- •Охорона праці в галузі
- •Предмет і зміст дисципліни "охорона праці в галузі". Її зв'язок з іншими дисциплінами
- •Законодавчі і підзаконні акти з охорони праці
- •Державне соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві
- •3.1. Управління страхуванням від нещасних випадків
- •3.2. Обов'язки Фонду соціального страхування від нещасних випадків
- •3.3. Відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому ушкодженням його здоров'я
- •3.4. Порядок розгляду справ про страхові виплати
- •3.5. Порядок і терміни проведення страхових виплат
- •3.6. Права і обов'язки застрахованого та роботодавця як страхувальника
- •3.7. Фінансування страхування від нещасного випадку
- •3.8. Визначення і розрахунок рівня професійного ризику
- •3.9. Визначення страхових тарифів
- •4.1. Служба охорони праці
- •4.1.1. Служба охорони праці підприємства
- •4.1.2. Служба охорони праці об'єднань підприємств, створених за галузевим принципом
- •4.1.4. Служби охорони праці обласних, міських і районних органів виконавчої державної влади
- •4.1.5. Відповідальність працівників служби охорони праці
- •4.2. Структура і чисельність служби охорони праці
- •4.2.1. Структура служби охорони праці
- •4.2.2. Чисельність служби охорони праці
- •4.3. Організація навчання працюючих
- •4.3.1. Навчання з питань охорони праці при прийомі на роботу та у процесі роботи
- •4.3.2. Інструктажі з питань охорони праці
- •4.3.3. Стажування (дублювання) і допуск працівників до роботи
- •4.4. Особливості організації і виконання робіт у небезпечних і особливо небезпечних умовах
- •Атестація робочих місць за умовами праці. Гігієнічна класифікація умов праці
- •6. Управління охороною праці в умовах ринкових економічних відносин
- •6.1. Основні завдання і методи систем управління охороною праці. Сутність управління охороною праці
- •6.1.1. Системи і моделі
- •6.1.2. Системи управління
- •6.1.3. Система управління охороною праці в будівництві
- •6.1.4. Методи рішення завдання охорони праці
- •6.2. Організаційна структура й основні функції управління
- •6.2.1. Організаційна структура суоп
- •6.2.2. Основні функції управління і шляхи їх реалізації
- •6.3. Оперативна документація системи управління охороною праці
- •6.4. Функціональні обов'язки робітників і керівників виробничих підрозділів
- •6.5. Оцінка результатів діяльності системи управління охороною праці. Використання економічного стимулювання за досягнуті результати. Визначення ефективності системи управління охороною праці
- •6.5.1. Оцінка стану безпеки праці у будівельній організації
- •6.5.2. Стимулювання за досягнуті результати
- •6.5.3. Визначення ефективності системи управління охороною праці
- •7. Фінансування охорони праці на різних рівнях УправліНня виробництвом
- •8. Проблеми профілактики пожежної безпеки
- •8.1. Визначення категорії вибухопожежної та пожежної небезпеки промислових виробництв
- •8.2. Визначення ступеня вогнестійкості будівель і необхідних меж вогнестійкості будівельних конструкцій
- •8.3. Визначення необхідних меж вогнестійкості будівельних конструкцій житлових будинків
- •8.4. Визначення необхідних меж вогнестійкості конструкцій цивільних будівель
- •8.5. Визначення фактичних меж вогнестійкості основних конструкцій елементів промислових, житлових і громадських будівель
- •8.6. Оформлення результатів перевірки відповідності прийнятих у проекті конструктивних рішень до вимог норм
- •8.7. Вимушена евакуація людей із будівель
- •8.7.1. Особливості руху людей
- •8.7.2. Забезпечення безпеки евакуації людей
- •8.7.3. Необхідна кількість виходів, ширина і граничнівідстані шляхів евакуації
- •8.7.4. Розрахунок евакуаційних шляхів і виходів
6.1.2. Системи управління
Процес управління в організованих системах зводиться до цілеспрямованих змін значень керованих змінних системи, які дозволяють одержати вихідні параметри системи, що відповідають заданим (поставленим) цілям.
Варто мати на увазі, що будь-яка система управління вирішує три основні завдання:
збір і передача інформації про керований об'єкт;
переробка отриманої інформації;
прийняття управлінських рішень і їх доведення до об'єкта управління.
Прийняттю рішень передує етап збору, передачі і обробки інформації про об'єкт управління, тому якість і ефективність управління значною мірою визначаються якістю інформації, що надходить.
Інформація повинна бути своєчасною, достовірною, необхідною, достатньою, надійною і бути у формі, зручній для обробки.
Своєчасною вважається інформація, що надійшла протягом заданого інтервалу часу.
Достовірність інформації визначається тим, наскільки точно вона відображає стан керованого об'єкта.
Необхідною вважається інформація, без якої неможливе прийняття управлінських рішень.
Достатньою вважається інформація, що містить весь набір даних, які використовуються для прийняття рішень з управління: додаткові дані не дають нових знань про об'єкт управління.
Під надійністю розуміють гарантовану передачу інформації від джерела до споживача.
Зручної для обробки є така форма, користуючись якою керівник може щонайкраще уявити собі ситуацію, що склалася (наприклад, відхилення дійсного стану об'єкта управління від запланованого). Це стимулює активність сприйняття інформації, яка має велике значення для підвищення ефективності управління.
Сукупність правил, за якими інформація перетворюється в сигнали управління, називається алгоритмом управління.
Компонентами системи є групи взаємодіючих людей і технічних засобів, які забезпечують сприйняття певних проблем організації (входів) і подальше виконання набору дій (процесів), у результаті яких розробляються рішення. При цьому проблемною вважається ситуація, для якої характерне розходження між необхідними (бажаними) і реально існуючими виходами. Звичайно такі ситуації виникають тоді, коли з'являються відхилення в системі, труднощі в досягненні поставленої мети.
Для вирішення проблеми використовується засіб – система, створена для вирішення конкретної проблеми.
Збір, передача і переробка інформації, розробка управлінських рішень і доведення їх до виконавців і є управління.
Перетворення управлінських рішень у накази, розпорядження, графіки тощо, доведення їх до виконавців (об'єктів управління) – прямий зв'язок у системі керування.
Інформація про результати діяльності, яка повертається до органу управління, – зворотний зв'язок. Переробка інформації, що йде по каналах зворотного зв'язку, у сигнали, корегуюча діяльність системи – контроль або регулювання в системі управління.
Слід зазначити, що системи, в яких для формування керуючих впливів не використовується інформація про значення керованих величин, прийнятих ними в процесі управління, називаються розімкненими системами управління.
Системи, в яких використовується інформація про значення керованих величин – замкнені системи.
Перевага замкнених систем управління полягає в тому, що в них можна забезпечити досягнення мети управління в умовах впливу безлічі збурених факторів, частина з яких не може бути виміряна. У той же час, у розімкнених системах управління управляючі впливи оперативніше змінюються відповідно до зміни збурених впливів.
Прагнення до використання переваг обох видів систем привело до створення комбінованих систем управління.
Необхідна поведінка керованої системи досягається, як вже відзначалося, за допомогою управляючих впливів, під дією яких система набуває того стану, який відповідає обраним цілям. Іншими словами, управління – це організація виробничого процесу, що забезпечує досягнення поставленої мети.
