33. Класична кількісна теорія грошей, її основні постулати.

Суть кількісноі теорії грошей полягає в поясненні вартості грош. і рівня цін кількістю грош. в обігу (чим більше грош. в обігу, тим вище ціни, тим нижча вартість грош.). Формування кількісної теорії припало на XV1-XV111ст.. Класична теорія базується на 3-х постулатах:1) постулат причинності – маса грошей в обігу спричинює зміну товарних цін.2) постулат пропорційності – зміна цін відбувається пропорційно до зміни грош. маси.3) постулат однорідності. На відміну від своіх попередників ЮМ стверджував, що пропорційні зміни між грош масою і цінами досягаються не відразу, а з деякими терміновим лагом. Поширення кількісної тео- рії грош. було викликано об'єктивними причинами. Вона була реакцією на поширену в XV1-XV11ст. металістичної теорії грош.. Прихильники металістичної теорії ототожнювали гроші з дорогоцінними металами і вважали джерелом сусп. багатства збільшення запасів золота і срібла в країні. Згодом під час становлення кап-зму металістична теорія стала загальмовувати розви- ток вир-ва. На противагу металістичній теорії у XV11- XV111 cт. поширюється номіналістична теорія грошей, представники якої (Стюарт,Берклі) вважали гроші звичайними рахунковими одиницями, вартість яких визначається тим, що на них написано. Вартість грош. визначається кількісним співвідношенням товар. і грош. маси, а так як гроші мають загрозу знецінення немає сенсу перетворювати іх у скарб, більш доцільно перетворити їх у функціонуючий капітал. В цьому виявилась прогресивність класичної кількісної теорії. Також вона заклала теоретичний фундамент вивчення вартості папер. грош. Розвиток економіки виявив багато доказів обмеженості класичної кількісної теорії. Ії представники лише констатували залеж- ність між масою грошей і цінами, але не вивчали механізмів зв'язку між ними. Представники трудової теорії вартості вважали, що вартість визначається витратами праці на виготовлення товару. Адам Сміт і Рікардо вважали гроші звичайним товаром, який виступає посередником в обміні товарів.

34. Котирування валют. Валютний курс, його функції.

Проведення валютних операцій неможливе без обміну валют, їх котирування.

Котирування валюти - це визначення валютного курсу однієї грошової одиниці через певну кількість одиниць іншої валюти.

Існує пряме та зворотне котирування.

Пряме котирування – вартість одиниці іноземної валюти виражається у національній валюті.

Зворотне котирування – вартість одиниці національної валюти виражається в іноземній.

Крос-курс – це співвідношення між двома валютами, виражене через третю (переважно через долар США).

Зазвичай, курс валют банки встановлюють до четвертого знака після коми десяткового дробу. Офіційні котирування гривні до іноземних валют Національний банк України встановлює як суму в гривні за 10, 100, 1000 і 10000 одиниць іноземної валюти.

Комерційні банки здійснюють котирування валютних курсів з виставленням двох позначень – курсу попиту (bid) і курсу пропозиції (offer).

Різниця між курсами „ Bid” та „Offer” називається маржею, або спредом, і є джерелом отримання банком прибутку від операцій купівлі - продажу іноземної валюти.

Існує 3 способи встановлення крос-курсу:

І. З прямим котируванням до долара (тобто долар є базою котирування для обох валют). Якщо долар США є базою котирування для обох валют, то для знаходження їх крос – курсу слід розділити доларові курси цих валют.

ІІ. З прямим і непрямим котируванням до долару, де долар є базою котирування для однієї з валют. Якщо долар є базою котирування тільки для однієї з валют, то необхідно перемножити доларові курси цих валют.

ІІІ. З непрямими котируваннями до долара США, де долар є валютою котирування для обох валют. Якщо долар США є валютою котирування для обох валют, то для знаходження їх крос – курсу слід розділити доларові курси цих валют.

Валютний курс - є своєрідною формою ціни, яка сплачується в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти, і визначається співвідношенням між національною грошовою одиницею та відповідною іноземною валютою, виходячи, насамперед, з їх купівельної спроможності.

Розрізняють кілька видів валютного курсу: офіційний, ринковий, біржовий, курс покупця, курс продавця, обмінний тощо.

На грошовому ринку валютний курс виконує певні функції:

1. сприяння інтернаціоналізації грошових відносин, об’єднанню та стабільному розвитку фінансових ринків;

2. порівняння рівнів та структури цін, а також рівнів економічного розвитку окремих країн;

3. порівняння національної та інтернаціональної вартості на національних та світових ринках;

4. перерозподіл національного продукту між окремими галузями та секторами економіки;

5. забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної економіки; стимулювання експорту, імпорту або інвестиційної діяльності; інтернаціоналізація господарських зв’язків тощо.

Основою визначення та порівняння валютних курсів є співвідношення купівельної спроможності окремих іноземних валют, що визначається вартістю певного набору товарів і послуг, які можна придбати за відповідну грошову одиницю у порівнянні з базовим періодом.