Тема 3: „вимірювання ризику (імовірнісний підхід)”
3.1 Загальні принципи аналізу ризику
Аналіз ризику не є самоціллю, його результати використовуються для прийняття економічно ефективних управлінських рішень, у тому числі, для вибору найбільш прийнятних рішень за критерієм "ризик-результат" і розробки комплексу заходів, спрямованих на запобігання, зниження або компенсацію ризику [4].
У загальному випадку аналіз ризику здійснюють у наступній послідовності [4]:
виявлення ризику конкретних рішень або дій, а також його можливих наслідків;
виявлення внутрішніх і зовнішніх факторів, що визначають рівень ризику;
аналіз виявлених факторів з позицій ступеня їх впливу на рівень ризику;
оцінка варіантів ризикованих рішень з наступних двох точок зору:
визначення можливості їхньої реалізації при наявності ризику;
визначення економічної доцільності їхнього прийняття при наявності ризику;
установка припустимого рівня ризику (якою сумою можна ризикнути і при якій імовірності втрат можна йти на ризик);
аналіз окремих етапів робіт за обраним рівнем ризику;
розробка заходів щодо зниження ризику;
вибір найбільш прийнятних варіантів рішень.
Аналіз ризику поділяють на два взаємно доповнюючих види: якісний і кількісний.
Якісний аналіз передбачає виявлення можливих видів ризику (ідентифікацію ризиків), загроз, які вони становлять, а також визначення факторів ризику, що чинять вплив на результати прийнятих рішень і виконуваних робіт.
Кількісний аналіз передбачає чисельне визначення розмірів окремих ризиків і ризику конкретного виду діяльності (проекту) в цілому.
3.2 Імовірність результату
В економіці для кількісного аналізу ризику використовують імовірнісний підхід, відповідно до якого для того, щоб оцінити ризик, необхідно знати всі можливі наслідки конкретного рішення або дії (сценарії розвитку подій) і ймовірності цих наслідків (сценаріїв).
Імовірності того чи іншого сценарію розвитку подій (імовірність результату) можна визначити наступними методами:
1) об'єктивним – на підставі наявних даних про аналогічні проекти, що виконувалися в порівняних умовах, коли обчислюється частота, з яким відбуваються ті чи інші явища;
2) суб'єктивним – наприклад, шляхом експертної оцінки, коли група експертів висловлює припущення щодо конкретних результатів і ймовірностей їх виникнення.
Як об'єктивна, так і суб'єктивна ймовірність використовується при визначенні критеріїв, за допомогою яких порівнюють ступінь ризику альтернативних варіантів і вибирають кращий з погляду ризику. Один із критеріїв дає нам середнє значення (очікуване значення) можливого результату, а інший – його мінливість (розкид результатів).
3.3 Очікуване значення результату
Очікуване значення результату є середньозваженим усіх можливих результатів, де ймовірність кожного з них використовується як частота або вага відповідного значення. Очікуване значення розраховується за формулою:
, (3.1)
де Рі і Хі відповідно, ймовірність і значення і-го результату;
п кількість можливих результатів.
3.4 Розкид результатів
Характеризує мінливість можливих результатів, тобто ступінь відхилення можливих результатів від їхнього очікуваного значення. Більша різниця (позитивна або негативна) між можливим результатом і очікуваним, сигналізує про більший ризик.
Для оцінки розкиду результатів найчастіше використовують середнє лінійне відхилення, дисперсію і середньоквадратичне або стандартне відхилення.
Середнє лінійне відхилення розраховується як середньозважене за ймовірностями модулів відхилень можливих результатів від очікуваного (∆ср):
(3.2)
Дисперсія, що являє собою середньозважене за ймовірностями квадратів відхилень можливих результатів від очікуваного (D):
(3.3)
Стандартне (середньоквадратичне) відхилення, що розраховується як квадратний корінь з дисперсії ():
(3.4)
Більше значення будь-якого з цих показників свідчить про більший ризик.