50. Тимчасове затримання транспортних засобів як захід забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення.

Ст 260 КУпАП визначає заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення:

У випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Порядок адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з метою, передбаченою цією статтею, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним застосуванням заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, проводиться в порядку, встановленому законом.

Тимчасове затримання транспортних засобів проводиться лише в тому випадку, коли є підстави вважати, що водієм вчинено одне з порушень, передбачених ч.ч. 1, 2, 3, 4, 6 і 7 ст. 121, ч. ч. 1, 2, 3 і 4 ст. 130,ст. 126 КУпАП. Таке затримання здійснюється шляхом блокування або доставлення транспортного засобу для його зберігання на спецмайданчик чи стоянку, і про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення. Транспортний засіб може вилучатися на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три дні з моменту такого затримання. Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортного засобу регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1102 [14]. Стаття 265-2.КУпАП Тимчасове затримання транспортних засобів (NB)

51.Поняття адміністративної правоздатності та адміністративної дієздатності суб’єктів.

Для того щоб бути суб’єктом адміністративного права, фізична та юридична особа мають володіти правосуб’єктністю. Лише за наявності правосуб’єктності суб’єкт може бути учасником правовідносин.

Адміністративна правосуб’єктність – це передбачена нормами адміністративного права юридична властивість фізичних і юридичних осіб бути учасниками адміністративно- правових відносин. Вона складається з трьох елементів: правоздатності, адміністративної дієздатності та адміністративної деліктоздатності.

Правоздатність – це визнана державою можливість мати передбачені правовими нормами права й обов’язки, здатність бути їх носієм. Це не фактична здатність їх реалізовувати на практиці, а принципова потенційна здатність суб’єкта мати їх (у цей момент або в майбутньому). Усі фізичні особи незалежно від віку та стану здоров’я наділені правоздатністю, вона однакова для всіх, виникає з моменту народження та припиняється зі смертю фізичної особи. Вона гарантована державою та має універсальний характер. Правоздатність випливає з теорії природного права, міжнародних пактів про права людини, принципів гуманізму, формальної рівності, справедливості та формально закріплюється в адміністративно-правових нормах.

Адміністративна правоздатність може бути повною або обмеженою.

Обмеження правоздатності полягає в тому, що в результаті дії адміністративно-правових норм відбувається:

1) звуження кола прав. У такому випадку конкретний громадянин повністю або частково позбавляється деяких прав, наданих йому особисто. Наприклад, позбавлення права керування транспортними засобами в результаті вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП (управління транспортними засобами в стані сп'яніння);

2) покладання на громадян додаткових обов'язків. У цьому випадку на громадянина, поза його волею, в адміністративному порядку органом управління покладаються додаткові обов'язки. Такі обов'язки можуть бути персоніфікованими, тобто зверненими до конкретної особи (обов'язок відбувати таке адміністративне стягнення як виправні роботи). Можуть мати загальний характер, наприклад, обов'язок дотриматися певних правил при перебуванні в районах епідемій, епізоотій, екологічних катастроф; обов'язок дотриматися режимних вимог при роботі з літературою обмеженого використання тощо. У будь-якому разі обмеження правоздатності має винятково тимчасовий характер і може бути зумовлене лише однією з двох обставин.

По-перше, виникнення особливих умов здійснення державного управління (стихійні лиха, епідемії, епізоотії, умови цивільної оборони), коли на громадян в адміністративно-правовому порядку покладаються додаткові обов'язки і коли немає можливості реалізовувати певні права, передбачені нормами адміністративного права.

По-друге, вчинення конкретним громадянином правопорушення, у зв'язку з чим на нього або покладаються додаткові обов'язки або він позбавляється окремих прав

Адміністративна дієздатність - це елемент адміністративної правосуб'єктності, виникнення якого можливе лише за умови приналежності суб'єкту-носію виключно необхідних ознак та якостей соціально-морального, вікового, ментально-психічного характеру, наявність та обсяг яких формує здатність громадянина реалізовувати надані права і виконувати покладені на нього обов'язки.

Здійснюючи свої права та обов'язки, громадяни вступають в адміністративно-правові відносини з виконавчо-розпорядчими органами. Адміністративна дієздатність на відміну від правоздатності залежить від віку, стану психічного здоров’я та розумової повноцінності фізичної особи.

Повністю адміністративно дієздатна особа – це повнолітня особа, яка є психічно здоровою та розумово повноцінною, тобто такою, що усвідомлює значення своїх дій та несе за них відповідальність. Повною мірою дієздатність виявляється з моменту досягнення повноліття (18-ти років), а до того часу доповнюється дієздатністю батьків (неповна дієздатність: 14—18 років (з 14-ти років за згодою батьків піти на роботу; з 16-ти років може бути притягнута до адміністративної відповідальності); часткова дієздатність: до 14 років (з 6-ти років може вступати до дитячої громадської організації за письмовою згодою батьків).

Адміністративна дієздатність за спеціальної правосуб’єктності виникає з появою певних чинників, які й зумовлюють як момент виникнення дієздатності, так і її особливості. Так, повне пасивне виборче право у громадянина України виникає з моменту досягнення ним 21 років, але реалізовувати це право він здатен лише за наявності певних чинників – наявності громадянства, відсутності судимості тощо. Законом передбачається можливість обмеження дієздатності громадян, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами (ст. 36 ЦК України). Також судом фізичні особи можуть бути визнані недієздатними внаслідок душевної хвороби або психічного розладу, через що не можуть розуміти значення своїх дій. Ці особи є такими, що не володіють загальною правосуб’єктністю, зокрема й адміністративною.

Адміністративна деліктоздатність – це здатність особи нести адміністративну відповідальність за скоєні правопорушення. Адміністративній відповідальності підлягають особи, що досягли на момент здійснення правопорушення 16 літнього віку.

Для публічних юридичних осіб правосуб’єктність виявляється в сукупності прав і обов’язків, які надано їм для виконання відповідних функцій згідно з цілями та завданнями організації, підприємства, установи, зафіксованими в установчих документах.

Для юридичних осіб правосуб’єктність єдина – вона виникає з моменту створення (державної реєстрації), припиняється з моменту виключення юридичної особи з державного реєстру, має спеціальний характер.