3.3. Відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому ушкодженням його здоров'я

Згідно зі ст. 11 Закону "власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім’ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу". Крім того, згідно зі ст. 30 Закону, "власник повністю відшкодовує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі на загальних підставах у зв'язку з заподіянням шкоди при порушенні вимог щодо охорони праці".

Відшкодування шкоди – один з інститутів цивільного права, якому присвячена гл.40 Цивільного Кодексу України "Обов'язки, що виникають як наслідок нанесеної шкоди". У цій главі визначені не тільки загальні підстави відповідальності за нанесену шкоду, але і відповідальність:

- за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, за які винний зобов'язаний виплачувати страхові внески (ст. 456 Цивільного Кодексу України),

- за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, за які винний не зобов'язаний виплачувати страхові внески (ст. 457 Цивільного Кодексу України);

- за шкоду, нанесену джерелом підвищеної небезпеки (ст. 450 Цивільного Кодексу України).

крім того, Цивільним кодексом України (ст. 454) встановлено порядок обліку провини потерпілого і майнового стану особи, яка завдала шкоду.

Відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому шляхом ушкодження його здоров'я, відбувається у вигляді страхових виплат.

Страхові виплати – це грошові суми, які, згідно зі ст. 21 Закону про соціальне страхування, Фонд виплачує застрахованому або особам, що мають на це право, при настанні страхового випадку.

До складу зазначених сум входять:

- страхові виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) в залежності від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі – щомісячна страхова виплата);

- страхові виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї й особам, що перебували на утриманні померлих);

- страхові виплати пенсій по інвалідності потерпілому;

- страхові виплати пенсій в зв'язку з втратою годувальника;

- страхові виплати на дитину, що народилася інвалідом внаслідок травми на виробництві або професійного захворювання його матері під час вагітності;

- страхові виплати на медичну і соціальну допомогу.

У випадку наявності морального збитку сплачуються страхові виплати за моральний збиток, максимальний розмір яких на сьогоднішній день складає 200 розмірів мінімальної зарплати, встановленої на день виплати (ст. 34 Закону про соціальне страхування).

Перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну і соціальну допомогу відбувається у випадках:

- зміни ступеня втрати професійної працездатності;

- зміни складу родини померлого;

- підвищення розміру неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян і мінімальної зарплати в порядку, визначеному законодавством;

- підвищення тарифних ставок, посадових окладів працівників підприємств.

Слід зазначити, що ступінь втрати постраждалим загальної і професійної працездатності встановлюється МСЕК за участю Фонду. При цьому встановлюються не тільки обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, але і визначаються необхідні види медичної і соціальної допомоги.

Позачергова експертиза проводиться за заявою потерпілих, інших зацікавлених осіб, суду або прокуратури.

У період професійної реабілітації (навчання або перекваліфікації по індивідуальній програмі реабілітації) Фондом щомісяця проводяться страхові виплати в розмірі середньомісячного заробітку (тривалість реабілітації визначається відповідною програмою).

При тимчасовому переведенні потерпілого на легшу роботу його середньомісячний заробіток, що за ним зберігається до повної реабілітації або до переходу на інвалідність, встановлюється за бажанням потерпілого, виходячи з розміру його заробітку за дванадцять або три повних календарних місяці роботи до пошкодження здоров'я. Однак, сума щомісячних страхових виплат, встановлена відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до пошкодження здоров'я.

Фондом фінансуються і витрати на медичну і соціальну допомогу, включаючи додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санітарно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потреба в них установлена МСЕК. Фонд оплачує усі витрати на лікування потерпілого, якщо захворювання (випадок тимчасової втрати працездатності) виникло як наслідок нещасного випадку або профзахворювання.

Пенсії й інші форми витрат у зв'язку зі смертю потерпілого фінансуються Фондом відповідно до чинного законодавства. Види оплати праці, що враховуються при визначенні середньомісячного заробітку, визначаються відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення.

У випадку повторного ушкодження здоров'я середньомісячний заробіток, за бажанням потерпілого, обчислюється за відповідні періоди, що передували першому або другому ушкодженню здоров'я. Ступінь втрати професійної працездатності визначається МСЕК за сукупним результатом.

Індексація суми страхової виплати проводиться відповідно до чинного законодавства.