46. Види адміністративно-правових відносин

За Берлачем

Державно-управлінська діяльність органів влади та місцевого самоврядування охоплює різноманітні сфери суспільного життя, через те адміністративно-правові відносини різноманітні за своїм характером, спрямуванням і змістом.

Класифікацію адміністративно-правових відносин можна запропонувати таку.

1. Залежно від функцій, які вони виконують, поділяються на:

– регулятивні, в яких поведінка суб’єкта цих відносин повністю відповідає приписам норм права, тобто є правомірною і забезпечує тим самим реалізацію позитивних завдань органів влади. Наприклад, постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення Міжвідомчої комісії з питань розвитку енергетики” від 7 липня 2010 р. передбачає основними завданнями Комісії сприяння забезпеченню розвитку інфраструктури для транспортування енергетичних ресурсів, у тому числі нафти та газу магістральними трубопроводами, електроенергії магістральними і розподільними мережами; проведення моніторингу процесів інтеграції об'єднаної енергетичної системи України з енергетичним об'єднанням європейських країн та набуття Україною членства в Енергетичному співтоваристві;

– правоохоронні, які виникають з факту неправомірної поведінки (вчинення адміністративного правопорушення) їх суб’єктів як негативна реакція держави на таку поведінку у вигляді правових заборон і застосування до правопорушників заходів адміністративного впливу. Наприклад, розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п'яному вигляді, — тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 178 КУпАП).

За юридичним характером адміністративні правовідносини поділяються на:

– матеріальні, що виникають у сфері державно-управлінської діяльності і регулюються матеріальними адміністративно-правовими (забороняючими та уповноважуючими) нормами. Для цієї категорії відносин характерною є пасивність і тривалий характер їх існування. Так, згідно зі ст. 4.3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” вiд 22 травня 2003 р., до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

– процесуальні, що виникають у сфері державно-управлінської діяльності при вирішенні індивідуально-конкретних справ і регулюються процесуальними нормами адміністративного права. Вони є відносинами активного типу, зважаючи на динамічність розвитку суспільства та законодавства. Так, зокрема, справа про адміністративне правопорушення розглядається в п’ятнадцятиденний термін з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (ч.1. ст. 277 КУпАП).

Залежно від правового статусу суб’єктів, які беруть участь в адміністративних правовідносинах:

– між підпорядкованими суб’єктами виконавчої влади або місцевого самоврядування, що перебувають на різному ієрархічному рівні (Київська міська рада і Солом’янська районна рада в м. Києві);

– між непідпорядкованими суб’єктами виконавчої влади або місцевого самоврядування, що перебувають на однаковому ієрархічному рівні (районні у м. Києві державні адміністрації);

– між суб’єктами виконавчої влади або місцевого самоврядування і підприємствами, установами й організаціями державної або комунальної власності, що знаходяться в їх організаційному підпорядкуванні (Київська міська рада і комунальне підприємство “Київський метрополітен”);

– між суб’єктами виконавчої влади та виконавчих органів місцевого самоврядування;

– між суб’єктами виконавчої влади або місцевого самоврядування і недержавними господарськими й соціально-культурними об’єднаннями, установами та суб’єктами підприємництва (Київська міська державна адміністрація і Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна” з приводу фінансування навчання студентів з особливими потребами);

– між суб’єктами виконавчої влади і громадськими об’єднаннями (Міністерство освіти і науки України і неурядова, позапартійна та фінансово незалежна всеукраїнська мережа громадських активістів “ОПОРА”);

– між суб’єктами виконавчої влади або місцевого самоврядування і громадянами України, іноземцями та особами без громадянства;

За характером юридичних фактів, що спричинили виникнення адміністративних правовідносин:

– спричинені правомірними діями (реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності);

– спричинені неправомірними діями (неявка на виклик до військового комісаріату).

За галузями діяльності адміністративні правовідносини поділяють на такі, що виникають у сфері:

– управління народногосподарським комплексом (економікою);

– соціально-культурного будівництва;

– адміністративно-політичного будівництва.

За способом захисту адміністративні правовідносини поділяють на такі, що:

– захищаються в адміністративному порядку (дрібне хуліганство, ст. 173 КУпАП).

– захищаються в судовому порядку (порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці, ст. 41 КУпАП).

За характером зв’язків між учасниками адміністративних правовідносин їх поділяють на:

– вертикальні, в яких один із учасників підлеглий іншому. Вони носять субординаційний характер, тому виникають за волевиявленням повноважного органу або посадової особи виконавчої влади поза, а інколи й всупереч волевиявленню іншого учасника цих відносин. Для вертикальних адміністративно-правових відносин є характерним прояв адміністративного методу правового регулювання, тобто методу владних приписів, що передбачає імперативний (владний) статус однієї зі сторін. Прикладом є відносини між Міністерством праці та соціальної політики України і головним управлінням праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації;

– горизонтальні, які виникають між юридично і фактично рівноправними суб’єктами правовідносин, що свідчить про відсутність в них імперативного (владного) характеру. Ці відносини, учасники яких не знаходяться в підпорядкуванні один одного, формуються на основі укладання адміністративних договорів, а також правових норм, що визначають процедуру розгляду заяв, скарг, пропозицій та ін.

• Функції місцевих державних адміністрацій.

Функції місцевих державних адміністрацій відзначаються багатоманітністю й охоплюють майже всі сфери суспільного життя на відповідній території.

За формами діяльності можна виділити нормотворчу, установчу, правозастосовчу (виконавчо-розпорядчу), контрольну функції місцевих держадміністрацій. Серед них приіоритетною безумовноє правозастосовча, оскільки мова йде про органи виконавчої влади на місцях, які повинні забезпечувати виконання Конституції, законів України, актів Президента і Кабінету Міністрів України, а також інших органів виконавчої влади вищого рівня в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Значне місце в діяльності місцевих держадміністрацій займає й контрольна функція, оскільки вони в межах, визначених Конституцією й законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за:

- збереженням і раціональним використанням державного майна;

- станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов’язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням заподіяних державі збитків;

- використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів;

- охороною пам’яток історії та культури, збереженням житлового фонду;

- додержанням виробниками продукції стандартів, технічних умов та інших вимог, пов’язаних з її якістю та сертифікацією;

- додержанням санітарних і ветеринарних правил, збиранням, утилізацією і захороненням промислових, побутових та інших відходів, додержанням правил благоустрою;

- додержанням архітектурно-будівельних норм, правил і стандартів;

- додержанням правил торгівлі, побутового, транспортного, комунального обслуговування, законодавства про захист прав споживачів;

- додержанням законодавства з питань науки, мови, реклами, освіти, культури, охорони здоров’я, материнства та дитинства, сім’ї, молоді та неповнолітніх, соціального захисту населення, фізичної культури і спорту;

- охороною праці та своєчасною і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплатою праці;

- додержанням громадського порядку, правил технічної експлуатації транспорту та дорожнього руху;

- додержанням законодавства про державну таємницю та інформацію.

 Серед основних предметних функцій місцевих органів виконавчої влади можна виділити економічну, бюджетну, соціальну, екологічну, юрисдикційну.

Повноваження місцевих державних адміністрації визначаються Главою I-II ЗУ “Про місцеві державні адміністрації”

• Види звернень громадян та строки їх розгляду.

Постанова КМУ від 24 вересня 2008 р. N 858 “Про затвердження Класифікатора звернень громадян”

Класифікатор звернень громадян

I. Характеристика звернення

1. За формою надходження

1.1. Поштою (електронною поштою)

1.1-1. За допомогою засобів телефонного зв’язку

1.2. На особистому прийомі

1.3. Через уповноважену особу

1.4. Через органи влади

1.5. Через засоби масової інформації

1.6. Від інших органів, установ, організацій

3. За видами

3.1. Пропозиція (зауваження)

3.2. Заява (клопотання)

3.3. Скарга

5. За суб'єктом

5.1. Індивідуальне

5.2. Колективне

5.3. Анонімне 6. За типом

6.1. Телеграма

6.2. Лист

6.3. Усне

6.4. Електронне

6.5. Петиція

За конспектом Берлача А.І

Види звернень:

• Пропозиція або зауваження;

• Заява або клопотання;

• Звернення (Скарга) з вимогою поновлення порушених прав і захисту законних інтересів, які порушені діяннями суб’єктів публічної влади.

Визначає, що усі ці види можуть бути в усній формі (Гарячі лінії)

Ст 20 ЗУ Про звернення громадян встановлює термін розгляду звернень.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

• Система органів виконавчої влади та принципи їх побудови

Система органів виконавчої влади складається з таких рівнів:

— Кабінет Міністрів України — вищий орган у системі органів виконавчої влади;

— центральні органи виконавчої влади — міністерства, державні комітети, органи, статус яких прирівняний до державних, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, агентства, служби.

— місцеві органи виконавчої влади — місцеві державні адміністрації та територіальні органи центральних органів виконавчої влади.

+Київська і Севастопольська міські державні адміністрації.

Принципи організації і діяльності системи органів виконавчої влади зумовлені державним устроєм України як демократичної, правової, соціальної держави, політику якої спрямовано на створення умов, що забезпечують гідне життя та вільний розвиток людини. Це принципи єдності та цілісності державної території, поєднання централізації та децентралізації, демократизму і законності, збалансованості соціально- економічного розвитку регіонів залежно від адміністративно-територіального устрою країни.

Система органів виконавчої влади утворюється з урахуванням забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України, проведення ефективної фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки, культури, охорони природи і природокористування.

Організація та вдосконалення системи органів виконавчої влади відбуваються з урахуванням необхідності єдиного центру керівництва економічними та соціальними справами, поєднання галузевого і територіального принципів управління, централізації з відповідною самостійністю регіонів та окремих адміністративно-територіальних одиниць, господарською самостійністю підприємств, об'єднань та інших суб'єктів.

Утворення органів виконавчої влади, формування їх системи та її функціонування здійснюються згідно з принципами демократизму і законності. Органи виконавчої влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.