43. Розвиток особистості як об’єкт психологічного явища.

Особистість як предмет пізнання цікавить багато наук, що вивчають людину. У філософії особистість виступає як сукупність усіх суспільних стосунків. Проблема особистості у філософії - це проблема місця, яке займає особистість у суспільстві. Особистість у соціології - це стійка система соціально значимих рис, що характеризують індивіда як продукт суспільного розвитку і обґрунтовують включення індивіда в систему соціальних стосунків за допомогою діяльності і спілкування. Особистість у загальній психології - ядро, інтегруюче начало, що зв'язує воєдино різні психічні процеси індивіда і що надає його поведінці необхідну послідовність і стійкість. Диференціальна психологія робить акцент на вивченні індивідуально-психологічних особливостей особистості і відмінностей між людьми. Соціальна психологія вивчає статус і соціальні ролі особистості у різних спільнотах, її самосприйняття в контексті цих ролей, настанови, міжособистісні взаємини, зв'язки людей у спільній діяльності. Особистість як об'єкт психологічного вивчення - це система внутрішніх, соціально обумовлених психічних властивостей, що характеризує людину як носія свідомості. У науці досі панує плутанина у використанні понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «суб'єкт» і «особистість». В одних випадках ці поняття ототожнюються, в інших - протиставляються. Корінним, родовим, вихідним поняттям є поняття людина - біосоціальна істота, що втілює вищий щабель розвитку життя, суб'єкт суспільно-історичної діяльності. Людина є системою, в якій фізичне і психічне, генетично обумовлене і прижиттєво сформоване, природне і соціальне утворюють нерозривну єдність. Людина як цілісне утворення, носій складної внутрішньої структури (індивід, особистість, суб'єкт діяльності) має внутрішню активність і характеризується інтегрованістю, самодостатністю і автономністю. У дослідженнях з психології особистості вивчається широкий спектр проявів особистості: мотиви її діяльності, індивідуальні біохімічні властивості, соціальні ролі, типи ВНД, зовнішність, здібності, характер, самосвідомість, потреби, потяги, риси характеру, настрій, почуття, манера спілкування, ціннісні орієнтації , обдарованість, інтелект, вчинки, воля і т. д.

44. Біологічні та соціальні чинники формування і розвитку особистості.

Психічний розвиток індивіда, формування особистості є біологічно і соціально зумовленим процесом. Людський індивід розвивається і як біологічна істота, як представник біологічного виду Homo sapiens, і як член людського суспільства. Історія попереднього розвитку людини, тобто її філогенез, впливає на індивідуальний розвиток (онтогенез) двома шляхами - біологічним і соціальним.

 Першим фактором є біологічна зумовленість особистості, тобто біологічна спадковість. Носії спадковості – гени – зберігають і передають із покоління в покоління всю інформацію про організм. Останні дослідження в галузі генної інформації змушують переосмислювати багато положень психологічної та педагогічної наук. Наприклад, П. К. Анохін і М. М. Амосов останнім ч Сутність біологічного фактора полягає в забезпеченні генетичних передумов подальшого розвитку людини як соціальної істоти. Становлення людського організму відбувається за конкретною програмою, заданою в його генотипі. Генотип визначає людський тип анатомо-фізіологічної структури організму, його морфологічних і фізіологічних ознак, будови нервової системи, статі, характеру дозрівання тощо. Генотип також визначає динамічні властивості нервових процесів, безумовно-рефлекторні мозкові зв'язки, з якими народжується дитина і які регулюють перші акти поведінки. Найголовніше – це спадково зумовлені величезні можливості утворення нових потреб і форм поведінки нервової системи людини, тобто – це задатки людини. Вони реалізуються тільки в суспільному житті асом починають говорити про спадкову зумовленість моральності людини та її соціальної поведінки. Ця проблема надзвичайно складна, тому до п розв'язання слід підходити дуже виважено.

Із визначення особистості випливає, що нею не народжуються, а стають в онтогенезі відносно пізно. Особливо важливим є те, що термін «особистість» має передусім соціальний зміст. Тому слід виокремити наступний фактор формування особистості – соціальний, який забезпечує, першою чергою, її соціалізацію. Природне буття людини «олюднюється» її соціальною сутністю, стає елементом ЇЇ соціального буття. Соціальне не ліквідує біологічного, а тільки ніби «знімає» біологічне в людині та вводить його в соціальне, підпорядковує певним соціальним ідеалам, цінностям, правилам, нормам і законам суспільного життя.  Тому тільки в суспільстві можливе формування особистості, за його межами – це неможливо. Народна педагогіка наголошує: «З ким поведешся, від того й наберешся»; «З розумним будеш розумним, з дурнем і сам будеш таким», «Як у сім'ї злагідне життя, то й виросте дитя до пуття».