Тип плоскі черві(plathelminthes)

Загальна характеристика:

1. Тіло плоске, сплющене у спинно-черевному напрямку.

2. Двобічна симетрія.

3. Розвивається з трьох зародкових листків – ектодерми, ентодерми та мезодерми.

4. Ззовні вкриті шкірно-м’язовим мішком.

5. Порожнина тіла відсутня. Проміжки між органами заповнені паренхімою.

6. Є травна, видільна, нервова та статева системи. Кровоносна та дихальна системи відсутні.

7. Травна система складається з переднього (рот, глотка, стравохід) та середнього відділів (кишка). Анального отвору немає. Неперетравлені рештки їжі виводяться через рот. Стьожкові черві не мають травної системи.

8. Видільна система починається термінальними клітинами, які мають зірчату форму. З клітин продукти обміну потрапляють у видільні канали, які впадають у загальні екскреторні канали і виводяться на зовні. Руху продуктів обміну допомагають війки термінальних клітин.

9. Нервова система складається з нервових вузлів у передній частині тіла. Від вузлів відходять нервові стволи.

10. Гермафродити.

11. Біогельмінти, тобто мають остаточного і проміжного хазяїна.

Клас Сисуни (Trematoda) – збудники трематодозів.

Загальна характеристика:

1. Мають форму листка дерева, дві присоски (ротову і черевну).

2. Травна система має передній (рот, глотка, стравохід) і середній відділи (дві кишки), які сліпо закінчуються.

3. Видільна і нервова системи мають типову будову плоских червив.

4. Сисуни – гермафродити.

5.Сисуни – біогельмінти, мають складні життєві цикли. У остаточного хазяїна паразитує статевозріла особина, яка виділяє яйця. Яйця для розвитку повинні попасти у зовнішнє середовище (частіше у воду). З яєць виходять личинки, вкриті війками – мірацидії. Мірацидії занурюються у проміжного хазяїна – молюска. У молюска з мироцидія послідовно утворюються три види личинок: спороцисти → редії → церкарії. Церкарії мають хвіст, активно виходять з молюска і пересувається по воді. Далі розвиток у різних видів сисунів може відбуватися різними шляхами:

1) Церкарії занурюється у другого проміжного хазяїна і перетворюється у личинку метацеркарії. Метацеркарії – інвазійна стадія для остаточного хазяїна. Остаточний хазяїн заражується при поїданні другого проміжного хазяїна. Так йде розвиток у сисуна легеневого.

2) Церкарії прикріплюється до водяних рослин і перетворюється в адолескарії. Другого проміжного хазяїна немає. Остаточний хазяїн заражується при проковтуванні з водою адолескаріїв. Так розвивається сисун печінковий.

Сисун Печінковий (Fasciola hepatica) – збудник фасціольозу.

Локалізація: жовчний міхур, жовчні протоки печінки, протоки підшлункової залози.

Морфологія: статевозріла особина має типову листоподібну форму, довжиною 3-5 см. Яйце овальної форми, 130-145 мкм, має кришечку на одному з полюсів та бугорок – на іншому.

Життєвий цикл: остаточний хазяїн – травоїдні тварини (худоба, коні, свині та ін.), рідко – людина. У остаточного хазяїна фасціола паразитує у жовчному міхурі і жовчних протоках. Яйця виділяються з фекаліями і для розвитку повинні потрапити у воду. Проміжний хазяїн – молюск ставковик малий (Galba truncatula). З молюска виходить церкарії. Вони прикріплюються до водних рослин і перетворюються в інвазійну стадію – адолескарії.

Людина заражується через воду, водяні рослини, овочі, зелень, якщо їх поливають із ставка. Адолескарії мігрує до печінки з током крові, через жовчогінні протоки або через черевну порожнину.

Патогенна дія: спостерігається механічна і токсична дія. Викликає запалення жовчного міхура і жовчних протоків, порушується відтік жовчі. У хворих розвивається механічна жовтуха; можливий розвиток цирозу печінки.

Діагностика: 1) мікроскопічне дослідження фекалії на яйця гельмінтів (овоскопия);