4.2 Метод аналізу доцільності витрат

Метод орієнтований на оцінку фінансової стійкості підприємства, реалізуючого бізнес-проект, і на ідентифікацію на цій основі потенційних зон ризику [10].

Віднесення фактичного або прогнозованого (у результаті впровадження бізнес-проекту) стану підприємства до однієї з областей фінансової стійкості (нестійкості), і відповідно, областей ризику, виконується на основі аналізу достатності обігових коштів (власних або позикових) для формування запасів і покриття витрат, пов'язаних з виконанням розглянутих видів підприємницької діяльності (бізнес-проектів).

Для цього використовують наступні показники:

• ±Е_С надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів, необхідних для функціонування підприємства або реалізації проекту;

• ±Е_т надлишок (+) або нестача (-) власних, а також середньострокових і довгострокових позикових обігових коштів;

• ±Е_Н надлишок (+) або нестача (-) загальної величини обігових коштів (з урахуванням середньострокових і довгострокових, а також короткострокових кредитів і позик).

Ці показники відповідають показникам забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування.

Для їхнього визначення використовують балансову модель стійкості фінансового стану підприємства, що має такий вигляд:

F + Z + R_a = Д_вк + К_сд + К_к + R_к, (4.2)

де F − основні засоби та вкладення; Z − запаси і витрати; R_a − грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість та інші активи; Д_вк − джерела власних коштів; К_сд − середньострокові, довгострокові кредити і позикові кошти; К_к − короткострокові кредити (до 1 року), позики, не погашені в термін; R_к – кредиторська заборгованість і позикові кошти.

Величина власних обігових коштів визначається як різниця між величиною джерел власних коштів і величиною основних засобів і вкладень:

Е_с = Д_вк - F (4.3)

Відповідно їхній надлишок (+) або недолік (-):

±Е_с = Е_с - Z (4.4)

Надлишок (+) або нестача (-) власних, а також середньострокових і довгострокових позикових коштів:

±Е_т = (Е_с + К_сд) - Z (4.5)

Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини обігових коштів:

±Е_н = (Е_с + К_сд + К_к) - Z (4.6)

Обчислення трьох показників фінансової стійкості дозволяє ідентифікувати фінансовий стан підприємства за виділеними фінансовими областями.

При ідентифікації області фінансової стійкості використовується наступний трикомпонентний показник:

(4.7)

Функція S(х) визначається в такий спосіб:

S (х) = 1, якщо х ≥ 0,

S (х) = 0, якщо х < 0 (4.8)

Залежно від значень , ±Е_с, ±Е_т, ±Е_н виділяють п'ять областей фінансової стійкості і відповідних їм областей ризику (див. табл. 4.1).

Таблиця 4.1 − Області фінансової стійкості і відповідні їм області ризику

Області фінансової стійкості	Значення показників, які характеризують області фінансової стійкості та області ризику	Області ризику
1) абсолютної стійкості	±Ес≥0, ±Ет≥0, ±Ен≥0; = (1,1,1); мінімальна величина запасів та витрат; коефіцієнт ризику К1 = 0	1) безризикова
2) нормальної стійкості	±Ес≈0, ±Ет≈0, ±Ен≈0; = (1,1,1); нормальна величина запасів та витрат; коефіцієнт ризику К2=0-0,25	2) мінімального ризику
3) нестійкого стану	±Ес<0, ±Ет≥0, ±Ен≥0; = (0,1,1); надлишкова величина запасів та витрат; коефіцієнт ризику К3=0,25-0,5	3) підвищеного ризику
4) критичного стану	±Ес<0, ±Ет<0, ±Ен≥0; = (0,0,1); затовареність готовою продукцією, низький попит на продукцію; коефіцієнт ризику К3=0,5-0,75	4) критичного ризику
5) кризового стану	±Ес<0, ±Ет<0, ±Ен<0; = (0,0,0); надмірні запаси і затовареність готовою продукцією, тобто підприємство знаходиться на межі банкрутства; коефіцієнт ризику К3=0,75-1	5) неприпусти-мого ризику

До недоліків даного методу варто віднести те, що він не враховує впливу конкретних чинників на ріст або зменшення ступеня ризику бізнес-проекту (виду підприємницької діяльності), хоча і дає досить точну загальну оцінку фінансової стійкості і відповідно ризику підприємства, яке реалізує бізнес-проект.