57. Органи виконавчої влади

Органи державної виконавчої влади — це законодавчо визначена складова державно-управлінського апарату з відповідною структурою, компетенцією і територіальним масштабом діяльності для здійснення від імені держави завдань та функцій державної виконавчої влади.

Характерні такі ознаки:– наділені державно-владними повноваженнями; – проводять управлінську, виконавчу та розпорядчу діяльність; – наділені належною компетенцією, якою не наділені інші органи чи особи; – мають внутрішню організаційну структуру; – підзвітність і підконтрольність нижчестоящих органів вищестоящим, обов’язковість виконання розпоряджень вищестоящих органів для нижчестоящих; – підзаконний характер їх діяльності; – в межах своєї компетенції мають право законодавчої ініціативи через видання підзаконних нормативних актів.

Головним завданням органів виконавчої влади є здійснення державно-управлінських повноважень стосовно інших суб’єктів адміністративно-правових відносин шляхом повсякденної організації практичного виконання законодавчих та нормативно-правових актів органів держави.

Основними функціями органів виконавчої влади є прогнозування, планування, кадрова політика, фінансування, матеріально-технічне забезпечення, організація контролю та ін.

Залежно від порядку утворення органи виконавчої влади поділяють на:

– органи, утворення яких передбачено конституціями (Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів АРК);

– органи, утворення яких передбачено чинним законодавством та підзаконними актами (міністерства, державні комітети, департаменти, управління, адміністрації, служби тощо).

Залежно від територіального масштабу діяльності:

– центральні, дія яких поширюється на всю територію України (Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети, служби та ін.).

– органи виконавчої влади АРК (Рада Міністрів АРК, республіканські міністерства, комітети тощо);

– міжтериторіальні, дія яких розповсюджується на певній території України, незалежно від адміністративно-територіального поділу (митниці, податкові інспекції, прокуратури, управління залізниць та ін.)

– місцеві, дія яких розповсюджується на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (Волинська обласна державна адміністрація, Камінь-Каширський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області та ін.).

Залежно від обсягу та характеру компетенції:

– органи загальної компетенції, дія яких поширюється на підвідомчій їм території через державне управління та координацію нижчестоящих органів різної компетенції (Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів АРК, місцеві державні адміністрації тощо);

– органи галузевої компетенції, діяльність яких пов’язана з реалізацією державної політики у відповідній галузі суспільного життя (міністерства, інші центральні органи виконавчої влади з підпорядкованими ним підприємствами, установами й організаціями, а також їх місцеві органи (Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство охорони здоров’я, районний відділ соціального захисту населення та ін. );

– органи спеціальної (міжгалузевої) компетенції, діяльність яких пов’язана з реалізацією державної політики у відповідній сфері (галузях) і здійсненням керівництва з питань загального характеру економічного та суспільного життя (Антимонопольний комітет, Міністерство фінансів України тощо);

– органи предметної компетенції, представлені адміністраціями державних підприємств, установ та організацій, які здійснюють функцію їх управління.

Залежно від способу вирішення (розв’язання) підвідомчих питань:

– колегіальні, очолювані групою осіб, які входять до їх складу, а рішення з основних питань обговорюються і приймаються колегіально на засіданнях за умови наявності кворуму, шляхом абсолютної більшості голосів присутніх членів органу (Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України, Рада Міністрів АРК, тощо);

– єдиноначальні — право прийняття керівного рішення з усіх основних питань компетенції відповідного органу належить одній особі (міністр, Голова Служби безпеки України, ДПА Голова ДПА України, Голова Пенсійного фонду України та ін.).

Залежно від предмета спрямованості:

– органи управління народногосподарським комплексом (промисловість, аграрний сектор, транспорт, зв’язок, житлово-комунальне господарство тощо);

– органи управління соціально-культурним комплексом (охорона здоров’я, освіта і наука, соціальне забезпечення, фізична культура і спорт та ін.);

– органи управління адміністративно-політичною діяльністю (національна безпека, оборона, юстиція, закордонні справи тощо);

– органи управління у сфері ціноутворення, стандартизації, сертифікації, ліцензування та квотування, статистики та ін.

Залежно від джерел фінансування:

– бюджетні органи, що не пов’язані з господарською діяльністю і фінансуються, відповідно, з державного або місцевого бюджетів;

– госпрозрахункові органи, що мають у своєму віданні основні й оборотні засоби, самостійний баланс, відповідають за своїми зобов’язаннями, а їх діяльність пов’язана з виробництвом матеріальних цінностей або наданням платних послуг та отриманням прибутку (Національний банк України).