24.Співвідношення традицій і новацій у змісті вищої освіти України 1991 – 2009 рр.

25.Основні етапи Болонського процесу (1997 – 2010 рр.)

Болонський процес бере початок 19 червня 1999 р.

ум. Болонья (Італія) підписанням міністрами освіти 29 країн (Австрії, Бельгії, Болгарії, Великобританії, Греції, Данії, Ірландії, Ісландії, Іспанії, Італії, Латвії, Литви, Люксембургу, Мальти, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Португалії, Румунії, Словакії, Словенії, Угорщини, Фінляндії, Франції, Чехії, Швейцарії, Швеції, Естонії) від імені своїх урядів документа, який отримав назву "Болонська декларація". Її мета — встановлення європейської зони вищої освіти, а також активізація європейської системи вищої освіти у світовому масштабі. У Декларації зазначається: "Ми повинні з особливою увагою контролювати підвищення конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти у світі. Життєздатність і ефективністьбудь-якоїцивілізації вимірюється привабливістю її культурних цінностей, тобто мірою впливу на інші країни. Ми повинні бути впевнені, що європейська система вищої освіти має в світі той рівень привабливості, який відповідає значущості наших видатних культурних і наукових традицій".Цим актом країни-учасниці узгодили за-

гальні вимоги, критерії і стандарти національних систем вищої освіти і домовилися про створення єдиного європейського освітнього і наукового простору до 2010 р. У його межах мають діяти єдині умови визнання дипломів про освіту, працевлаштування й мобільності громадян, що повинно значно підвищити конкурентоспроможність європейського ринку праці та освітніх послуг. Зокрема, цим документом задекларовано прийняття загальної системи порівнюваних ступенів, у тому числі через утвердження Додатку до диплому; запровадження в усіх країнах двох циклів навчання за формулою 3+2. До того ж, перший (бакалаврський) цикл повинен продовжуватися не менш як три роки, а другий (магістерський) — не менше двох. Вони повинні прийматися на європейському ринку праці як освітні й кваліфікаційні рівні. Передбачається створення накопичувальних систем кредитів у відповідності з європейською ЕСТS, включаючи постійне навчання, сприяння європейській співпраці із забезпечення якості освіти, розробка порівнюваних критеріїв і методів її оцінки, подолання перешкод на шляху мобільності студентів і викладачів.

Наступний етап Болонського процесу розпочато у Празі 19 травня 2001 р., де представниками вже 33 країн Європи було підписано Паризьке комюніке. До Болонського процесу приєдналися ще чотири країни (Кіпр, Ліхтенштейн, Турція, Хорватія). Країниучасниці знову підтвердили свою позицію за цілями, визначеними Болонською декларацією. Було високо оцінено активну участь у процесі Європейської асоціації університетів (ЕUА) і Національних союзів студентів у Європі (ЕSІВ).Виділено важливі елементи європейського простору вищої освіти, а саме — освіта упродовж життя, мотивоване залучення студентів до навчання, сприяння підвищенню привабливості й конкурентоспроможності європейського простору вищої освіти для інших регіонів світу (включаючи аспекти транснаціональної освіти).

Третій етап Болонського процесу започатковано у Берліні 18-19 вересня 2003 р. Принципово новим рішенням Берлінського саміту стало розповсюдження загальноєвропейських вимог і стандартів на докторські ступені. Українах-учасницяхБолонського процесувизначався один докторський ступінь —"доктор філософії" у відповідних сферах знання (природничі, соціогуманітарні, економічні науки тощо). Акцентувалася увага на необхідності сприяння європейському виміру вищої освіти. Було розроблено додаткові модулі, курси і навчальні плани з європейським змістом, відповідною орієнтацією й організацією. Відмічалося, що європейський простір вищої освіти і європейський простір дослідницької діяльності — дві взаємопов'язані частини. До Болонського співтовариства було прийнято Росію. Сьогодні в Болонський процес входить 40 країн Європи. Четверте засідання Болонського процесу заплановано на 19-20травня 2005 р. у м. Берген (Норвегія).

Отже, утвердження єдиного Європейського освітнього простору — обов'язковий компонент консолідації і збагачення європейської спільноти, яка змогла б дати громадянам нового тисячоліття необхідні знання та уміння, допомогла б усвідомити спільні цінності, належність до єдиного соціального та культурного масиву, підвищити конкурентоспроможність європейської системи вищої освіти, забезпечити світовий рівень визнання освітніх систем окремих європейських країн.

У відповідності до вимог Болонського процесу, Україна також зобов'язалася узгодити освітню політику щодо створення Європейського регіону вищої освіти, а саме: прийняти систему зрозумілих та порівнюваних ступенів, за якою доступ до другого циклу стає можливим після завершення навчання на першому циклі, мінімальна тривалість якого — три роки. Ступінь, що надаватиметься після цього, буде визнаватися як відповідний рівень кваліфікації на європейському ринку праці. Другий цикл навчання повинен, по-перше,завершуватися отриманням ступеня магістра і/або доктора;по-друге,запровадити механізм кредитування (зарахування прослуханих курсів) за системою ЕСТS як ефективного засобу забезпечення мобільності студентів;по-третє,сприяти європейській співпраці у сфері надання гарантій якості освіти з метою розроблення надалі порівнюваних критеріїв та методології;по-четверте,визначити єдині, узгоджені з європейською системою освіти, параметри навчальних планів, напрями співпраці між освітніми закладами, схеми мобільності та інтегрованих програм навчання, практики й наукових досліджень.