6.2. Організаційна структура й основні функції управління

6.2.1. Організаційна структура суоп

В даний час в Україні функціонує багаторівнева СУОП, функціональними ланками якої є відповідні структури державної законодавчої і виконавчої влади різних рівнів, управлінські структури підприємств і організацій, трудових колективів.

Залежно від спрямування вирішуваних завдань всі ланки СУОП можна розділити на дві групи:

• ланки, що забезпечують вирішення законодавчо-нормативних, науково-технічних, соціально-економічних та інших загальних питань охорони праці;

• ланки, до функціональних обов'язків яких входить забезпечення безпеки праці в умовах конкретних організацій, підприємств.

До першої групи належать органи державної законодавчої ініціативи та органи державного управління охороною праці:

• Верховна Рада України;

• Кабінет Міністрів України;

• Державний комітет по нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці);

• міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

• місцева державна адміністрація, органи місцевого самоврядування.

Верховна Рада України зі своєї ініціативи у взаємодії з відповідними структурами державної виконавчої влади визначає державну політику в сфері охорони праці, вирішує питання щодо удосконалення і розвитку законодавчої бази охорони праці, соціальні питання, пов'язані зі станом умов і охорони праці.

Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики в сфері охорони праці, виходячи зі стану охорони праці в державі, організує розробку загальнодержавних програм відповідно до поліпшення цього стану, затверджує ці програми і контролює їх виконання, визначає функції органів виконавчої влади щодо вирішення питань охорони праці і нагляду за охороною праці.

Для вирішення цих питань при Кабінеті Міністрів України функціонує Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

Комітет з нагляду за охороною праці України (Держнаглядохоронпраці) здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій сфері, розробляє при участі відповідних органів державної програми в сфері охорони праці, координує роботу державних органів і об'єднань підприємств із питань безпеки праці, розробляють і переглядають разом з компетентними органами систему показників і обліку умов і безпеки праці, здійснює міжнародне співробітництво з питань охорони праці і нагляд за охороною праці в державі тощо.

Рішення Комітету з нагляду за охороною праці України, що відноситься до його компетенції, обов'язкові для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями, місцевими радами народних депутатів і підприємствами.

Міністерство праці і соціальної політики України здійснює також державну експертизу умов праці, визначає порядок і здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць згідно з їх відповідністю до нормативних актів про охорону праці, бере участь у розробці нормативних документів про охорону праці.

Інші міністерства і центральні органи державної виконавчої влади, як ланки системи управління охороною праці, визначають науково-технічну політику галузі з питань охорони праці, розробляють і реалізують комплексні заходи щодо поліпшення безпеки праці, здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці, співробітничають з галузевими профспілками щодо вирішення питань безпеки праці, організовують у встановленому порядку навчання і перевірку знань правил і норм охорони праці керівниками і фахівцями галузі, створюють, при необхідності, професійні воєнізовані аварійно-рятувальні формування, здійснюють внутрішній контроль за станом охорони праці.

Для забезпечення виконання перерахованих функцій в апаратах міністерств і інших центральних органів державної виконавчої влади створюються служби охорони праці.

Місцеві державні адміністрації й органи місцевого самоврядування в межах підвідомчої їм території забезпечують реалізацію державної політики в сфері охорони праці, формують при участі профспілок місцеві програми заходів щодо поліпшення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, здійснюють контроль за дотриманням нормативних актів про охорону праці. Для забезпечення виконання названих функцій при місцевих органах державної виконавчої влади створюються відповідні структурні підрозділи.

Управлінські структури підприємств забезпечують в умовах конкретних виробництв реалізацію вимог законодавчих і нормативних актів про охорону праці з метою створення безпечних і нешкідливих умов праці, попередження виробничого травматизму і професійних захворювань, вирішують весь комплекс питань з охорони праці, пов'язаних з даним виробництвом. У своїй діяльності стосовно охорони праці управлінські структури підприємств взаємодіють з комісією з питань охорони праці підприємства (при наявності такої), із профспілками підприємства та уповноваженими трудових колективів.

Система управління охороною праці в умовах конкретної організації, на конкретному об'єкті завжди є багаторівневою системою управління, у якій верхнім рівнем є державне управління, а нижнім – управління охороною праці на конкретному об'єкті. Як проміжні рівні управління можуть виступати відомче, регіональне управління, а також управління в об'єднанні, тресті тощо.

Слід зазначити, що вихідні параметри СУОП визначаються виходячи з вимог норм, правил, проектної документації, аналізу фактичного стану виробничої ситуації і ряду факторів виробничого середовища, тому СУОП варто віднести до категорії звичайних, які піддаються програмуванню багатоконтурних систем. Багатоконтурність систем управління в даному випадку пояснюється складністью об'єкта управління, його великою інерційністю, складністю і інерційністю реалізації управлінських впливів.

Правовою основою СУОП є: Конституція України, Кодекс законів про працю України, Закони України “Про охорону праці” і “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Накази і розпорядження Президента України, розпорядження і постанови Кабінету Міністрів, Держнаглядохоронпраці, Міністерства охорони здоров'я, Міністерства праці і соціальної політики, а також інших директивних органів України з питань охорони праці (органи Державного управління охороною праці).

До нормативної бази СУОП входять:

• державні міжгалузеві і галузеві норми і правила, а також відомчі нормативні акти з охорони праці, затверджені Держнаглядохоронпраці;

• система державних міжгалузевих і галузевих стандартів безпеки праці;

• будівельні норми і правила в частині забезпечення вимог охорони праці і пожежної безпеки;

• накази і розпорядження вищестоящої організації;

• розділи “Вимоги безпеки (охорони) праці” у стандартах і технічних умовах на продукцію;

• вимоги безпеки праці в проектній, технічній і організаційно-технологічній документації на будівництво або реконструкцію об'єктів будівництва.

Перелік основних нормативних документів з охорони праці наведений у Державному реєстрі міжвідомчих і відомчих нормативних актів про охорону праці (Реєстрі ДНАОП).

Організаційна структура системи управління охороною праці в будівельних організаціях базується на існуючій структурі управління будівельним виробництвом. Вона містить такі основні елементи:

1. об'єкт управління;

2. інформація про стан об'єкта управління;

3. пам'ять системи;

4. орган управління;

5. управлінські впливи (рішення).

Структурна схема системи управління охороною праці зображена на рис. 4.

Рис. 4. Структурна схема СУОП у будівельній організації первинної ланки управління будівництвом (БУ, БМУ)

Об'єктом управління (блок 1) залежно від рівня управління і відповідно до завдань, що стоять перед системою, є:

• на рівні БУ, БМУ і організацій, що до них прирівняні – процес формування безпеки і нешкідливих умов праці безпосередньо на будівельних майданчиках, робочих місцях;

• на рівні трестів і в організаціях більш високого рівня управління – діяльність структурних підрозділів (підвідомчих організацій і підприємств), функціональних служб, що спрямована на забезпечення здорових і безпечних умов праці, вдосконалення побутового обслуговування працюючих.

Інформація про стан об'єкта управління (блок 2) відбирається з матеріалів оперативного контролю, планових, цільових, комплексних і інших видів перевірок стану безпеки праці і на об'єктах будівництва; протоколів нарад з питань охорони праці; з аналізу матеріалів розслідування випадків виробничого травматизму і профзахворювань, а також розпоряджень органів державного нагляду. У кожному конкретному випадку на наступний, більш високий рівень управління передається лише інформація, що визначає проблемні ситуації, які не можуть бути вирішені на даному рівні за допомогою наявних сил, засобів і матеріальних ресурсів.

На рівні трестів і в організаціях більш високого рівня цей блок збільшується на підблок 2.4 “Аналіз інформації, що надійшла з підвідомчих структурних підрозділів”.

Пам'ять системи (блок 3) – це сукупність нормативної, інструктивної і проектно-технічної документації; планів організаційно-технологічних і профілактичних заходів; інформація про стан охорони праці в бригадах, на ділянках, об'єктах будівництва й у цілому по організаціях; матеріалів різних видів перевірок і оперативного контролю; планових і прогнозованих показників з охорони праці; інформації про реалізацію прийнятих раніше рішень і їх ефективності.

Орган управління (блок 4) – це керівники організацій і підприємств, функціональних служб і структурних підрозділів, до функціональних обов'язків яких входить забезпечення безпечних і нормальних умов праці, а також служба охорони праці.

Аналіз інформації, що надійшла, з метою визначення проблемної ситуації (блок 4.1), формулювання конкретних завдань і вироблення варіантів рішень (блок 4.2), який включає в себе їх техніко-економічне обґрунтування, виконуються службою охорони праці із залученням, у необхідних випадках, головних фахівців. При цьому використовується інформація як та, що знову надійшла, так і та, що утримується в пам'яті системи (блок 3). Розробка варіантів рішень проходить на основі результатів аналізу причин відхилень характеристик умов праці від нормативних, з урахуванням зовнішніх впливів (блок 6) і обмежень по ресурсах, термінах, по ступеню самостійності особи, яка приймає рішення (блок 7).

Пропоновані варіанти управлінських рішень оцінюються за співставними критеріями. Вироблення управлінських рішень здійснюється на основі результатів логічного аналізу всього комплексу наявної інформації, досвіду реалізації попередніх рішень, а також з використанням економіко-математичних методів їх оцінки.

Прийняте рішення повинне:

• бути своєчасним, що забезпечується застосуванням відповідних методів збору, використанням сучасних засобів обробки інформації;

• узгоджуватися з прийнятими раніше рішеннями, тобто бути погодженими (можуть уточнюватися або скасовуватися окремі положення раніше прийнятих рішень, виходячи з нових виробничих умов);

• бути реальним, таким, яке може бути практично виконаним, мати ясне, чітке і лаконічне формулювання, що виключає довільне тлумачення;

• враховувати рівень компетентності (рівень знань, досвіду, поінформованості) системи, у якій реалізується рішення;

• бути законним і повноважним, тобто не повинно суперечити чинному законодавству, нормам і правилам охорони праці.

Керівні впливи (блок 5) – це прийняті рішення, оформлені у вигляді наказів, розпоряджень, вказівок, планів і графіків, профілактичних заходів, цільових програм, які доводяться до відома безпосередніх виконавців. Реалізація рішень забезпечується необхідними ресурсами і дієвим контролем з боку адміністрації і служби охорони праці.

Прямий зв'язок у СУОП визначається взаємодією блоків “4–5–1”, а зворотний – “1–2–4”.

Щокварталу у вищестоящу організацію направляється інформація про стан охорони праці в організації (блок 8).

Результати функціонування СУОП виражаються кількісними показниками, що характеризують динаміку рівня виробничого травматизму, профзахворюваності, поліпшення умов праці, а також коефіцієнтами безпеки праці – , які враховуються при підведенні підсумків виробничої діяльності як одного з основних показників.

Забезпечення безпечних умов праці – обов'язок робітників, службовців, посадових осіб організацій і підприємств, який здійснюється відповідно до їх функціональних обов'язків (див. дод. 5).

Система управління охороною праці діє за принципом зворотного зв'язку; при цьому управління – замкнене, організаційне.