1.2 Розрахунок ефективного фонду часу праці одного робітника

Для розрахунку потрібної облікової чисельності персоналу складають баланс робочого часу одного середньооблікового працівника.

При складанні балансу робочого часу визначають кількість днів(годин), яку слід відпрацювати кожному робітнику протягом планового періоду, число днів неявок на роботу, середню тривалість робочого дня одного середньоспискового робітника.

У балансі робочого часу робітника розрізняють три категорії:

-календарний (Ф_календ);

-номінальний(Ф_ном);

-ефективний(Ф_еф).

Для робітників краще скласти баланс робочого часу в таблиці 1.3

Календарний фонд часу дорівнює числу календарних днів року.

Номінальний фонд часу роботи робітника дорівнює календарному фонду без урахувань вихідних та святкових днів та визначається за формулою (дні):

Ф_ном = Ф_календ – (неробочий час). (1.2)

Номінальний фонд без урахування неявок унаслідок хвороби, відпусток і виконання суспільних та інших обов’язків утворює ефективний фонд робочого часу.

Для робітників ефективний фонд часу визначається у табличній формі таблиця1.3.

Таблиця 1.3 – Баланс робочого часу одного робітника за рік

Найменування показника	Періодичний графік роботи
	Днів	Годин
Календарний фонд
вихідні дні
святкові дні
Номінальний фонд робочого часу
Неявки на роботу в тому числі:
основні (чергові) відпустки
через хворобу
з навчання
виконання громадських і державних обов’язків
Ефективний фонд робочого часу
Середня тривалість робочої зміни
Трудомісткість виробничої програми
Плановий коефіцієнт виконання норм (приймаємо в межах Кв.н. =1 ÷ 1,1)

1.3 Визначення чисельності працюючих на дільниці

Кількість виробничих (основних) робітників, які безпосередньо зайняті на виконанні операцій технологічного процесу складання, визначається за спеціальністю (або за операціями) згідно річної трудомісткості на види робіт за формулою:

Р_о = , (1.3)

де Т_р – трудомісткість робіт на річну програму за операціями, нормо-г;

Ф_еф - ефективний фонд часу одного робітника, год;

К_в.н. – коефіціент виконання норм.

Розрахунок кількості допоміжних робітників, керівників, спеціалістів, некваліфікованих допоміжних робітників.

Кількість допоміжних робітників визначаємо у відсотковому відношенні від зага­льної кількості виробничих (основних) робітників - (15-20)%, кількість керівників, спеціалістів - (10%) від загальної кількості виробничих (основних) та допоміжних, для некваліфікованих допоміжних робітників - (3%) від загальної кількості виробничих (основних) та допоміжних.

Кількість допоміжних робітників:

Р_доп = , (1.4)

де Р_о– виробничі (основні) робітники чол.

Приймаємо наступний професійний склад:

- слюсар – ремонтник тенологічного обладнання -___чол. розряд__.

- слюсар – ремонту інструменту та оснастки -___чол. розряд __.

- електромонтер для ремонту електрообладнання __чол. розряд__.

Не заняті обслуговуванням обладнання:

- розподільник робіт -............чол. – розряд …

- транспортні робочі -.............чол. – розряд …

Всього приймаємо: ..........................чол.

Визначаємо кількість керівників,спеціалістів :

Р_кіс = , (1.5)

Приймаємо наступний склад:

- майстер - ........чол.

- інженер - технолог - ..... чол.

- економіст з праці -..........чол.

- економіст - планувальник....... чол.

Всього приймаємо: ......чол.

Визначаємо кількість некваліфікованих допоміжних робітників:

Р_ндр = , (1.6)

Приймаємо:

- прибиральник виробничого примищення - ...............чол.

Таблиця 1.4 - Зведена відомість робітників на дільниці

Назва категорії працівників	Кількість, чол.	у % від кількості виробничих робіт­ників	у % від загальної кількості робітни­ків
Виробничі робітники		-
Допоміжні робітники
Керівники, спеціалісти
Некваліфіковані робітники
Всього		-	100%