освіти в радянській Україні ( 20 – 80 рр. Хх ст.)
- •17.Розвиток університетської педагогічної освіти в Україні (1933 – 2010 рр.)
- •18.Зміст і особливості багаторівневої системи вищої освіти в Україні (1991 – 2010 рр.)
- •19.Освітньо-кваліфікаційні рівні в системі вищої освіти України кінця хх – початку ххі ст.
- •20.Поняття акредитації вищого навчального закладу в освітній реформі кінця хх ст.
- •21.Розвиток принципу автономії в управлінні вищим навчальним закладом (хіх – початок ххі ст.)
- •23.Модернізація системи вищої освіти в Україні кінця хх – початку ххі ст.
- •24.Співвідношення традицій і новацій у змісті вищої освіти України 1991 – 2009 рр.
- •25.Основні етапи Болонського процесу (1997 – 2010 рр.)
- •26.Зміст Болонських реформ (1999 – 2010 рр.)
- •27.Велика хартія університетів (1988) у становленні єдиного Європейського регіону вищої освіти.
- •28.Принцип автономії в управлінні вищим навчальним закладом у контексті Болонського реформування (1997 – 2010 рр.)
- •29.Предмет, основні категорії педагогіки вищої школи.
- •30.Вища школа як педагогічна система.
- •31.Специфіка діяльності педагога у вищому навчальному закладі.
- •32.Основні напрями діяльності викладача вищого навчального закладу.
- •33.Педагогічний професіоналізм викладача вищого навчального закладу
- •34.Мета і завдання виховання у вищому навчальному закладі.
- •35.Основні напрями виховання студентів у процесі навчання і позанавчальній діяльності.
- •36.Роль і функції куратора академічної студентської групи.
- •38.Зміст освіти як проблема дидактики вищої школи.
- •39.Закономірності і принципи процесу навчання у вищому навчальному закладі
- •40.Методи та форми організації навчального процесу у вищому навчальному закладі.
- •41. Сутність понять „контроль”, „облік”, та „оцінка” знань, умінь, та навичок студентів.
- •42.Навчально-професійна діяльність як провідна діяльність студентів, її структура і функції.
- •43.Організація самостійної роботи студентів.
- •44.Сутність поняття „педагогічні технології” у вищому навчальному закладі.
- •45.Класифікація педагогічних технологій.
- •46.Функції контролю зун студентів.
- •47.Методи контролю зун студентів.
- •I. Усне опитування учнів.
- •V. Екзамени, заліки.
- •48.Рейтингова система оцінювання зун.
- •49.Особливості організації науково-дослідної роботи студентів.
- •50.Технологія і техніка підготовки академічної лекції.
- •51.Лекція як провідна форма організації навчально-виховного процесу вищого навчального закладу.
- •52.Види семінарів, вимоги до їх організації та проведення.
- •53.Особливості технології і техніки організації та проведення практичних і лабораторних занять.
- •54.Нормативно-правове регулювання організації навчального процесу вищого закладу освіти (Закон про вищу освіту (2014р.)
- •55.Зміст вищої освіти і організація навчального процесу у вищому навчальному закладі.
- •56.Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України ( від 2 червня 1993 року № 161)
- •Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах
- •1. Загальні положення
- •57.Нормативно-правова база організації навчального процесу.
- •58.Форми організації навчання у вищій школі.
- •Лекції, методика їх підготовки і проведення
- •59.Навчальний час студента.
- •60.Робочий час викладача.
- •61.Науково-методичне забезпечення процесу навчання у вищому навчальному закладі.
- •62.Організація і планування навчальних (аудиторних) занять у вищій школі.
- •63.Організація, планування й облік самостійної роботи студентів.
- •64.Практична підготовка студентів вищого навчального закладу.
- •65.Організація і керівництво ндрс.
- •Завдання наукових досліджень у підготовці фахівців і наукових кадрів
- •Види і форми науково-дослідної роботи студентів і аспірантів
- •Планування облік і контроль науково-дослідної роботи студентів і аспірантів
- •70.Контроль у системі управління навчальним процесом вищого закладу освіти.
- •71.Навчально-методична документація з дисципліни.
- •72.Культура і гігієна навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі освіти. Культура навчальної праці студента
- •73.Індивідуалізація навчально-виховної роботи у вищому навчальному закладі.
- •74.Зміст і форми індивідуальної роботи студента.
- •75.Інформаційне та методичне забезпечення самостійної роботи студента у вищому навчальному закладі.
- •Планування забезпечення навчального процесу методичною літературою
- •76.Управління самостійною роботою студента у вищому навчальному закладі.
- •77.Контроль самостійної роботи студентів.
- •78.Форми практичної підготовки студентів.
- •79.Регламентація часу і термінів проходження практики у вищому навчальному закладі.
- •80.Система навчально-методичного забезпечення практичної підготовки майбутніх спеціалістів.
78.Форми практичної підготовки студентів.
Те, що студенти звикли називати практикою (технологічною або переддипломною, виробничим навчанням, стажуванням), це одна з раніше розглянутих форм організації навчання -практична підготовка студентів, що є обов'язковим компонентом освітньо-професійної програми для здобуття кваліфікаційного рівня. Обсяг і термін проведення практичної підготовки визначаються навчальним (учбовим) планом кожної спеціальності – продивіться його на кафедрі або в деканаті, запам'ятайте строки, об'єми та назви "практик", вид контролю (звіт, залік, іспит) - не дайте обдурити себе якимись "відпрацюваннями"!
Практична підготовка студентів здійснюється на передових сучасних підприємствах і організаціях різних галузей (науки, освіти, охорони здоров'я, культури, торгівлі, державного управління тощо), зокрема, може здійснюватися на базі самого ж вузу. Важливо, що вона (практика) проводиться в умовах професійної діяльності під організаційно-методичним керівництвом викладача вузу та спеціаліста з даного фаху (на підприємстві, в установі, організації). Безпосередній зміст (види, форми, тести перевірки рівня знань, уміння, навички, яких студенти мають досягти) практичної підготовки треба шукати в робочих навчальних програмах кожної такої або т.зв. "наскрізній програмі" практики - проконтролюйте, щоб ці документи були затверджені керівником вузу! Нагадаємо також собі про норми Закону України "Про освіту", зокрема, що "Особливо обдарованим студентам забезпечується навчання та стажування за індивідуальними планами, ... створення умов для навчання за кордоном" (ст. 42) і "... студенти ... маютьгарантоване державою право на ... одержання направлення на навчання, стажування до інших закладів освіти, у тому числі за кордон" (ст. 51).
Організація практичної підготовки регламентується окремим Положенням про проведення практики студентів вузів України, незалежно від підпорядкування та форми власності останнього. Також вузи мають право, закріплене цим Положенням, розробляти та затверджувати на підставі останнього інструкції, які враховують особливості навчання з конкретної спеціальності чи спеціалізації - дізнайтеся, чи є така на кафедрі або в вузі.
Дивись: Наказ Міністерства освіти України "Про затвердження Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України" ( зі змінами ) від 8 квітня 1993 року № 93
Перше, на час виробничого навчання, практики студентам забезпечуються робочі місця,безпечні та нешкідливі умови праці (це вимога ст. 53 Закону України "Про освіту").
Тож, практика студентів проводиться на базах практики, які мають відповідати вимогам програми. Як уже зазначалося, базами підготовки студентів із робітничих професій можуть використовуватися навчально-виробничі та наукові підрозділи самих вузів, а також навчально-виховні заклади, ПТУ, дослідні господарства, полігони, підприємства й організації, які маютьнеобхідне обладнання та педагогічні кадри. Важливо, що студенти можуть самостійно з дозволу відповідних кафедр підбирати для себе місце проходження практики і пропонувати його для використання. Це вимога п. 2.3 Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, підкріплена вищезгаданою ст. 51 Закону "Про освіту".
З базами практики (підприємствами, організаціями, установами будь-якої форми власності) вузи завчасно укладають договори на проведення практичної підготовки за чітко встановленою формою - слідкуйте за тим, що договір, по-перше, був (якщо в договорах або угодах на навчання студентів питання практики вже обумовлене, то такі окремі договори можуть не укладатися), по-друге, не укладався "заднім числом", по-третє, відповідав вимогам Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України. Тривалість дії договорів погоджується договірними сторонами та може визначатися на період конкретного виду практики або на термін до 5 років.
Розподіл студентів на практику проводиться вузами через накази ректора або по факультетах на підставі договорів або інших документів про проведення практик.
За наявності вакантних місць студенти можуть бути зараховані на штатні посади підприємства (організації), якщо така робота на них відповідає вимогам програми практики (при цьому не менше 50% часу відводиться на підготовку за програмою практики). У період роботи на робочих місцях і посадах з виплатою заробітної плати за студентами зберігається право на одержання стипендії за результатами підсумкового контролю. Усім студентам-практикантам на період практики, що проводиться за межами місця знаходження вузу, сплачуються добовіза рахунок останнього в розмірах, встановлених чинним законодавством. При цьому враховується час знаходження в дорозі до бази практики і назад (студентам, зарахованим на період практики на штатні посади в геологічних партіях і експедиціях, а також у екіпажі суден з виплатою заробітної плати та польового забезпечення або безкоштовного харчування, добові не сплачуються). Вузи можуть утримувати зі студентів добові за пропущені з неповажних причин дні практики, зазначені у табелі відвідування баз практики. Проживання студентів-практикантів у гуртожитках баз практик або в орендованих для цього житлових приміщеннях також сплачується вузом. Проживання студентів-практикантів у гуртожитках вузів інших міст (за договорами між вузами про взаємообмін місцями у гуртожитках) сплачується студентами за свій рахунок. Проїзд студентів залізничним і автомобільним транспортом до місця знаходження баз практики і назад сплачується за рахунок вузу, але проїзд до баз практики і назад міським і приміським (до 50 км) транспортом сплачується студентами за свій рахунок.
Відповідальність за організацію, проведення і контроль практики покладається на ректорів вузів. Навчально-методичне керівництво та виконання програм усіх практик забезпечують випускаючі кафедри (їхні завідувачі). Загальну організацію практики та контроль за її проведенням у вузі здійснює керівник практики (завідуючий відділом практики) – поцікавтеся хто ця особа.
Безпосереднім керівником практики (це інша особа, ніж завідуючий відділом практики) можуть бути лишень досвідчені викладачі кафедр, але для керівництва практикою при підготовці студентів за робітничою професією можуть залучатись і майстри виробничого навчання. Така особа називається керівник практики від вищого навчального закладу. Він зобов'язаний:
перед початком практики контролювати підготовленість баз практики;
забезпечити проведення всіх організаційних заходів перед від'їздом студентів на практику: інструктаж про порядок проходження практики й із техніки безпеки, надання студентам-практикантам необхідних документів (направлення, програми, щоденник, календарний план, індивідуальне завдання, тема курсового (дипломного) проекту (роботи), методичні рекомендації тощо), перелік яких встановлює вуз;
повідомляти студентів про систему звітності з практики: подання письмового звіту, виконання кваліфікаційної роботи, оформлення виконаного індивідуального завдання, підготовка доповіді, повідомлення, виступу тощо;
у тісному контакті з керівником практики від бази практики забезпечити високу якість її проходження згідно з програмою;
контролювати забезпечення нормальних умов праці (та побуту) студентів та проведення з ними обов'язкових інструктажів з охорони праці, техніки безпеки;
контролювати виконання студентами-практикантами правил внутрішнього трудового розпорядку, вести або організовувати ведення табеля відвідування студентами бази практики;
у складі комісії приймати заліки з практики.
З боку бази практики (підприємства, організації) з числа кваліфікованих спеціалістів також призначається керівник практики. Така особа називається керівник практики від бази практики. Він зобов'язаний:
прийняти студентів на практику згідно з календарним планом;
створити необхідні умови для виконання студентами програм практики, не допускати використання їх на посадах та роботах, що не відповідають програмі практики і майбутній спеціальності;
забезпечити студентам умови безпечної роботи на кожному робочому місці; проводити обов'язкові інструктажі з охорони праці: ввідний і на робочому місці; в разі потреби навчати студентів-практикантів безпечних методів праці; забезпечити спецодягом, запобіжними засобами, лікувально-профілактичним обслуговуванням за нормами, встановленими для штатних працівників.
надати студентам-практикантам і керівникам практики від вузу можливість користуватись лабораторіями, кабінетами, майстернями, бібліотеками, технічною й іншою документацією, необхідною для виконання програми практики.
забезпечити облік виходів на роботу студентів-практикантів та повідомляти вуз про всі порушення трудової дисципліни, внутрішнього розпорядку, інші порушення;
після закінчення практики надати характеристику на кожного студента-практиканта, в якій відобразити якості підготовленого ним звіту.
Сам же студент при проходженні практики зобов'язаний:
до початку практики одержати від керівника практики від вузу консультації щодо оформлення всіх необхідних документів (зокрема, направлення, щоденник, календарний план, індивідуальне завдання);
своєчасно прибути на базу практики;
у повному обсязі виконувати всі завдання, передбачені програмою практики та вказівками її керівників;
вивчити та суворо дотримуватись правил охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії;
нести відповідальність за виконану роботу;
своєчасно скласти залік з практики.
Після закінчення практики студенти звітують про виконання програми й індивідуального завдання - подають письмовий звіт, підписаний і оцінений безпосередньо керівником від бази практики. Письмовий звіт, який має містити відомості про виконання студентом усіх розділів програми практики й індивідуального завдання, а також розділи з питання охорони праці, висновки і пропозиції, список використаної літератури, разом із іншими документами, установленими та оголошеними вузом до практики (щоденник, характеристика тощо), подається на рецензування керівнику практики від вузу. Потім звіт захищається студентом (з диференційованою оцінкою) в комісії, призначеній завідуючим кафедрою, до складу якої входять керівники практики від вузу та від баз практики, а також за можливістю, викладачі кафедри, які викладали практикантам спеціальні дисципліни. Комісія приймає залік у студентів на базах практики в останні дні її проходження або у вузів протягом перших десяти днів семестру, який починається після практики. Оцінка за практику вноситься в заліково-екзаменаційну відомість і в залікову книжку студента за підписами членів комісії, враховується при визначенні розміру стипендії разом із іншими оцінками за результатом підсумкового контролю.
Студенту, який не виконав програму практики без поважних причин, може бути надано право проходження практики повторно при виконанні умов, визначених вузом. Студент, який ізнов отримав негативну оцінку по практиці в комісії, відраховується з вузу.
