Неозброєний, або бичачий, ціп’як (Taeniarhynchus saginatus) –збудник теніаринхозу.

Локалізація: тонка кишка.

Морфологія: статевозріла особина довжиною 4-10 м. Сколекс має 4 присоски, гачків немає. Матка має 17-35 бічних гілок. Яйця округлі, частіше безкольорові, всередині містять онкосферу. Онкосфера кругла, діаметром 30-40 мм, має оболонку з 6 гачками. Фіна - цистицерк розміром до 0,5 см.

Життєвий цикл: бичачий ціп’як – біогельмінт. Остаточний хазяїн – людина, у якої ціп’як паразитує у тонкій кишці. Зрілі членики, які містять яйця ціп’яка, виводяться з фекаліями або активно виповзають з анального отвору на шкіру або одежу.

Проміжний хазяїн – велика рогата худоба. Зараження відбувається при проковтуванні зрілих члеників або яєць, які місять онкосферу, з травою або водою. У кишечнику корови онкосфера проникає у кровоносні судини і з током крові потрапляє у м’язи. У м’язах через 2 місяця утворюється фіна типу цистицерк. Людина заражується, при вживанні погано термічно обробленої фінозної яловичини. Тривалість життя неозброєного ціп’яка в організмі людини — 15–20 років.

Патогенна дія: паразит поглинає поживні речовини, тому хворі швидко втрачають вагу; пошкоджує стінки кишечнику присосками, може викликати кишкову непрохідність (механічна дія); продукти життєдіяльності оказують токсико-алергічну дію.

Діагностика: 1) виявлення зрілих члеників в фекаліях і на шкірі хворого (гельмінтоскопія);

2) Овоскопія зіскрібка з періанальних складок; 3) метод «липка стрічка» - шматочок прозорої липкої стрічки (скотчу) прикріплюють до шкіри в області анусу, а потім наклеюють на предметно скло.

Профілактика: особиста – хороша термічна обробка м’яса; не вживати м'ясо, яке не прийшло ветеринарний контроль; громадська – ветеринарний контроль на базарах і м'ясокомбінатах (виявлення фінозного м’яса); виявлення і лікування хворих; благоустрій туалетів у сільській місцевості.

Озброєний, або свинячий, ціп’як (Taenia solium) — збудник теніозу и цистицеркозу.

Локалізація: статевозріла особина живе у тонкій кишці; цистицеркі — в м’язах, очах, головному мозку та інших органах.

Морфологія: T. solium відрізняється від неозброєного ціп’яка меншими розмірами (1,5 – 3 м). На сколексі – 4 присоски і віночком з гачків (тому назва озброєний ціп’як). Матка має 7-12 бічних гілок. Яйця і онкосфера, як і у неозброєного ціп’яка. Фіна типу цистицерк, до 5-8 мм (у шлуночках мозку і очах до 10-15 мм).

Життєвий цикл: T. solium схожий на неозброєного ціп’яка. Остаточний хазяїн – людина. Людина заражується через м'ясо свинини з цистицерками. Із цистицерка у тонкому кишечнику людини утворюється статевозріла особина, розвивається теніоз. Проміжний хазяїн – свиня, іноді людина. Свині заражуються при вживанні їжі, яка містить зрілі членики або яйця з онкосферами. З кишечнику, через кровоносні судини, онкосфера потрапляє у м’язи. Там утворюються фіни – цистицерки. Людина може стати проміжним хазяїном у наступних випадках:

1. При проковтуванні яєць з брудними овочами, фруктами, водою, через брудні руки (фекально-оральний шлях).

2. Шляхом аутоінвазії – процесу, при якому людина заражує сама себе. У хворих теніозом при блюванні зрілі членики потрапляють у шлунок, оболонка перетравлюється, вивільняються яйця. З яєць виходять онкосфери. Онкосфери з током крові потрапляють у м’язи, мозок, очі і перетворюються у цистицерки. У людини розвивається цистицеркоз. При наявності аутоінвазії при лікуванні хворих теніозом не назначають ліки, які розчиняють оболонку черву.

Діагностика теніозу: 1) виявлення члеників у фекаліях (гельмінтоскопія фекалії) – членики помітні неозброєним оком ; 2) мікроскопія фекалії, для виявлення яєць і онкосфер.

Діагностика цистицеркозу: серологічні реакції.

Профілактика: як і при теніаринхозі. Для профілактики цистицеркозу мити руки, овочі, фрукти, кип’ятити воду.