85. Джерела адміністративного права.

Джерелами адміністративного права є прийняті уповноваженими органами акти правотворчості, які цілком складаються з адміністративно-правових норм чи містять хоча б одну з таких норм.

Особливістю адміністративного права є різноманітність і значна кількість його джерел. Це обумовлено тим, що нормами зазначеної галузі регламентується широке коло суспільних відносин. Разом з тим, джерела адміністративного права складають систему логічно й послідовно розміщених актів, оскільки всі вони співпорядковані. Співпорядкування джерел виражається в наступному: 1) всі вони ґрунтуються на нормах Конституції і законів України, які мають вищу юридичну силу; 2) джерела — нормативні акти органів виконавчої влади усіх ланок слугують юридичною базою для джерел — нормативних актів, які приймають нижчі органи виконавчої влади; 3) джерела — нормативні акти вищих органів виконавчої влади характеризуються більшим масштабом дії, ніж аналогічні акти нижчих органів; 4) джерела — нормативні акти галузевого (відомчого) характеру грунтуються на джерелах загального характеру.

Система джерел адміністративного права :

• Конституція України.

Конституція України як джерело адміністративного права забезпечує діяльність органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, визначає способи захисту прав громадян від зловживань з боку владних структур. Поряд з цими положеннями в Конституції містяться норми, що встановлюють адміністративно-правовий статус громадян, обов'язки й відповідальність представників влади, а також фіксують форми контролю за діяльністю органів і посадових осіб виконавчої влади та місцевого самоврядування

2.Міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та міжнародні угоди України

3. Акти України, що мають силу закону. Це: а) закони України (наприклад, Закон «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р.); б) кодекси, а також інші кодифіковані акти (наприклад, Кодекс України про адміністративні правопорушення Кодекс адміністративного судочинства ,Митний кодекс) ; в) Декрети Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі Закону «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання» від 18 листопада 1992 р. (наприклад, Декрет Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р.).

• Підзаконні акти :

• Постанови Верховної Ради України – регулюють невідкладні питання, віднесені до компетенції законодавчого органу.

• Укази та розпорядження Президента України – стосуються реалізації його повноважень, визначених у статті 106 КУ. Приклад : украз «Про перевірку органів військового управління Збройних Сил України»

• Акти Верховної Ради та Ради міністрів АРК

• Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України – приймаються на підставі ст.116 КУ та є обов’язковими для виконання. Регулюють різні сфери суспільного життя. Приклад: «Про утворення Державної інспекції з контролю якості вугільної продукції»

• Акти центральних та місцевих органів виконавчої влади – називають відомчими , оскільки їхні положення зазвичай поширюються на суспільні відносини, що виникають у системі службового підпорядкування відповідного міністерства чи відомства

• Рішення органів місцевого самоврядування що містять адміністративно-правові норми (наприклад, такі, що прийнято на підставі ч. 1 ст. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Приклад : рішення Київської міської ради від 19 лютого 2009 року «Про надання клінічній лікарні «Феофанія» державного управління справами земельної ділянки для будівництва Всеукраїнського центру охорони здоров*я матері та дитини на вул.. Академіка Заболотного, 21 у Голосіївському районі м. Києва»