Тема 13: „державне регулювання страхової діяльності”

13.1 Необхідність і призначення державного регулювання страхової діяльності

Метою державного регулювання страхової діяльності є забезпечення ефективного функціонування ринку страхових послуг.

Правове забезпечення страхування здійснюється шляхом прийняття актів законодавства та нормативних актів, що регулюють страхову діяльність.

Страхова діяльність пов'язана з формуванням і використанням страхових фондів, утворюваних за рахунок коштів юридичних та фізичних осіб і призначених для їх же захисту. В статутних фондах страховиків акумулюються значні кошти, котрі належать акціонерам. Неефективне використання цих двох груп коштів або їх втрата може принести негативні наслідки як для економіки, так і для населення, бо надійність страхового захисту буде знижена або і втрачена. Враховуючи важливість страхової діяльності, держава здійснює її регулювання.

Державне регулювання страхової діяльності (ДРСД) − це система засобів і методів, здійснюваних на правовій основі з метою визначення рамок і правил функціонування страхового ринку та діяльності страхових компаній на ньому. При ДРСД застосовується поєднання правових, економічних та адміністративних способів. До правових відноситься розробка і застосування законів та інших нормативних і методичних актів, котрі регламентують страхову діяльність, до економічних − стимулювання розвитку страхування через податкову систему, до адміністративних − видача ліцензій на право займатися страховою діяльністю, а також застосування певних стандартів та показників (нормативів), як правило, мінімальних, котрих повинні дотримуватись страхові компанії, наприклад, розмірів статутного фонду, показників платоспроможності, розмірів відповідальності на один договір страхування або перестрахування тощо.

13.2 Страхове законодавство як інструмент регулювання страхової діяльності. Структура страхового законодавства України

Правове регулювання страхової діяльності включає норми, які визначені:

• Конституцією України;

• міжнародними угодами, що їх підписала і ратифікувала Україна;

• Цивільним кодексом України;

• законами та постановами Верховної Ради України;

• указами та розпорядженнями Президента України;

• декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України;

• нормативними актами (інструкції, методики, положення, накази), котрі прийняті міністерствами, відомствами, центральними органами виконавчої влади і зареєстровані в Міністерстві юстиції України;

• нормативними актами органу, що згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю;

• нормативними актами органів місцевої виконавчої влади у випадках, коли окремі питання регулювання страхової діяльності були делеговані цим органом за рішенням Президента або Уряду України [18].

13.3 Орган нагляду за страховою діяльністю та його функції. Реєстрація та ліцензування страховиків. Контроль за діяльністю суб'єктів страхового ринку

Страховий ринок України з самого початку його становлення потребував опіки держави, хоча спеціального державного органу, який би здійснював цю функцію, до 1993 р. не було. В той час на Міністерство фінансів України було покладено здійснення загальної функції нагляду. У жовтні 1993 р. було створено Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю, який проіснував до квітня 2002 р. З цього часу функції страхового нагляду передаються Управлінню контролю фінансових ринків, ліцензування і нагляду в межах Департаменту фінансових установ та ринків Міністерства фінансів України. 11 грудня 2002 р. за Указом Президента України № 1163/2002 згідно із Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" було створено Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг). Указом Президента України від 4 квітня 2003 р. № 292/2003 затверджено Положення про Комісію, згідно з яким Комісія є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Органи нагляду за страховою діяльністю мають такі основні права:

1) у межах своєї компетенції одержувати від страховиків встановлену звітність про страхову діяльність та інформацію про їх фінансовий стан;

2) проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік;

3) при виявленні порушень страховиками вимог законодавства України про страхову діяльність видавати їм приписи до їх усунення, а у разі невиконання приписів зупиняти або обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень чи приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків);

4) звертатися до арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика як суб’єкта підприємницької діяльності у випадках, передбачених статтею 8 Закону України “Про підприємництво”.

Основними функціями органів нагляду за страховою діяльністю є:

• ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків);

• видача ліцензій на проведення страхової діяльності;

• контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання їх страхових зобов’язань перед страхувальниками;

• встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів;

• розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності;

• узагальнення практики страхової діяльності, розробка і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову діяльність;

• участь у здійсненні заходів щодо підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності.

Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється у трьох напрямках:

1) аналіз поданих документів на ліцензування;

2) аналіз щоквартальної звітності страховика;

3) проведення безпосередніх перевірок у страхових компаніях.

Під ліцензією на проведення страхової діяльності розуміють документ, що підтверджує право її власника на проведення конкретних видів страхування.

Для одержання ліцензії страховик подає до органу нагляду за страховою діяльністю заяву, до якої додаються:

• копії установчих документів та копія свідоцтва про реєстрацію;

• довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;

• довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю;

• правила (умови) страхування;

• економічне обгрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності;

• інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників.

Орган нагляду за страховою діяльністю зобов’язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у термін, що не перевищує 30 днів з часу одержання всіх необхідних документів. Підставою для відмови у видачі ліцензії може бути невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства. При цьому страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатись іншими видами страхування.

У випадках порушення вимог законодавства зі сторони страховика орган нагляду за страховою діяльністю може обмежити або зупинити дію ліцензії до моменту усунення встановлених порушень.

Обмеження в дії ліцензії передбачає заборону страховику укладати нові договори за окремими видами страхової діяльності на визначений термін при умові усунення за цей час встановлених порушень.

Однією з головних функцій органу нагляду за страховою діяльністю є реєстрація страховиків.

Під єдиним Державним реєстром страховиків України розуміють систему обліку, збору, нагромадження та вилучення з реєстру даних, що стосуються ліцензування та нагляду за діяльністю страховиків.

Механізм державної реєстрації передбачає вилучення страховиків з реєстру у випадках:

• відкликання у страховика ліцензії на здійснення страхової діяльності;

• рішення арбітражного суду;

• ліквідації страховика;

• реорганізації страховика.

При аналізі щоквартальної звітності страховиків Управління контролю фінансових ринків, ліцензування і нагляду звертає особливу увагу на дотримання умов платоспроможності, визначених законодавчими та нормативними актами, а також на розміщення страхових резервів. Крім цього, проводиться аналіз розмірів та причин заборгованості перед страхувальниками.

Третім напрямком страхового нагляду є проведення безпосередніх перевірок страхових компаній, у ході яких розглядаються такі питання:

• відображення в бухгалтерському обліку основних страхових операцій щодо кореспонденції рахунків;

• дотримання страховиком встановлених форм звітності та її достовірність;

• перевірка укладених договорів страхування за обліком та надходженням страхових платежів;

• наявність у страховика документів і розрахунків, які регулюють процес організації страхової діяльності;

• наявність у страховика коштів, які б забезпечували виконання прийнятих страхових зобов’язань;

• дотримання умов страхових договорів та повнота виплати страхових сум та страхового відшкодування.

Після закінчення перевірки страхової компанії складається акт встановленої форми. Рішення про перевірку подається на розгляд керівнику органу нагляду за страховою діяльністю у тижневий термін. Колегія Управління контролю фінансових ринків, ліцензування і нагляду за матеріалами перевірки приймає відповідне рішення, яке доводиться до відома страховика, а при необхідності – до арбітражного суду і правоохоронних органів.