12.3 Договір страхування як форма страхового зобов’язання та умова реалізації страхової послуги. Укладання, виконання та припинення договору страхування

У зв'язку з нематеріальною формою страхового продукту і тривалістю страхового захисту надання страхових послуг документується. Головним призначенням документування є підтвердження страхових взаємовідносин та визначення обов'язків і прав сторін. Для цього в страховій практиці традиційно застосовується два види документів − страховий договір і страховий поліс (свідоцтво, сертифікат). На початкових етапах розвитку страхування застосовувався страховий поліс. В міру розвитку страхових відносин він розширювався і поступово перетворився в страховий договір. Терміни "страховий договір" і "страховий поліс" є тотожними, за суттю і призначенням між ними різниці немає, проте існує різниця за їх змістом. В сучасній зарубіжній страховій практиці страховий договір розглядається як письмовий документ, в котрому деталізовано викладаються усі умови і порядок здійснення страхових відносин з приводу страхування певного об'єкта. Страховий поліс переважно є скороченою формою договору страхування, котра містить тільки основну числову характеристику договору. Інші, загальні або стандартні, умови договору в полісі не наводяться, тому до нього завжди додаються правила з того виду страхування, за яким укладено договір.

Застосування страхового договору і страхового поліса, зокрема первинність чи переважаюче значення одного з них, а також їх структура регулюється цивільним і страховим законодавством. В Україні до 2004 року застосування і структура страхових договорів і страхових полісів, а також порядок їх укладення і виконання регулювалися Законом України "Про страхування", другий розділ котрого називається "Договори страхування". З січня 2004 року вступив в дію Цивільний кодекс України, в якому глава 67 "Страхування" містить загальні норми щодо страхових договорів.

Згідно Цивільного кодексу України і згідно Закону України "Про страхування" договір страхування є письмовою угодою між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній в договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Договір страхування може укладатися шляхом видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). Основним і першочерговим документом згідно із Законом України "Про страхування" є саме договір страхування. В українській практиці страхування договір застосовується в добровільних, а страховий поліс − здебільшого в обов'язкових видах страхування. Закон України "Про страхування" дозволяє застосовувати страховий поліс з додатком правил страхування тільки при страхуванні життя, коли страхувальник подає письмову заяву за формою, встановленою страховиком, а йому замість договору видається поліс.

Договори страхування укладаються на підставі правил страхування і повинні містити таку інформацію:

1) назву договору;

2) назву та адресу страховика;

3) прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника і його адресу;

4) назву об'єкта страхування;

5) розмір страхової суми;

6) перелік страхових випадків;

7) розмір тарифу, величину страхових платежів і терміни їх сплати;

8) строк дії договору;

9) порядок зміни і припинення дії договору;

10) права, обов'язки і відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

11) інші умови за згодою сторін;

12) підписи сторін.

Для укладення договору страхування страхувальник звертається з усною або письмовою заявою до страховика При укладенні договору страховик має право ознайомитись з фінансовими та іншими документами страхувальника, необхідними для оцінки страхового ризику.

Договір страхування вступає в дію після сплати першого страхового платежу, якщо ним же не передбачені інші умови набрання чинності.

Громадяни України сплачують страхові платежі лише в гривнях, а іноземні громадяни − в гривнях або в іноземних вільно конвертованих валютах. Страхові виплати здійснюються валютою, передбаченою договором страхування.

Закон України "Про страхування" визначає також основні обов'язки страхувальника і страховика, порядок і умови здійснення страхових виплат, відмови у страхових виплатах та припинення дії договору страхування.

Основними обов'язками страховика є:

1) ознайомлення страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, розпочати оформлення документів для страхової виплати;

3) здійснення страхової виплати в передбачений договором термін;

4) переукладення договору страхування, якщо страхувальник здійснив заходи щодо зменшення страхового ризику і заявив про це;

5) утримання в таємниці інформації про страхувальника та його майновий стан за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Основними обов'язками страхувальника є:

1) своєчасна сплата страхових платежів;

2) передача інформації страховику про усі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику та інформування його про зміни ризику;

3) повідомляти страховика: про наявність інших діючих договорів страхування цього ж об'єкта (якщо страхувальник не повідомив про це страховика, то згідно Цивільного кодексу такий договір вважається недійсним); про настання страхового випадку в термін, передбачений договором страхування; про вжиття заходів щодо запобігання та зменшення збитків.

Після страхового випадку страхувальник звертається до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування (страхової суми). Визначення збитку і величини відшкодування відбувається на підставі страхового акта, котрий складається страховиком або уповноваженою ним особою − аварійним комісаром.

В договорах страхування дуже важливим є перелік причин відмови у страхових виплатах. Розділ, в котрому вони наводяться, згідно з українським законодавством, називається "Причини відмови у страховій виплаті", згідно з європейським − "Застереження". Він дуже уважно складається, вивчається і найчастіше є предметом переговорів при укладенні договорів страхування. Закон України "Про страхування" передбачає такі стандартні причини відмови у виплатах:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку;

2) вчинення страхувальником − громадянином або іншою особою, на користь котрої укладено договір страхування, навмисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивої інформації про об'єкт страхування або про обставини настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розмірів збитків.

Залежно від виду страхування і специфіки конкретних об'єктів страхування − будівель, споруд, транспортних засобів, і т.д. − в правила і договори страхування можуть вноситися додаткові, характерні лише для цих об'єктів, причини відмови у виплаті відшкодування.

Договір страхування припиняється і втрачає чинність у таких випадках:

1) за згодою сторін, вираженою переважно в письмовій формі;

2) при закінченні терміну дії;

3) у разі виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі, в т.ч. і до закінчення терміну його дії;

4) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені терміни;

5) ліквідації страхувальника − юридичної особи або смерті страхувальника − громадянина чи втрати ним дієздатності;

б) ліквідації страхувальника у порядку, встановленому законодавством України;

7) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним.

Дія договору страхування може бути достроково припинена за вимогою однієї із його сторін. Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніше як за 30 календарних днін до дати її припинення, якщо інший термін не передбачений договором.

У разі дострокового припинення договору страхування, крім договори страхування життя, страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на утримання страхової компанії визначених при розрахунку страхового тарифу, і фактичних виплаті страхових сум та страхового відшкодування за цим договором. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

Відповідно до Закону України "Про страхування" договір страхування визнається недійсним, якщо його укладено після страхового випадку або якщо його об'єктом є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, яке набуло законної сили. Договір страхування може також визнаватися недійсним у випадках, передбачених Цивільним кодексом Украй ш. Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.

Отже, договір страхування може:

1) закінчити дію з повною виплатою страхового відшкодування;

2) закінчити дію при досягненні терміну, на який він був укладений. При цьому в період його дії була можлива виплата частини страхової суми (при настанні страхового випадку) або відсутність виплати взагалі (якщо страховий випадок не настав);

3) достроково припинити дію за згодою сторін або на вимогу однієї його сторони.

Як договір загального страхування, так і договір страхування життя може бути переукладений на новий термін або в діючий договір можуть бути внесені зміни стосовно страхової суми та інших умов.

Договори загального страхування і страхування життя можуть визнаватися недійсними у випадках, передбачених чинним законодавством.

Виконання страхових договорів складається з трьох етапів:

1) оцінка ризику (андеррайтинг), укладення договору (аквізиція) сплата страхових платежів або страхових внесків;

2) супровід договору (періодична перевірка стану застраховано об'єкта);

3) визначення збитку і виплата страхового відшкодування або страхової суми (ліквідація збитку). При загальному страхуванні можливе закінченні дії договору без виплати страхового відшкодування. Договори страхування життя закінчуються виплатою страхової або викупної суми.