- •1.Еволюція педагогічної парадигми в історії вищої школи України ( хіх – початок хх ст.)
- •2.Періодизація розвитку вітчизняних освітньо-виховних систем хvі – початку ххі ст.
- •3.Значення острозької академії (1576 – 1636 рр.) і Києво-Могилянської (1615 – 1817 рр.)академій як перших вищих навчальних закладів в Україні.
- •4.Становлення класичної університетської освіти на Західній Україні: Львівський (1661) і Чернівецький (1875) університети.
- •5.Генеза класичної університетської освіти в Центральній, Східній і Південній Україні (1804 – 1865 рр.)
- •6.Університет Св. Володимира як освітньо-науковий центр Київського навчального округу (1834 – 1917 рр.)
- •7. Основні напрями освітньо-наукової діяльності Харківського імператорського університету.
- •8. Розвиток вищої педагогічної освіти в структурі класичного університету України (1804 – 1867 рр.)
- •9. Ніжинський історико-філологічний інститут кн. Безбородька (1875 – 1917 рр.) як перший автономний вищий педагогічний навчальний заклад в Україні.
- •10.Значення Київських вищих жіночих курсів (1878 – 1917 рр.) у становленні вищої жіночої освіти університетського типу.
- •11.Зміст і особливості навчального процесу Київського Фребелівського педагогічного інституту (1907–1917 р)
- •12.Становлення вищої освіти в перший період унр (центральної Ради), березень 1917 – квітень 1918 рр.
- •13.Освітня політика в Україні за часів Гетьманату, квітень – грудень 1918 р.
- •14.Розвиток вищої освіти в другий період унр (Директорії), грудень 1918 – січень 1919 рр.
- •15.Загальносвітовий контекст розвитку ідеї університетської освіти (хіі – хх ст.)
- •Тема 3.Історія становлення й розвитку вищої школи й освіти в Україні
- •16.Становлення системи вищої та вищої педагогічної освіти в радянській Україні ( 20 – 80 рр. Хх ст.)
- •17.Розвиток університетської педагогічної освіти в Україні (1933 – 2010 рр.)
- •18.Зміст і особливості багаторівневої системи вищої освіти в Україні (1991 – 2010 рр.)
- •19.Освітньо-кваліфікаційні рівні в системі вищої освіти України кінця хх – початку ххі ст.
- •20.Поняття акредитації вищого навчального закладу в освітній реформі кінця хх ст.
- •21.Розвиток принципу автономії в управлінні вищим навчальним закладом (хіх – початок ххі ст.)
- •23.Модернізація системи вищої освіти в Україні кінця хх – початку ххі ст.
- •24.Співвідношення традицій і новацій у змісті вищої освіти України 1991 – 2009 рр.
- •25.Основні етапи Болонського процесу (1997 – 2010 рр.)
- •26.Зміст Болонських реформ (1999 – 2010 рр.)
- •27.Велика хартія університетів (1988) у становленні єдиного Європейського регіону вищої освіти.
- •28.Принцип автономії в управлінні вищим навчальним закладом у контексті Болонського реформування (1997 – 2010 рр.)
- •29.Предмет, основні категорії педагогіки вищої школи.
- •30.Вища школа як педагогічна система.
- •31.Специфіка діяльності педагога у вищому навчальному закладі.
- •32.Основні напрями діяльності викладача вищого навчального закладу.
- •33.Педагогічний професіоналізм викладача вищого навчального закладу
- •34.Мета і завдання виховання у вищому навчальному закладі.
- •35.Основні напрями виховання студентів у процесі навчання і позанавчальній діяльності.
- •36.Роль і функції куратора академічної студентської групи.
- •38.Зміст освіти як проблема дидактики вищої школи.
- •39.Закономірності і принципи процесу навчання у вищому навчальному закладі
- •40.Методи та форми організації навчального процесу у вищому навчальному закладі.
- •41. Сутність понять „контроль”, „облік”, та „оцінка” знань, умінь, та навичок студентів.
- •42.Навчально-професійна діяльність як провідна діяльність студентів, її структура і функції.
- •43.Організація самостійної роботи студентів.
- •44.Сутність поняття „педагогічні технології” у вищому навчальному закладі.
- •45.Класифікація педагогічних технологій.
- •46.Функції контролю зун студентів.
- •47.Методи контролю зун студентів.
- •I. Усне опитування учнів.
- •V. Екзамени, заліки.
- •48.Рейтингова система оцінювання зун.
- •49.Особливості організації науково-дослідної роботи студентів.
- •50.Технологія і техніка підготовки академічної лекції.
- •51.Лекція як провідна форма організації навчально-виховного процесу вищого навчального закладу.
- •52.Види семінарів, вимоги до їх організації та проведення.
- •53.Особливості технології і техніки організації та проведення практичних і лабораторних занять.
- •54.Нормативно-правове регулювання організації навчального процесу вищого закладу освіти (Закон про вищу освіту (2014р.)
- •55.Зміст вищої освіти і організація навчального процесу у вищому навчальному закладі.
- •56.Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України ( від 2 червня 1993 року № 161)
- •Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах
- •1. Загальні положення
- •57.Нормативно-правова база організації навчального процесу.
- •58.Форми організації навчання у вищій школі.
- •Лекції, методика їх підготовки і проведення
- •59.Навчальний час студента.
- •60.Робочий час викладача.
- •61.Науково-методичне забезпечення процесу навчання у вищому навчальному закладі.
- •62.Організація і планування навчальних (аудиторних) занять у вищій школі.
- •63.Організація, планування й облік самостійної роботи студентів.
- •64.Практична підготовка студентів вищого навчального закладу.
- •65.Організація і керівництво ндрс.
- •Завдання наукових досліджень у підготовці фахівців і наукових кадрів
- •Види і форми науково-дослідної роботи студентів і аспірантів
- •Планування облік і контроль науково-дослідної роботи студентів і аспірантів
- •70.Контроль у системі управління навчальним процесом вищого закладу освіти.
- •71.Навчально-методична документація з дисципліни.
- •72.Культура і гігієна навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі освіти. Культура навчальної праці студента
- •73.Індивідуалізація навчально-виховної роботи у вищому навчальному закладі.
- •74.Зміст і форми індивідуальної роботи студента.
- •75.Інформаційне та методичне забезпечення самостійної роботи студента у вищому навчальному закладі.
- •Планування забезпечення навчального процесу методичною літературою
- •76.Управління самостійною роботою студента у вищому навчальному закладі.
- •77.Контроль самостійної роботи студентів.
- •78.Форми практичної підготовки студентів.
- •79.Регламентація часу і термінів проходження практики у вищому навчальному закладі.
- •80.Система навчально-методичного забезпечення практичної підготовки майбутніх спеціалістів.
44.Сутність поняття „педагогічні технології” у вищому навчальному закладі.
Термін "технологія" походить від грецьких слів "techne" мистецтво, майстерність, вміння, і "logos" - вчення, наука. Спершу його використовували в системі технічних знань для означення наукової дисципліни, яка визначала сукупність даних про різноманітні засоби обробки сировини, напівфабрикатів і виробів у галузі виробництва. Пізніше цей термін отримав широке розповсюдження і в інших сферах суспільного життя: політиці, економіці, освіті.
Технологія передбачає мистецтво володіння процесом, певну послідовність операцій з використанням необхідних засобів (матеріалів, інструментарію та алгоритму дій), тобто у процесуальному розумінні технологія має дати відповідь на запитання: "Як досягти результату діяльності (з використанням чого і якими засобами)?". Тлумачний словник С.І. Ожегова визначає технологію як сукупність виробничих процесів у певній галузі виробництва, а також науковий опис засобів виробництва. Поняття технології відображає спрямованість досліджень (у тому числі і педагогічних) на радикальне вдосконалення діяльності людини, підвищення її результативності, інструментальності, технічності.
Технології в галузі навчання і виховання принципово відрізняються від промислових технологій. Основна відмінність полягає у більшій гнучкості перших, центром ваги яких, вихідним і кінцевим результатом, є людина, а основним параметром виміру виступає рівень її розвитку.
Теперішнього часу в науковому обігу використовуються поняття "освітні технології", "педагогічні технології'", "технології навчання
(виховання управління, дидактичні технології)". Змістовий зв'язок розглянутих понять запропонувала Л. Буркова (схема 5) та детально охарактеризувала С. Вітвицька.
Схема 5
1. Освітні технології.
2. Педагогічні технології.
3. Технології навчання (дидактичні технології), технології виховання, технології управління навчальним процесом.
4. Педагогічна техніка.
Освітні технології, як найбільш загальні утворення, характеризують загальну стратегію розвитку освіти і освітнього середовища (єдиного освітнього простору). Основне призначення освітніх технологій - прогнозування розвитку освітніх систем, їх проектування, планування та визначення факторів, які відповідають освітнім цілям.
Ю.П. Сурмін та Н.В. Тулєнков розглядають освітні технології як особливий різновид соціальних технологій - як складні і відкриті системи певних прийомів і методик, концептуально об'єднаних пріоритетними освітніми цілями, а також пов'язаних між собою завданнями і змістом, формами і методами організації навчально-виховного процесу, де кожен елемент цієї системи накладає відбиток на всі інші елементи. На сучасному етапі суспільного розвитку підґрунтям освітніх технологій постає гуманістична концепція освіти.
У структурному відношенні освітні технології містять декілька послідовно виконуваних блоків-операцій:
1. Маркетинг і прогноз суспільних та особистих потреб в отриманні професійних знань.
2. Діагностика об'єктів навчання і виховання.
3. Формування навчально-виховних цілей і завдань.
4. Визначення змісту і методів навчально-виховного процесу;
5. Перевірка ефективності отриманих результатів.
6. Корекці я і упровадження освітніх технологій в реальну педагогічну практику (рис. 12).
Рис. 12. Структура освітньої технології
Якщо освітні технології - це відбиток стратегії освіти, то педагогічні технології призначені втілювати тактику її реалізації. Наразі деякі автори нараховують понад 300 визначень поняття "педагогічна технологія" . На нашу думку, найбільш повне визначення сутності педагогічної технології запропонувала С.О. Сисоєва, яка розглядає її як створену адекватно до потреб і можливостей особистості і суспільства теоретично обгрунтовану навчально-виховну систему соціалізації, особистісного і професійного розвитку і саморозвитку, яка внаслідок упорядкованих професійних дій педагога при оптимальності ресурсів і зусиль всіх учасників освітнього процесу, гарантовано забезпечує ефективну реалізацію свідомо визначеної освітньої мети та можливість відтворення процесу на рівні, який відповідає рівню педагогічної майстерності педагога .
С.С. Вітвицька стверджує, що кожна педагогічна технологія має відповідати основним методологічним вимогам, критеріям технологічності:
- концептуальності, тобто мати підґрунтям певну концепцію, що містить філософське, психологічне, дидактичне та соціально-педагогічне обґрунтування освітніх цілей;
- системносте мати всі ознаки системи);
- логічності, цілісності та взаємозв'язку усіх елементів системи;
- керованість, тобто можливість цілепокладання, проектування процесу навчання і виховання, поетапної діагностики, варіювання методами та засобами навчання і корекції знань та вмінь;
- відтворюваності, тобто можливості застосування в інших однотипних умовах та іншими суб'єктами;
- єдності змістової та процесуальної частин, їх взаємообумовленості;
- ефективності, тобто оптимальності зусиль для отримання гарантованого запланованого результату - певного стандарту навчання.
Навчальна (дидактична) технологія - поняття близьке, але не тотожне поняттю "педагогічна технологія". Навчальна технологія окреслює шляхи засвоєння конкретного навчального матеріалу в межах навчальної дисципліни, теми, проблеми. Дидактична технологія потребує чіткого визначення цілей навчання, спеціального структурування навчального змісту, адекватних йому форм і методів навчання. За означенням ЮНЕСКО технологія навчання в загальному розумінні - це системний метод створення, застосування і визначення усього процесу навчання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізадію освіти.
Реалізуються дидактичні технології засобами педагогічної техніки, яку слід розглядати як комплекс знань, умінь і навичок, необхідних педагогу для чіткої й ефективної організації навчальних занять, ефективного застосування на практиці методів педагогічної взаємодії в системі "Викладач (Вчитель) - Студент (Учень)"
