- •II. Система органів влади Автономної Республіки Крим:
- •Iіі. Система органів місцевого самоврядування:
- •5. Поняття та види методів державного управління.
- •6. Система адміністративного права
- •8. Порядок скасування адміністративних актів.
- •9. Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення.
- •10. Предмет адміністративного права, його особливості.
- •15. Загальна характеристика заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення
- •17. Співвідношення адмін..Права з іншими галузями права
- •19. Види адміністративно-правових норм.
- •20. Склад та компетенція кабінету міністрів україни.
- •27. Адміністративно-процесуальний статус національних комісій щодо регулювання діяльності суб’єктів природних монополій
- •28. Поліцейське піклування як поліцейський захід
- •33.Вимоги до форми та змісту звернень громадян
- •34.Вимоги до адміністративних актів
- •35. Сучасний стан кодифікації адміністративного законодавства в Україні.
- •36.Проходження державної служби. (із зу «Про державну службу» від 10.12.2015)
- •37.Основні інститути адміністративного права та їх загальна характеристика.
- •41. Доставлення порушника, як захід забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення
- •42. Ознаки адміністративного правопорушення
- •43. Поняття та види суб'єктів адміністративного права
- •45. Порядок призначення голови місцевої державної адміністрації та формування складу адміністрації.
- •46. Види адміністративно-правових відносин
- •50. Тимчасове затримання транспортних засобів як захід забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення.
- •51.Поняття адміністративної правоздатності та адміністративної дієздатності суб’єктів.
- •52.Президентський контроль у сфері виконавчої влади
- •53. Міністерство юстиції України: структура і завдання
- •55. Адміністративно-правовий статус громадян україни, іноземців та осіб без громадянства
- •56. Позбавлення спеціального права, як вид адмін стягнення
- •57. Органи виконавчої влади
- •58. Загальні правила притягнення до адміністративної відповідальності
- •59. Види додаткових адміністративних стягнень.
- •60) Порядок формування кабінету міністрів україни.
- •61. Заходи впливу до неповнолітніх за вчинення адміністративних правопорушень.
- •62. Центральні органи виконавчої влади та їх характеристика
- •63. Склад адміністративного правопорушення (проступку).
- •64. Штраф як найпоширеніший вид стягнення та порядок його застосування.
- •65. Місцеві органи виконавчої влади, правова основа їх організації та діяльності.
- •69. Співвідношення понять «державне управління» і «виконавча влада»
- •70 Адміністративний договір як правова форма державного управління
- •71. Реформування центральних органів виконавчої влади: завдання, правова основа.
- •72. Президент україни і система органів виконавчої влади.
- •73. Класифікація адміністративних правовідносин за критерієм підпорядкованості суб’єктів
- •76. Поняття та види форм державного управління
- •77. Переконання та примус в державному управлінні.
- •79. Адміністративне затримання як захід забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення.
- •80. Повноваження і форми діяльності місцевих органів виконавчої влади
- •81. Заходи адміністративного примусу
- •82.Поняття та форми реалізаціяї адміністративно-правових норм.
- •83) Види державного контролю у сфері виконавчої влади
- •84. Особистий огляд як захід забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення.
- •85. Джерела адміністративного права.
- •2.Міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та міжнародні угоди України
- •10. Накази керівників державних підприємств, установ та організацій.
- •86.Співвідношення понять «виконавча влада» та «публічна адміністрація».
- •II. Сфера виконавчої влади та місцевого самоврядування визначається тим, що:
- •87.Суб’єкти владних повноважень, їх адміністративно-правовий статус.
- •88. Юридичні особи публічного права.
- •89. Органи виконавчої влади, порядок їх формування.
- •90.Центральні органи влади зі спеціальним статусом, особливості їх адміністративно-правового статусу.
- •91. Особливість адміністративно-правового статусу Київської міської державної адміністрації як виконавчого органу Київської міської ради.
- •92. Органи виконавчої влади автономної республіки крим
- •93. Особливість адміністративно-правового статусу військово-цивільних державних адміністрацій
- •94. Особливість адміністративно-правового статусу територіальних громад
- •96. Складові адміністративно-правового статусу суб’єктів публічної адміністрації
- •97. Адміністративні повноваження суб’єктів публічної адміністрації
- •98. Поняття, види та процедури здійснення публічного правонаступництва
- •2) За сферою поширення:
- •3) За обсягом:
- •4) За підставою виникнення:
- •5) За способом закріплення:
- •99. Адміністративно-територіальний устрій України.
52.Президентський контроль у сфері виконавчої влади
Необхідно зазначити, що норми Конституції України не містять прямої вказівки щодо здійснення Президентом України контролю за діяльністю суб'єктів публічної адміністрації. Однак статус Президента України як глави держави, гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, прав і свобод людини і громадянина, гарантує йому такі права. Контрольні повноваження Президента України стосуються як формування організаційних засад органів публічного адміністрування, так і змісту їх функціонування, і здійснюються або ж безпосередньо главою держави, або структурами Адміністрації Президента України. Відповідно до даного положення виділяють прямий і непрямий президентський контроль. Прямий президентський контроль застосовується виходячи з повноважень глави держави, що містяться у ст. 106 Конституції України. Йдеться про те, що Президент України:
- призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє його повноваження та приймає рішення про його відставку;
- призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їх повноваження на цих посадах;
- утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;
- скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим тощо.
Непрямий президентський контроль зводиться до використання повноважень відповідних структур Адміністрації Президента України-допоміжного органу щодо забезпечення здійснення Президентом України його повноважень. Адміністрація Президента України за своїм статусом є постійно діючим органом, що утворюється главою держави відповідно до Конституції України для забезпечення здійснення ним своїх повноважень. Адміністрація не є органом державної влади, оскільки не має власних владних повноважень; це - адміністративний апарат Президента, який вступає у правовідносини з іншими органами тільки за дорученням глави держави. Основними завданнями Адміністрації є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення діяльності глави держави.
53. Міністерство юстиції України: структура і завдання
Мін'юст України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з:
формування та забезпечення реалізації державної правової політики,
політики з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису,
з формування та забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб),
з питань державної реєстрації актів цивільного стану,
з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,
з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців,
з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.
є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
Структура. Мін'юст України очолює Міністр. Міністр має першого заступника та заступника Міністра - керівника апарату, які призначаються на посади за поданням Прем'єр-міністра України і звільняються з посад Президентом України. У разі необхідності для забезпечення здійснення Мін'юстом України окремих завдань за рішенням Президента України у Міністерстві вводиться посада заступника Міністра.
Міністр юстиції призначається на посаду за поданням Прем'єр-міністра України і звільняється з посади Президентом України. Здійснює широкі та різноманітні повноваження щодо керівництва діяльністю Мін'юсту, а також спрямовує і координує здійснення іншими центральними органами виконавчої влади заходів з питань, що належать до компетенції Мін'юсту України, спрямовує та координує діяльність Державної архівної служби України, Державної виконавчої служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної реєстраційної служби України, Державної служби з питань захисту персональних даних України, визначає стратегічні напрями роботи Мін'юсту України та шляхи виконання покладених на нього завдань, затверджує плани його роботи, звіти про їх виконання та ін. Рішення про утворення чи ліквідацію колегії, інших постійних або тимчасових консультативних, дорадчих органів, їх кількісний та персональний склад, положення про них затверджуються Міністром.
Колегія у складі Міністра. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Мін'юсту України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Мін'юсті України утворюється колегія у складі Міністра (голова колегії), його перших заступників і заступників за посадою, керівників служб, діяльність яких спрямовує та координує Міністр юстиції, начальників головних управлінь юстиції, керівників структурних підрозділів центрального апарату Мін'юсту. У разі потреби до складу колегії Міністерства можуть входити в установленому порядку інші особи. Рішення колегії можуть бути реалізовані шляхом видання наказу Мін'юсту України.
Дорадчі органи. Для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у Мін'юсті України можуть утворюватися інші постійні або тимчасові консультативні, дорадчі органи.
Гранична чисельність працівників Мін'юсту України затверджується Кабінетом Міністрів України. Структура апарату Мін'юсту України та положення про його структурні підрозділи затверджуються Міністром. Штатний розпис і кошторис Мін'юсту України затверджується заступником Міністра - керівником апарату за погодженням із Міністерством фінансів України.
Завдання Міністерства Юстиції (Положення про Міністерство юстиції України):
формування і забезпечення реалізації державної правової політики, політики у сфері адаптації законодавства України до законодавства ЄС, політики з питань банкрутства;
формування і забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності;
здійснення загального управління у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги та безоплатної вторинної правової допомоги;
забезпечення представництва інтересів держави у судах України, здійснення захисту інтересів України у Європейському суді з прав людини, під час урегулювання спорів і розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземних суб'єктів та України;
експертне забезпечення правосуддя;
організація роботи нотаріату;
виконання функцій центрального засвідчувального органу шляхом забезпечення створення умов для функціонування засвідчувальних центрів органів виконавчої влади або інших державних органів та центрів сертифікації ключів;
протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму (щодо нотаріусів, адвокатів та інших осіб, які надають юридичні послуги);
здійснення міжнародно-правового співробітництва, забезпечення дотримання і виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з правових питань.