12.5 Страховий ринок України

Розвиток страхового ринку України пройшов такі етапи:

І етап – з 1991 по 1993 рр. Цей етап характеризувався відсутністю методології страхування. Регулювання страхового ринку базувалося на Законі України “Про господарські товариства”. Товариства, які носили назву страхових, не виконували жодної страхової функції. Їх нараховувалось біля 300, що було фактом зруйнування монополії державного страхування.

ІІ етап – з 1993 по 1996 рр. Цей етап характеризувався тим, що страхування в Україні стало набувати ознак цивілізованості та почало формуватись в окрему галузь. Був виданий Декрет КМУ “Про страхування”. Він характеризувався низькими вимогами до реєстрації страховиків, відсутністю стандартів обліку та контролю. Для створення страхової компанії розмір статутного фонду повинен був складати 5 тис. ЄВРО.

На цьому етапі страховики провели свій перший з’їзд і обрали представницький орган – Лігу страхових організацій України. У 1993 р. був створений Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю.

ІІІ етап – з березня 1996 р. до теперішнього часу. Цей етап характеризувався прийняттям Закону України “Про страхування”. Цим законом було заборонено формування статутного фонду за рахунок власних страхових резервів, а для створення компанії розмір статутного фонду повинен був складати 100 тис. ЄВРО. Крім цього, закон передбачав необхідність актуарних розрахунків та наявності актуаріїв у страхових компаніях.

У січні – березні 1997 р. Укрстрахнаглядом була проведена перереєстрація страховиків України. У результаті цього значно зменшився кількісний потенціал страхового ринку. Якщо в 1996 р. до державного реєстру страховиків було занесено 798 страхових організацій, то в результаті перереєстрації їх залишилося 210. Це, в основному, були спеціалізовані компанії, що мали п’ятирічний досвід роботи, а рівень їх статутного фонду досягав у середньому 140-150 тис. ЄВРО.

На початок 2000 р. в Україні діяло 263 страхові компанії.Загалом в Україні страхуванням охоплено лише до 10 відсотків ризиків, тоді як у більшості розвинутих країн 90 – 95 потенційних ризиків.

На сьогодні на Україну припадає 0,5 % обсягу страхових послуг, які надаються в Європі. Страховий ринок в Україні характеризується недостатньою розвиненістю, недосконалістю структури. На страховому ринку України спостерігається тенденція до укладання короткотермінових договорів з ризикових видів страхування. Спостерігається слабкий розвиток перестрахування, а також нестабільність фінансового стану багатьох страхових компаній. Зростання страхового ринку можливе лише за умови розширення платоспроможного попиту, а також зі зміною макроекономічних ситуацій. Стабілізація економіки та сповільнення темпів падіння валового внутрішнього продукту дають можливість зростати страховому ринку.

12.6 Тенденції розвитку страхових ринків інших країн світу

Основними проблемами розвитку всесвітнього страхового ринку є:

• інтернаціоналізація страхового бізнесу;

• поява значних міжнародних страхових консорціумів;

• зростання обсягу інвестицій у цінні папери;

• зростання рівня запитів з боку клієнтури;

• безперестанні фінансові шахрайства у сфері страхування;

• різкі зміни політико-економічної ситуації у багатьох країнах;

• незбалансованість вікової структури персоналу страховиків;

• масова поява нових інформаційних технологій;

• потреба забезпечення особистої безпеки працівників страхових компаній.

Сильно впливають на розвиток страхування зміни у соціальній сфері, що зумовлюють зростання запитів клієнтури. Високі стандарти життя населення у розвинутих країнах формують підвищені вимоги до страхового обслуговування. Клієнти страхових компаній цих країн не схильні беззастережно приймати те, що їм пропонують страхові компанії, які змушені систематично вивчати ринок, щоб їхні послуги відповідали запитам споживачів.

Нові інформаційні технології докорінно змінили роботу страховика. Комп’ютерізація збору й обробки страхової інформації значно підвищили продуктивність праці, надійність, оперативність в ухваленні рішень й ефективність роботи страхових компаній у цілому, і знизили рівень внутрішньофірмових витрат страховиків.

Нові інформаційні технології сприяли впровадженню у страхове обслуговування кредитних карток. Підвищується конкурентна боротьба за ринок вільного капіталу, який є у населення, між страховими компаніями і комерційними банками. Останні активно впроваджуються в сферу страхового бізнесу через створення страхових альянсів (особливо у страхуванні життя, що дає банкам великий прибуток і пов’язане з невеликим і суттєво прогнозованим ризиком).

Сучасний стан розвитку страхового ринку в індустріально розвинутих країнах Заходу характеризується посиленням тенденції до монополізації та концентрації капіталу у страхуванні. Можна виділити чотири організаційні форми прояву цієї тенденції:

1. Горизонтальна інтеграція – зосередження у невеликої кількості значних страхових компаній все більшого обсягу страхових премій і страхових послуг.

2. Вертикальна інтеграція – проникнення страхових компаній до інших сфер, що пов’язані зі страхуванням (банківська, біржова діяльність).

3. Створення транснаціональних страхових компаній поки ще значно не поширилося у страхуванні, проте це явище існує і має тенденцію до розвитку.

4. Диверсифікація – розширення інвестиційної сфери діяльності на галузі, що прямо не пов’язані зі страхуванням. Таким чином невеликі страхові компанії намагаються вижити в умовах загострення конкуренції і набути додаткового і більш сталого джерела прибутків, які потрібні для покриття витрат із страхування, що зростають.

Для страхового ринку індустріально розвинутих країн Заходу притаманні такі основні типи диверсифікацій:

• страхові компанії стають частиною якогось концерну;

• страхові компанії починають володіти підприємствами, які зайняті в інших галузях матеріального виробництва, або вкладають капітал у ці галузі, скуповуючи акції цих підприємств;

• страхові компанії створюють дочірні компанії у фінансово-кредитній сфері.

Нова роль страхових компаній полягає в тому, що вони виконують функції спеціалізованих кредитних інститутів – займаються кредитуванням певних сфер і галузей господарської діяльності. Страхові компанії займають провідні після комерційних банків позиції за величиною активів і можливістю використання їх як кредитного капіталу. Характер ресурсів, що акумулюється страховиками, дозволяє використовувати їх для довгострокових виробничих капіталовкладень, наприклад, через ринок цінних паперів. Таких можливостей банки, що оперують коштами, які залучаються на більш короткий термін, не мають. Тому страхові компанії займають панівне положення на ринку вільного капіталу.

Приплив грошових коштів у вигляді страхових премій і прибутків від активних операцій, зазвичай, набагато перевищує суму щорічних виплат власникам полісів. Це дозволяє страховим компаніям з року в рік збільшувати інвестиції у високоприбуткові довгострокові цінні папери з фіксованими строками погашення, головним чином в облігації промислових корпорацій, державні облігації і закладні під нерухомість.