В залежності від діючих реагентів реакції поділяють:

Реагент	Назва реакції
+Н2	гідрування
- Н2	дегідрування
+ Н2О	гідратація
- Н2О	дегідратація
+ СО2	карбоксилювання
- СО2	декарбоксилювання
+ NH3	амінування
- NH3	дезамінування
+ Hal	галогенування
+ NO2	нітрування

4. Класифікація органічних сполук

Сучасна класифікація органічних сполук базується на теорії хімічної будови. Залежно від будови ланцюга атомів Карбону молекули органічні сполуки поділяють на дві великі групи: циклічні та нециклічні.

Нециклічні або ациклічні сполуки називають ще аліфатичними або сполуками жирного ряду. В їхніх молекулах атоми Карбону сполучені в нерозгалуджені або розгалуджені ланцюги, що не містять циклів або кілець.

У молекулах циклічних сполук цикли можуть утворюватись лише атомами карбону (карбоциклічні сполуки), або в побудові можуть брати участь атоми інших елементів, наприклад Оксигену, Нітрогену, Сульфуру тощо (гетероцикли).

Залежно від характеру зв’язків у ланцюгу атомів Карбону карбоциклічні сполуки поділяють на аліциклічні та ароматичні. Ароматичні містять у своєму складі замкнену систему кон’югованих зв’язків, так зване ароматичне кільце.

Всі інші – можуть містити одинарні або кратні зв’язки і бути відповідно насиченими або не насиченими. (рис.1).

Рис. 1. Класифікація органічних сполук.

Сполуки кожного ряду поділяють на класи. Належність речовини до того чи іншого класу визначають за функціональною групою. Вийняток складають вуглеводні – вони не мають функціональних груп.

Рис. 2. Основні класи органічних сполук.

Органічні речовини можуть мати одну функціональну групу – органічні сполуки з простими функціями та декілька функціональних груп – органічні сполуки зі змішаними функціями.

5. Номенклатура органічних сполук

Існують наступні види номенклатури органічних речовин:

1. Тривіальна номенклатура. Виникла першою в історичному розвитку органічної хімії. Вона відображає не структуру сполуки, а деякі її властивості, зовнішні ознаки або походження. Наприклад, мурашина кислота була вперше виділена з мурашок; винний спирт – добутий при виготовленні вина; анілін – від арабського аль-ніл – блакитний; пікринова кислота від грецького πікρоσ – гіркий.

2. Раціональна номенклатура. Була запропонована для простих сполук і давала можливість відобразити в назві структуру, а також побудувати за назвою формулу. В основу покладено назви вуглеводнів. У кожному класі органічних сполук будь-яка сполука розглядається як перший член гомологічного ряду таких сполук, у молекулі якого один або кілька атомів Гідрогену заміщені на вуглеводневі залишки. Раціональну номенклатуру використовують не для всіх типів похідних вуглеводнів, по-перше, тому, що для деяких сполук раціональні назви є занадто складними, а по-друге, для певних класів сполук традиційно використовують тривіальні назви. Наприклад, етан за раціональною номенклатурою – метилметан; пропіонова кислота – метилоцтова кислота; етиловий спирт – метилкарбінол (перший представник спиртів – метиловий спирт має назву карбінол).

3. Радикало-функціональна (замісникова) – схожа за раціональною, оскільки радикали мають ті самі назви, що й за раціональною номенклатурою. Відмінність полягає в тому, що назва за радикало-функціональною номенклатурою складається з двох елементів – групової назви, що відповідає певній функціональній групі, і назви вуглеводневого залишку або кількох залишків (радикалів) сполучених з цією функціональною групою. Такі назви поширені для простих похідних вуглеводнів. Наприклад, метиловий спирт, ізобутиловий спирт.

4. Систематична номенклатура (IUPAC). Найбільш досконалий спосіб словесного опису структури органічних сполук, що використовується у всьому світі. Найчастіше систематичні назви грунтуються на принципі заміщення, тобто будь-яка сполука розглядається як нерозгалуджений вуглеводень – ациклічний чи циклічний, в молекулі якого один або кілька атомів Гідрогену заміщені іншими атомами і групами, в тому числі вуглеводневими залишками. З розвитком органічної хімії систематична номенклатура постійно вдосконалюється та доповнюється; за цим слідкує комісія з номенклатури Міжнародної спілки теоретичної та прикладної хімії (International Union of Pure and Applied Chemistry – IUPAC).

В Україні питаннями хімічної номенклатури займається Національна комісія з хімічної термінології і номенклатури (УНКоХІТерН), створена 1992 р. при Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. Сучасна українська хімічна номенклатура максимально наближена до відповідних латинських назв. Українські назви хімічних елементів розглядаються як власні назви і пишуться з великої літери, тоді як назви простих речовин, а також традиційні, технічні та систематичні назви хімічних сполук – з малої літери. Застосування в основі латинських назв показує генетичний зв'язок між назвою хімічного елементу та його сполуками: Карбон – карбонові кислоти, карбоксил, карбоніл, карбаніон; Гідроген – гідрогенування, гідрогенізація, гідроксигрупа.