- •В.А. Кучинський Конспект лекцій з дисципліни «Управління ризиками і страхування підприємницької діяльності»
- •Харків − 2015
- •Тема 11: „страхові ризики і їх оцінювання” 64
- •Тема 12: „страховий ринок” 78
- •Тема 13: „державне регулювання страхової діяльності” 94
- •Тема 14: „фінансова надійність страхової компанії” 98
- •Предмет, наукові основи і цілі навчальної дисципліни
- •Тема 1: „невизначеність і ризик в економіці”
- •1.1 Поняття невизначеності і ризику
- •1.2 Чинники невизначеності і ризику
- •1.3 Класифікація ризиків
- •Тема 2: „особисте ставлення людей до ризику”
- •2.1 Елементи теорії корисності і їх застосування для оцінки ставлення людей до ризику
- •2.2 Типи людей, виділені за ставленням до ризику
- •2.3 Плата за ризик. Винагорода за ризик
- •2.4 Керівники і їх поведінка в умовах ризику
- •Тема 3: „вимірювання ризику (імовірнісний підхід)”
- •3.1 Загальні принципи аналізу ризику
- •3.2 Імовірність результату
- •3.3 Очікуване значення результату
- •3.4 Розкид результатів
- •3.5 Відносний ризик
- •Тема 4: „методи кількісного аналізу ризику”
- •4.1 Статистичний метод
- •4.2 Метод аналізу доцільності витрат
- •4.3 Аналітичний метод
- •4.4 Метод аналізу чутливості
- •4.5 Нормативний метод
- •4.6 Метод експертних оцінок
- •4.7 Метод аналізу ризику за допомогою дерева рішень
- •4.8 Метод аналогій
- •Тема 5: „способи зниження ризику в підприємницької діяльності”
- •5.1 Страхування ризику
- •5.2 Розподіл ризику
- •5.3 Об'єднання ризиків
- •5.4 Диверсифікація
- •5.5 Хеджування ризику
- •5.6 Зниження ризику шляхом збору додаткової інформації
- •5.7 Резервування коштів на покриття непередбачених витрат
- •Тема 6: „ризик інвестиційних рішень в підприємницькій діяльності”
- •6.1 Поняття активу. Ризикові і безризикові активи
- •6.2 Взаємозв'язок ризику і прибутку
- •6.3 Поняття коефіцієнта чутливості і його застосування при формуванні інвестиційного портфеля
- •6.4 Ризики інвестиційних проектів і методи їх зниження
- •Тема 7: „урахування ризику при прийнятті управлінських рішень”
- •7.1 Управління і ризик: основні поняття
- •7.2 Прийняття рішень в умовах неповної поінформованості
- •7.3 Прийняття рішень в умовах активної протидії
- •7.4 Прийняття рішень в умовах незворотності вибору
- •Тема 8: „оцінка економічної безпеки підприємства”
- •8.1 Основні дефініції
- •8.2 Складові економічної безпеки підприємства
- •8.3 Інтегральна оцінка рівня економічної безпеки підприємства
- •Тема 9: „сутність, принципи й роль страхування”
- •9.1 Економічна сутність, необхідність і функції страхування
- •9.2 Основні терміни та поняття страхування
- •9.3 Страховий фонд, способи і форми та історичні етапи розвитку форм його організації
- •9.4 Принципи страхування
- •9.5 Роль страхування в розвитку сучасних суспільних соціально-економічних відносин
- •Тема 10: „класифікація страхування”
- •10.1 Поняття класифікації, значення та критерії класифікації
- •10.2 Класифікація за формою проведення. Обов’язкове та добровільне страхування
- •10.3 Класифікація за об’єктом страхування і родом небезпеки. Галузі страхування
- •10.4 Класифікація за статусом страхувальника, спеціалізацією страховика
- •10.5 Класифікація за способом розрахунку страхової виплати. Системи страхової відповідальності
- •Тема 11: „страхові ризики і їх оцінювання”
- •11.1 Поняття, види, характеристика ризиків та їх класифікація
- •11.2 Сутність оцінювання ризиків та зміст актуарних розрахунків в страхуванні
- •11.3 Показники страхової статистики і їх місце в оцінці ризиків
- •11.4 Страхові тарифи і страхові премії, їх види та методики розрахунків для різних видів страхування
- •11.5 Принципи управління страховими ризиками. Зміст ризик-менеджменту у страхуванні
- •Тема 12: „страховий ринок”
- •12.1 Поняття та основні категорії страхового ринку
- •12.2 Страхова послуга як специфічний ринковий продукт. Особливості реалізації страхової послуги та застосування маркетингу у страхуванні
- •12.3 Договір страхування як форма страхового зобов’язання та умова реалізації страхової послуги. Укладання, виконання та припинення договору страхування
- •12.4 Поняття комплексного страхового ринку і його компоненти
- •12.5 Страховий ринок України
- •12.6 Тенденції розвитку страхових ринків інших країн світу
- •Тема 13: „державне регулювання страхової діяльності”
- •13.1 Необхідність і призначення державного регулювання страхової діяльності
- •13.2 Страхове законодавство як інструмент регулювання страхової діяльності. Структура страхового законодавства України
- •13.3 Орган нагляду за страховою діяльністю та його функції. Реєстрація та ліцензування страховиків. Контроль за діяльністю суб'єктів страхового ринку
- •Тема 14: „фінансова надійність страхової компанії”
- •14.1 Поняття і зміст фінансової надійності страховика та засоби її забезпечення
- •14.2 Платоспроможність страховика та умови її забезпечення
- •14.3 Власні кошти страхової організації, їх склад і джерела формування
- •14.4 Страхові резерви, умови їхнього формування і розміщення
- •14.5 Фактичний і нормативний запас платоспроможності, порядок їх обчислення. Інші показники платоспроможності страховика
- •Література
12.4 Поняття комплексного страхового ринку і його компоненти
Комплексним страховим ринком називається страховий ринок, об’єднаний системою соціально-економічних зв’язків в одне ціле з необмеженою кількістю інших ринків, що вільно існують і розвиваються у заданих політико-економічних рамках (у конкретній країні) на основі законів ринкової економіки.
Комплексний страховий ринок складається з наступних компонентів:
• законодавче ядро (система державного регулювання) ринку;
• структура й інфраструктура ринку;
• ринкові господарські форми, призначені для керування процесами на ринку;
• система взаємозв’язків з іншими вільними ринками, що розвиваються у цій країні спільно або паралельно з її страховим ринком, створюючи комплексний страховий ринок.
Законодавче ядро складається з фундаментальних ринкових законів (ФЗР), що є загальними для всіх країн, і ринкового законодавства цієї держави (ДЗР), що відбиває специфіку реалізації ФЗР на конкретному соціально-економічному етапі розвитку країни. Незважаючи на те, що удосконалення ДЗР провадиться шляхом досягнення як можна більш повного відбитку у ДЗР фундаментальних ринкових законів, між цими двома складовими завжди є певна межа. Властивості цієї межі визначаються станом соціальної психології товариства.
Структура страхового ринку складається з двох основних елементів (ланок) – страховика (страхової компанії), що є продавцем страхової послуги, і страхувальника (клієнта страхової компанії) – покупця цієї послуги. В інституціональному аспекті структура ринку визначається акціонерними, корпоративними, приватними і державними страховими компаніями. Саме ці суб’єкти формують і використовують страхові фонди, саме в їхній діяльності реалізуються і зав’язуються нові економічні відносини, переплітаються особисті, корпоративні (колективні) і державні інтереси.
Страхова компанія – юридична особа, що складає і забезпечує функціонування страхового фонду, здійснює укладання договорів страхування та їхнє обслуговування. Страховій компанії притаманні організаційна єдність і економіко-правова відособленість. Економічна відособленість страхової компанії полягає у повній господарській самостійності обороту її ресурсів. Страхова компанія функціонує як самостійний суб’єкт, що господарює, і є “вмонтованою” у певну систему цивільно-правових відносин. Страхова компанія будує свої відносини з іншими суб’єктами на договірній основі.
Страхові компанії класифікуються такий чином:
1. За формою власності – на приватні і публічно-правові, акціонерні (корпоративні), товариства взаємного страхування та державні.
2. За характером виконуваних операцій – на спеціалізовані (особисте або майнове страхування), універсальні і перестраховувальні. У деяких закордонних країнах діяльність універсальних страхових компаній заборонена. На практиці спостерігається тенденція до ліквідації вузької спеціалізації у страховій діяльності.
3. За територією роботи – на місцеві, регіональні, національні і міжнародні (транснаціональні).
4. За розміром статутного капіталу й обсягом надходження страхових платежів, за іншими організаційно-економічними показниками – на значні, середні і дрібні.
Охарактеризуємо основні організаційні форми страхових компаній.
Страхове товариство – основна форма організації страховика (страхового фонду) на основі централізації коштів за допомогою об’єднання часток капіталу або емісії та продажу акцій.
Філія (відділення) страхової компанії є відособленим підрозділом страховика без права юридичної особи. Здійснює свою діяльність в межах ліцензій, отриманих страховиком, на підставі положення, затвердженого його вищим органом. Має відокремлений баланс, а підсумкові результати роботи філії (відділення) відбиваються в консолідованому балансі страховика.
Представництво страхової компанії також є неюридичною особою, а підрозділом страховика, але не має права займатися страховою і будь-якою підприємницькою діяльністю. Представництво виконує функції сприяння страховику і здійсненню його статутної діяльності, виступає від його імені і фінансується останнім.
Товариство взаємного страхування (ТВС) – особлива форма організації страхового фонду на основі централізації коштів за допомогою пайової участі його учасників. Учасник ТВС одночасно виступає як страховик і страхувальник. Створення товариств взаємного страхування притаманне об’єднанням фізичних осіб, а також об’єднанням дрібних і середніх власників (домовласників, власників готелів і т.д.).
Державна страхова компанія (ДСК) – публічно-правова форма організації страхового фонду самою державою. Організація державних страхових компаній здійснюється через їхнє заснування державою чи націоналізацію акціонерних страхових компаній і обернення їхнього майна у державну власність. Створення державних страхових компаній є формою втручання держави у діяльність страхового ринку. Ця форма організації страховика передбачена законодавством України і практично реалізована у виді кількох державних страхових компаній, що заповнюють конкретні сегменти страхового ринку (медичне страхування іноземних громадян, що в’їжджають в Україну, обов’язкове страхування від нещасних випадків на залізничному транспорті й ін.).
Особливим видом державних страхових компаній є урядові страхові організації (УСО) – некомерційні компанії, діяльність яких грунтується на субсидуванні. Вони спеціалізуються на страхуванні від безробіття, страхуванні компенсацій робітникам і службовцям, а також на страхуванні непрофесійної працездатності. Здебільшого УСО звільнені від сплати державних, федеральних і місцевих податків. В Україні цієї категорії страховиків немає.
Приватна страхова компанія належить декільком власникам – приватним особам. В Україні така форма існує у вигляді акціонерних страхових компаній закритого типу, повних, коммандитних чи товариств із додатковою відповідальністю, причому кількість засновників (акціонерів) такої компанії повинна бути не менше трьох осіб.
Кептів (captive) – акціонерна страхова компанія, що обслуговує цілком або переважно корпоративні страхові інтереси їх засновників, а також суб’єктів, що самостійно господарюють, і які належать до структури багатопрофільних концернів або значних фінансово-промислових груп. Кептів може бути дочірньою страховою компанією іншого страховика.
Інфраструктура страхового ринку – це система посередників, які прямо чи побічно здійснюють на страховому ринку роботу, що спрямована на обслуговування продавців і покупців страхових послуг (тобто страховиків і страхувальників). Посередники можуть робити послуги і виконувати роботи, котрі безпосередньо пов’язані з продажем страхових продуктів і обслуговуванням договорів страхування, чи пропонувати послуги і роботи, що потрібні як страховикам, так і страхувальникам для здійснення ними іншої нестрахової діяльності.
До ринкових господарських форм, що керують процесами на страховому ринку, належать ринкові інструменти (керування на мікроекономічному рівні) і ринкові регулятори (керування на макроекономічному рівні).
Основним ринковим інструментом керування на мікроекономічному рівні через вплив на конкретного продавця (страховика) і конкретного покупця (страхувальника) є договір страхування.
Ринкові регулятори керують станом ринку на макроекономічному рівні шляхом впливу на всі елементи його структури й інфраструктури. Це податки (обов’язкові збори) і страхова біржа, тобто універсальні регулятори ціни страхової послуги.
