- •В.А. Кучинський Конспект лекцій з дисципліни «Управління ризиками і страхування підприємницької діяльності»
- •Харків − 2015
- •Тема 11: „страхові ризики і їх оцінювання” 64
- •Тема 12: „страховий ринок” 78
- •Тема 13: „державне регулювання страхової діяльності” 94
- •Тема 14: „фінансова надійність страхової компанії” 98
- •Предмет, наукові основи і цілі навчальної дисципліни
- •Тема 1: „невизначеність і ризик в економіці”
- •1.1 Поняття невизначеності і ризику
- •1.2 Чинники невизначеності і ризику
- •1.3 Класифікація ризиків
- •Тема 2: „особисте ставлення людей до ризику”
- •2.1 Елементи теорії корисності і їх застосування для оцінки ставлення людей до ризику
- •2.2 Типи людей, виділені за ставленням до ризику
- •2.3 Плата за ризик. Винагорода за ризик
- •2.4 Керівники і їх поведінка в умовах ризику
- •Тема 3: „вимірювання ризику (імовірнісний підхід)”
- •3.1 Загальні принципи аналізу ризику
- •3.2 Імовірність результату
- •3.3 Очікуване значення результату
- •3.4 Розкид результатів
- •3.5 Відносний ризик
- •Тема 4: „методи кількісного аналізу ризику”
- •4.1 Статистичний метод
- •4.2 Метод аналізу доцільності витрат
- •4.3 Аналітичний метод
- •4.4 Метод аналізу чутливості
- •4.5 Нормативний метод
- •4.6 Метод експертних оцінок
- •4.7 Метод аналізу ризику за допомогою дерева рішень
- •4.8 Метод аналогій
- •Тема 5: „способи зниження ризику в підприємницької діяльності”
- •5.1 Страхування ризику
- •5.2 Розподіл ризику
- •5.3 Об'єднання ризиків
- •5.4 Диверсифікація
- •5.5 Хеджування ризику
- •5.6 Зниження ризику шляхом збору додаткової інформації
- •5.7 Резервування коштів на покриття непередбачених витрат
- •Тема 6: „ризик інвестиційних рішень в підприємницькій діяльності”
- •6.1 Поняття активу. Ризикові і безризикові активи
- •6.2 Взаємозв'язок ризику і прибутку
- •6.3 Поняття коефіцієнта чутливості і його застосування при формуванні інвестиційного портфеля
- •6.4 Ризики інвестиційних проектів і методи їх зниження
- •Тема 7: „урахування ризику при прийнятті управлінських рішень”
- •7.1 Управління і ризик: основні поняття
- •7.2 Прийняття рішень в умовах неповної поінформованості
- •7.3 Прийняття рішень в умовах активної протидії
- •7.4 Прийняття рішень в умовах незворотності вибору
- •Тема 8: „оцінка економічної безпеки підприємства”
- •8.1 Основні дефініції
- •8.2 Складові економічної безпеки підприємства
- •8.3 Інтегральна оцінка рівня економічної безпеки підприємства
- •Тема 9: „сутність, принципи й роль страхування”
- •9.1 Економічна сутність, необхідність і функції страхування
- •9.2 Основні терміни та поняття страхування
- •9.3 Страховий фонд, способи і форми та історичні етапи розвитку форм його організації
- •9.4 Принципи страхування
- •9.5 Роль страхування в розвитку сучасних суспільних соціально-економічних відносин
- •Тема 10: „класифікація страхування”
- •10.1 Поняття класифікації, значення та критерії класифікації
- •10.2 Класифікація за формою проведення. Обов’язкове та добровільне страхування
- •10.3 Класифікація за об’єктом страхування і родом небезпеки. Галузі страхування
- •10.4 Класифікація за статусом страхувальника, спеціалізацією страховика
- •10.5 Класифікація за способом розрахунку страхової виплати. Системи страхової відповідальності
- •Тема 11: „страхові ризики і їх оцінювання”
- •11.1 Поняття, види, характеристика ризиків та їх класифікація
- •11.2 Сутність оцінювання ризиків та зміст актуарних розрахунків в страхуванні
- •11.3 Показники страхової статистики і їх місце в оцінці ризиків
- •11.4 Страхові тарифи і страхові премії, їх види та методики розрахунків для різних видів страхування
- •11.5 Принципи управління страховими ризиками. Зміст ризик-менеджменту у страхуванні
- •Тема 12: „страховий ринок”
- •12.1 Поняття та основні категорії страхового ринку
- •12.2 Страхова послуга як специфічний ринковий продукт. Особливості реалізації страхової послуги та застосування маркетингу у страхуванні
- •12.3 Договір страхування як форма страхового зобов’язання та умова реалізації страхової послуги. Укладання, виконання та припинення договору страхування
- •12.4 Поняття комплексного страхового ринку і його компоненти
- •12.5 Страховий ринок України
- •12.6 Тенденції розвитку страхових ринків інших країн світу
- •Тема 13: „державне регулювання страхової діяльності”
- •13.1 Необхідність і призначення державного регулювання страхової діяльності
- •13.2 Страхове законодавство як інструмент регулювання страхової діяльності. Структура страхового законодавства України
- •13.3 Орган нагляду за страховою діяльністю та його функції. Реєстрація та ліцензування страховиків. Контроль за діяльністю суб'єктів страхового ринку
- •Тема 14: „фінансова надійність страхової компанії”
- •14.1 Поняття і зміст фінансової надійності страховика та засоби її забезпечення
- •14.2 Платоспроможність страховика та умови її забезпечення
- •14.3 Власні кошти страхової організації, їх склад і джерела формування
- •14.4 Страхові резерви, умови їхнього формування і розміщення
- •14.5 Фактичний і нормативний запас платоспроможності, порядок їх обчислення. Інші показники платоспроможності страховика
- •Література
11.5 Принципи управління страховими ризиками. Зміст ризик-менеджменту у страхуванні
Управління ризиками базується на певних принципах, основними з яких є такі.
1. Усвідомленість прийняття ризиків. ОПР повинна свідомо йти на ризик, якщо вона сподівається одержати відповідний дохід від здійснення тієї або іншої операції. Незважаючи на те що по деяких операціях можна прийняти тактику "уникнення ризику", повністю виключити його з діяльності підприємства не представляється можливим, оскільки ризик − об'єктивне явище, що притаманне більшості господарських операцій.
2. Керованість прийнятими ризиками. До складу портфеля ризиків повинні включатися тільки ті з них, які піддаються нейтралізації в процесі управління, незалежно від їхньої об'єктивної й суб'єктивної природи. Ризики некеровані, наприклад форс-мажорної групи, можна або ігнорувати, або передати зовнішньому страховикові або партнерам по бізнесу. Незважаючи на очевидність цього принципу, люди, що приймають рішення, часто приймають на себе "непрофільні" види ризиків, не володіючи при цьому знаннями, навичками й інструментами, необхідними для управління ними. Так, багато підприємств реального сектору, не маючи достатнього досвіду й кваліфікованого персоналу у фінансовій сфері, займаються кредитуванням своїх клієнтів, проводять операції на ринку цінних паперів і похідних інструментів. У результаті вони зустрічаються з непередбаченими й досить значними втратами, падінням курсів акцій, що підриває їхню ділову репутацію в очах клієнтів, інвесторів і співробітників.
3. Порівнянність рівня прийнятих ризиків з рівнем прибутковості проведених операцій. Цей принцип є основним в управлінні ризиками. Він полягає в тому, що ОПР повинна ухвалювати в процесі здійснення своєї діяльності тільки ті види ризиків, рівень яких компенсується адекватною величиною очікуваної прибутковості. Операції, ризики яких не відповідають необхідному рівню прибутковості, повинні бути відкинуті або, відповідно, повинні бути переглянуті розміри премії за ризик.
На практиці величина необхідного рівня прибутковості буде варіюватися навіть у рамках одного бізнесу, будучи залежною в тому числі й від ставлення до ризику. Одні керівники воліють іти на великий ризик заради високого прибутку; інші, більш консервативні, установлюють граничний обсяг ризику незалежно від рівня прибутковості. Однак очікувана прибутковість повинна як мінімум перевищувати вартість капіталу, необхідного для покриття прийнятих ризиків.
Відповідно, як підсумкові, так і прогнозовані результати господарської діяльності або конкретної операції необхідно коректувати з урахуванням ступеня ризику, прийнятого підприємцем для їхнього одержання.
4. Порівнянність рівня прийнятих ризиків з можливими втратами підприємства. Можливий розмір фінансових втрат підприємства в процесі проведення тієї або іншої ризикової операції повинен відповідати частці капіталу, яка зарезервована для його покриття. Інакше настання ризикової ситуації спричинить втрату певної частини активів, що забезпечують операційну або інвестиційну діяльність підприємства, тобто знизить його потенціал формування прибутку й темпи подальшого розвитку. Розмір ризикового капіталу, що включає необхідні фонди й резерви, повинен бути визначений заздалегідь і служити критерієм прийняття тих видів ризиків, які не можуть бути передані партнерові по операції або зовнішньому страховикові.
5. Урахування фактору часу в управлінні ризиками. Чим довше період здійснення операції, тем ширше діапазон супутніх їй ризиків, тим менше можливостей забезпечувати нейтралізацію їх негативних наслідків. При необхідності здійснення таких операцій підприємство повинне включати в необхідну величину доходу не тільки премії за відповідні ризики, але й премію за ліквідність (тобто за зв'язування на певний строк вкладеного в неї капіталу).
6. Урахування стратегії підприємства в процесі управління ризиками. Система управління ризиками повинна базуватися на загальних принципах, критеріях і підходах, що відповідають обраній підприємством стратегії розвитку. Орієнтація на генеральну стратегію розвитку дозволяє зосередити основні зусилля на тих видах ризику, які обіцяють підприємству максимальну вигоду, визначити граничний обсяг ризиків, які можна взяти на себе, виділити необхідні ресурси для управління ними. У свою чергу, знання цих параметрів дає можливість ОПР оцінювати свої стратегії в координатах "ризик - прибутковість" і привести їх у відповідність із загальною корпоративною стратегією.
Формулювання корпоративної стратегії відносно ризиків звичайно покладається на генерального або фінансового директора підприємства при участі членів ради директорів і інших керівників вищої ланки управління. Разом з тим важливо, щоб співробітники структурних підрозділів розуміли загальну стратегію розвитку, систему управління ризиками в компанії й відповідали за їхнє прийняття.
7. Урахування можливості передачі ризиків. Прийняття ряду ризиків, які не порівняні з можливостями підприємства по нейтралізації їх негативних наслідків. У той же час необхідність реалізації тієї або іншої ризикової операції може диктуватися вимогами стратегії й спрямованості господарської діяльності. Включення їх у портфель ризиків припустиме лише в тому випадку, якщо можлива часткова або повна їхня передача партнерам по бізнесу або зовнішньому страховику. Критерій зовнішнього страхування ризиків повинен бути обов'язково врахований при формуванні портфеля ризиків підприємства.
На підставі розглянутих принципів на підприємстві формується політика управління ризиками. Ця політика являє собою частину загальної стратегії підприємства, що полягає в розробці системи заходів щодо нейтралізації можливих негативних наслідків ризиків, що пов'язаних зі здійсненням різних аспектів господарської діяльності.
В галузі ризиків сформувались спеціальні методи управління ними. Вони відомі у фаховій термінології як “Risk Management”.
Основним завданням цієї системи є створення та досягнення найбільш ефективної системи антикризових заходів.
Основними етапами управління ризиком є:
1) діагностика або аналіз ризику;
2) контроль ризику;
3) фінансування ризику;
Діагностика ризиків будується на послідовно здійсненій ідентифікації та оцінці ризиків. Основними методами кваліфікаційного аналізу ризиків є такі: аналіз спостережень за виробничою діяльністю; аналіз свідчень працівників; аналіз організації об’єкта дослідження; аналіз окремих контрольних перевірок [18].
Контроль над ризиками здійснюється різними способами:
1) зменшенням ризику; обмеженням ризику; розсіюванням ризику;
2) уникненням ризику.
Фінансування ризику полягає у використанні різних джерел коштів для покриття його наслідків. Фінансування ризиків здійснюється двома методами: самофінансуванням та переданням ризику іншому господарському об’єкту [18].