Законодавчі і підзаконні акти з охорони праці

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про охорону праці" "законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів" [1].

З моменту прийняття в 1992 році Закону законодавча база охорони праці значно розширилася. Прийнято основний закон держави – Конституцію України, а також Закони України:

- "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", що забезпечило практичне застосування ст.8 Закону;

- "Про пожежну безпеку";

- "Про використання ядерної енергії і радіаційний захист";

- "Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення".

Крім того, на території України діють державні міжгалузеві і галузеві нормативні акти про охорону праці – правила, стандарти, норми, положення, інструкції й інші документи, яким надано силу правових норм, обов'язкових для виконання. Норми охорони праці в обов'язковому порядку присутні й у правилах внутрішнього розпорядку організацій і підприємств.

Норми охорони праці визначаються також у правилах внутрішнього розпорядку організацій і підприємств.

Види державних нормативних актів про охорону праці поділяються таким чином:

- Правила.

- Державні стандарти.

- Норми.

- Положення, Статути.

- Інструкції.

- Керівництва, вказівки, рекомендації, вимоги.

- Технічні умови безпеки.

- Переліки та ін.

Діючі сьогодні в Україні нормативно-правові акти з охорони праці наведені в "Державному реєстрі міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці" (Реєстр ДНАОП).

Питання безпеки праці в будівництві регламентовані наступними основними документами:

СНиП ІІІ-4-80* "Техника безопасности в строительстве";

ДБН А.3.1-5-96 "Організація будівельного виробництва";

ДНАОП 0.00-1.03-02 "Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів";

ДНАОП 0.00-1.07-94 "Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском";

ДНАОП 0.00-1.21-98 "Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів";

ДНАОП 0.01-1.01-95 "Правила пожежної безпеки в Україні";

"Правила влаштування електроустановок" та ін.

Питання з виробничої санітарії регламентовані документами:

СН 245-71 "Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий";

ГОСТ 12.1.005-88 "Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны".

ГОСТ 12.1.003-86 "Шум. Общие требования безопасности".

ГОСТ 12.1.012-90 "Вибрация. Общие требования безопасности" та ін.

До чинних нормативних актів відносяться і міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці (ССБТ^*), у яких наведено вимоги, норми і правила, що спрямовані на забезпечення безпеки, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Основні проектні документи, що містять рішення з питань охорони праці – проект організації будівництва (ПОБ) і проект виконання робіт (ПВР).

При створенні національного законодавства про охорону праці широко використовуються Конвенції і Рекомендації МОП, Директиви Європейської Співдружності, досвід нормотворчої діяльності в галузі охорони праці Росії, Німеччини, Великобританії і ряду інших країн.

В останні роки представники нашої країни беруть участь у різних міжнародних проектах, тому Законом передбачено, що "у разі, коли міжнародними договорами або угодами ... встановлено більш високі вимоги до охорони праці, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору або угоди" (ст.3 Закону).

Законом (ст. 4) чітко визначені пріоритетні напрями реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, серед яких основними є:

- пріоритет життя і здоров'я працівників стосовно результатів виробничої діяльності підприємства;

- повна відповідальність роботодавця за створення безпечних, нешкідливих умов праці;

- соціальний захист працівників, повна компенсація збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань;

- використання економічних методів управління охороною праці, участь держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, навчання населення, професійна підготовка і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці.

З прийняттям Закону державні функції нагляду за охороною праці, які за часів СРСР виконувалися профспілками (громадськими організаціями) передані безпосередньо органам державного нагляду за охороною праці.

Профспілкам, їхнім об'єднанням в особі своїх виборних органів і представників належить громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці.

Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

- Кабінет Міністрів України;

- Державний комітет по нагляду за охороною праці;

- міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

- місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.

Державний нагляд за виконанням законодавчих і інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:

- Державний комітет України по нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронапраці);

- Державний комітет ядерного регулювання;

- органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства з питань надзвичайних ситуацій;

- органи та доклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Вищий нагляд за виконанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснює Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори.

Трудові відносини між працівниками в Україні регулюються Кодексом законів про працю (КЗпП) України, що містить розділи "Охорона праці" (розділ ХІ, статті 153 – 173), "Нагляд і контроль за виконанням законодавства про працю" (розділ XVIII, статті 259 – 265).

Зміни і доповнення до Реєстру ДНАОП періодично публікуються в офіційному розділі науково-виробничого журналу "Охорона праці" і в Інформаційних бюлетенях з охорони праці Національного науково-дослідного інституту охорони праці (ННДІОП).