- •Тип плоскі черві(plathelminthes)
- •Клас Сисуни (Trematoda) – збудники трематодозів.
- •Сисун Печінковий (Fasciola hepatica) – збудник фасціольозу.
- •2) Дуоденальне зондування.
- •Сисун Легеневий (Paragonimus ringeri) – збудник парагонімозу.
- •Клас Стьожкові черви (Cestoidea) – збудник цестодозів
- •Неозброєний, або бичачий, ціп’як (Taeniarhynchus saginatus) –збудник теніаринхозу.
- •2) Овоскопія зіскрібка з періанальних складок; 3) метод «липка стрічка» - шматочок прозорої липкої стрічки (скотчу) прикріплюють до шкіри в області анусу, а потім наклеюють на предметно скло.
- •Озброєний, або свинячий, ціп’як (Taenia solium) — збудник теніозу и цистицеркозу.
- •Ехінокок (Echinococcus granulosus) — збудник ехинококозу.
Ехінокок (Echinococcus granulosus) — збудник ехинококозу.
Локалізація у людини: печінка, легені, нирки, м’язи, трубчасті кістки, головний мозок.
Морфологія: довжина 2,7–5,4 мм, тіло складається з 3-4 члеників (1–2 юних, 1 гермафродитний, 1 зрілий). На сколексі 4 присоски і хоботок з гачками. Матка мішкоподібної форми. Яйця схожі на яйця інших стьожкових червив. Фіна – ехінококовий міхур. Міхур заповнений рідиною, зберігає здатність до росту протягом усього життя хазяїна.
Життєвий цикл: ехінокок – біогельмінт. Остаточний хазяїн – собака, вовк, шакал. У них дорослий ехінокок локалізується у тонкому кишечнику. Зрілі членики рухливі, виповзають з анусу собаки і повзають по шерсті. З них на шерсть і траву потрапляють яйця. Зрілі членик також виділяються назовні із фекаліями. Проміжний хазяїн – велика рогата худоба, вівці і інші травоїдні тварини, інколи – людина. Інвазійна стадія – яйця. Людина заражується через брудні руки (після контакту з шерстю хворої собаки), брудні овочі, фрукти, воду. У тонкому кишечнику з яєць виходять онкосфера, занурюється у кров, м’язи, головний мозок та інші органи. У цих органах розвивається фіна. Людина – біологічний тупик для ехінококу, тому що зараження остаточного хазяїна від людини не відбувається. Вовки, шакали, собаки заражуються при поїданні м’яса і внутрішніх органів хворих тварин з ехінококовими міхурами.
Патогенна дія: механічна – стискання органа ехінококовим міхуром; токсико-алергічна дія. Проявлення хвороби залежить від розмірів і місця локалізації міхура.
Лікування хворих хірургічне. При пошкодженні стінок міхура під час операції можливий анафілактичний шок із-за виходу токсичної рідини і навіть смерті хворого. Можливе також розвиток великої кількості нових ехінококових міхурів при потраплянні дочірніх міхурів у черевну або грудну порожнину тіла.
Діагностика: 1) обстеження хворого за допомогою рентгену, УЗД, комп’ютерної томографії; 2) серологічної реакції.
Профілактика: особиста – дотримання правил особистої гігієни; громадська – дослідження і лікування домашніх собак; знищення внутрішніх органів корів і овець з ехінококовими міхурами.
