27.Велика хартія університетів (1988) у становленні єдиного Європейського регіону вищої освіти.

Головні ідеї Болонського процесу, до якого залучилися майже всієвропейські країни, містяться у низці важливих міжнародних документів.Зокрема, Велика хартія університетів (підписана 18 вересня 1988 року уБолоньї) серед основоположних для сучасних університетів принципівназиває автономність університетів і незалежність дослідницької івикладацької діяльності від влади; неподільність викладання ідослідницької роботи, а також їх відповідність як потребам суспільства,так і науковим досягненням; свобода викладання, досліджень і навчанняразом із відкритістю для діалогу між студентом і викладачем;збереження традицій європейського гуманізму, пізнання і взаємодіярізних культур. Велика хартія університетів заклала основоположніпринципи для усіх наступних документів, що в сукупності визначаютьриси сучасного Болонського процесу

Складовою Болонського процесу (на рівні університетів) виступає Велика хартія університетів (Magna Charta Universitatum). Вона визначає університети методологічними центрами розвитку національних систем освіти в кожній країні. Ця ідея лягла в основу створення співдружності провідних університетів Європи, покликаних виступити в ролі новаторів тих змін, до яких повинна йти вся Європа. Велика хартія університетів утворилася внаслідок пропозиції, з якою в 1986 р. Болонський університет звернувся до провідних університетів Європи, та підтримки освітянської і політичної еліти Європи. На зустрічі в Болоньї у червні 1987 р. делегати з 80 європейських університетів обрали раду з восьми членів — керівників провідних європейських університетів і представників Ради Європи для розробки проекту хартії, який було складено в Барселоні в січні 1988 р. У вересні 2001 р. було створено спостерігальну раду (Observatory) Великої хартії університетів. 18 вересня 1988 p., під час святкування 900-річчяБолонського університету, ректори 430 університетів підписали хартію. Цим документом окреслюються фундаментальні принципи, якими повинні керуватися університети, щоб забезпечити розвиток освіти. Підкреслюються найважливіші цінності університетських традицій, необхідність установлення тісних зв'язків між університетами Європи. Оскільки цей документ має універсальну спрямованість, його можуть підписувати й університети інших регіонів світу. Підписуючи хартію, університети підтверд жують свою належність до академічного співтовариства, що подолало політичні й соціальні бар'єри, формує принципи інтеграції Європи в суспільство, яке всім громадянам надає необхідні права і свободи, різноманітні порівнювані й адекватні послуги у сфері культури, науки й освіти. Хартія підтвердила основні цінності, права і обов'язки університету як ключового інституту суспільства. У зв'язку з цим підкреслювалося, що університет потребує автономії і академічної свободи, які, дещо змінюючись упродовж віків, зберегли для університета можливість самостійно діяти, вести пошук істини. У Сорбонській декларації від 25 травня 1998 р. було підкреслено центральну роль університетів щодо розвитку європейських культурних цінностей. Сьогодні у європейське співтовариство університетів входять чотири українські: Харківський ім. В.Н. Каразіна, Дніпропетровський, Одеський ім. І.І. Мечникова, національні університети та Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут".

Велика хартія університетів має спостерігальну раду, інаугурація якої відбулася у вересні 2001 р. Її діяльність регулюється правлінням з п'яти членів, що опікуються справами матеріального забезпечення, та колегією з семи членів, яка здійснює аналіз втілення принципів хартії в сучасному суспільстві. З цією метою щорічно у вересні проводиться конференція у м. Болонья. Контроль над виконанням принципів Великої хартії університетів здійснюється в таких основних напрямах: 1) організація опитувань, візитів і досліджень з метою оцінювання діяльності університетів при посиленні їх ролі в суспільстві; 2) надання консультацій керівникам університетів та іншим учасникам освітнього і наукового процесу на основі моніторингу функціонування університетів у суспільстві; 3) підтримка обговорення академічними, політичними, економічними лідерами й представниками засобів масової інформації ролі автономії університетів, їх академічної свободи; 4) публікація матеріалів про діяльність університетів. Спостерігальна рада з 1988 р. підтримує регулярні контакти з 450 установами, що підписали хартію, для сприяння розвитку університетської автономії та академічної свободи в Європі й за її межами. Зв'язки також підтримуються з організаціями, які займаються розвитком прав і обов'язків університетів, зокрема, Зальцбурзьким семінаром в Австрії, Міжнародною асоціацією університетів, зі штаб-квартироюЮНЕСКО в Парижі та з Радою Європи.

У межах проаналізованих процесів, 15-16вересня 2003 p., на базі Болонського університету пройшла конференція, де увага акцентувалася на питаннях розвитку університетської автономії, співвідношенні між навчальним процесом, науковими дослідженнями та принципами фінансування університетів, подоланні суперечностей між різними сферами наукової діяльності університетів, розробці критеріїв якості наукових досліджень, патентуванні нових ідей і знань тощо.

Відповідно до зазначеного, з метою вступу до Болонського співтовариства Україні необхідно здійснити ґрунтовний порівняльний аналіз вітчизняної системи науки і освіти по відношенню до європейської (за Болонською моделлю), визначитися, які саме зміни необхідно здійснити в системі науки й освіти та провести відповідне реформування.