II. Сфера виконавчої влади та місцевого самоврядування визначається тим, що:

1) поряд з тими напрямами реалізації виконавчої влади, котрі опосередковуються у вигляді, власне, державної діяльності (тобто публічного адміністрування), значне місце посідають ті напрями, в яких відсутні характерні ознаки поняття публічного адміністрування. Крім перелічених вище прикладів "неадміністративної частини" діяльності органів виконавчої влади, при оцінці будь-якого іншого напряму реалізації виконавчої влади також слід обов'язково виходити з його конкретного змісту, а точніше - зі змісту закріплених за цими органами функцій і повноважень - на предмет з'ясування їх адміністративної чи адміністративної у розумінні адміністрування спрямованості;

2) у випадках, коли здійснення виконавчої влади та самоврядування відбувається у формі, власне, адміністрування, слід врахувати, що у демократичній державі ця діяльність може здійснюватись не тільки виключно державними органами, а й переважно недержавними суб'єктами - адже повноваження виконавчої влади можуть бути делеговані державою:

а) по-перше, органам місцевого самоврядування;

б) по-друге, деяким іншим недержавним інституціям (наприклад, окремим громадським організаціям) тощо.

 Слід зробити висновок, що як державне управління у певній своїй частині реалізується поза межами виконавчої влади, так і виконавча влада у певній своїй частині реалізується (або може реалізовуватися) поза межами державного управління.

87.Суб’єкти владних повноважень, їх адміністративно-правовий статус.

Суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. З’ясуємо поняття «орган державної влади». Таким необхідно розуміти колегіальні та (або) одноособові органи, які наділені юридично визначеними державно-владними повноваженнями та необхідними засобами і механізмами для виконання функцій і завдань держави. Ці органи формуються шляхом виборів і створюються державою, мають відповідну внутрішню організаційну структуру. За прийнятою в науковій літературі класифікацією їх можна класифікувати за наступними критеріями: 1) за способом формування: а) виборні (Верховна Рада України, Президент України);  б) призначувані (Конституційний Суд України, Кабінет Міністрів України, Генеральна Прокуратура України, Вища Рада Юстиції, Центральна виборча комісія, Національна Рада з питань телебачення і радіомовлення, місцеві державні адміністрації тощо);  2) за територією, на яку поширюється юрисдикція: а) загальнодержавні (Верховна Рада України, Президент України, Верховний Суд України та ін.); б) місцеві (локальні – Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, місцеві суди та ін.);  3) за складом: а) колегіальні (Верховна Рада України, Конституційний Суд України, Кабінет Міністрів України тощо); б) одноособові (Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини);  4) за характером повноважень: а) державні органи загальної компетенції (Кабінет Міністрів України); б) державні органи спеціальної компетенції (центральні органи виконавчої влади); 4) за поділом на гілки влади: а) законодавчі (Верховна Рада України); б) виконавчі (Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації); в) судові (Вища рада юстиції, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, суди, Державна судова адміністрація України);  6) за функціями і правовими формами діяльності: а) правотворчі (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України); б) правозастосовчі (Кабінет Міністрів України, міністерства, місцеві державні адміністрації); в) правоохоронні (МВС України, СБУ); г) контрольно-наглядові (Генеральна прокуратура України).

Стосовно органів місцевого самоврядування слід зазначити, що це виборні та інші органи територіальних громад, наділені відповідними повноваженнями вирішувати питання місцевого значення. Вони не входять до органів державної влади.  Первинним органом місцевого самоврядування є представницький орган, яким є виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Виконавчі органи рад – це органи, які відповідно до Конституції України та Закону України «Про місце самоврядування в Україні» створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами та є підзвітними і підконтрольними представницьким органам.

До посадових осіб органу державної влади відносяться керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій (ст. 2 Закону України «Про державну службу»).

Натомість службова особа - це особа, яка постійно чи тимчасово здійснює функції представника влади або займає в установі пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Стосовно посадової особи органів місцевого самоврядування слід зазначити, що це особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій та отримує зарплату за рахунок місцевого бюджету.  Посадовими особами в органах місцевого самоврядування є:

1) виборні посади, на які особи вибираються територіальною громадою (сільські, селищні, міські голови);

2) виборні посади, на які особи призначаються або затверджуються відповідною радою (голови, заступники голови районної, районної в місті, обласної ради тощо); 

3) посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, головою районної в місті ради, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою - це керівник секретаріату, керуючий справами.

В окремих випадках суб’єктами владних повноважень може бути інший суб’єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих функцій. Тобто, в окремих випадках, як суб’єкт владних повноважень може виступати особа, яка не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, але в силу повноважень, наданих законодавством, виконує окремі владні управлінські функції або делеговані повноваження.

Підводячи підсумок даному аналізу можна дати визначення суб’єктів владних повноважень: ними є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб’єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, які наділені сукупністю прав і обов’язків державних органів, а також посадових та інших осіб, закріплених за ними у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій.

Таким чином, необхідною ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення цим суб’єктом владних управлінських функцій.