6.1.2. Системи управління

Процес управління в організованих системах зводиться до цілеспрямованих змін значень керованих змінних системи, які дозволяють одержати вихідні параметри системи, що відповідають заданим (поставленим) цілям.

Варто мати на увазі, що будь-яка система управління вирішує три основні завдання:

1. збір і передача інформації про керований об'єкт;

2. переробка отриманої інформації;

3. прийняття управлінських рішень і їх доведення до об'єкта управління.

Прийняттю рішень передує етап збору, передачі і обробки інформації про об'єкт управління, тому якість і ефективність управління значною мірою визначаються якістю інформації, що надходить.

Інформація повинна бути своєчасною, достовірною, необхідною, достатньою, надійною і бути у формі, зручній для обробки.

Своєчасною вважається інформація, що надійшла протягом заданого інтервалу часу.

Достовірність інформації визначається тим, наскільки точно вона відображає стан керованого об'єкта.

Необхідною вважається інформація, без якої неможливе прийняття управлінських рішень.

Достатньою вважається інформація, що містить весь набір даних, які використовуються для прийняття рішень з управління: додаткові дані не дають нових знань про об'єкт управління.

Під надійністю розуміють гарантовану передачу інформації від джерела до споживача.

Зручної для обробки є така форма, користуючись якою керівник може щонайкраще уявити собі ситуацію, що склалася (наприклад, відхилення дійсного стану об'єкта управління від запланованого). Це стимулює активність сприйняття інформації, яка має велике значення для підвищення ефективності управління.

Сукупність правил, за якими інформація перетворюється в сигнали управління, називається алгоритмом управління.

Компонентами системи є групи взаємодіючих людей і технічних засобів, які забезпечують сприйняття певних проблем організації (входів) і подальше виконання набору дій (процесів), у результаті яких розробляються рішення. При цьому проблемною вважається ситуація, для якої характерне розходження між необхідними (бажаними) і реально існуючими виходами. Звичайно такі ситуації виникають тоді, коли з'являються відхилення в системі, труднощі в досягненні поставленої мети.

Для вирішення проблеми використовується засіб – система, створена для вирішення конкретної проблеми.

Збір, передача і переробка інформації, розробка управлінських рішень і доведення їх до виконавців і є управління.

Перетворення управлінських рішень у накази, розпорядження, графіки тощо, доведення їх до виконавців (об'єктів управління) – прямий зв'язок у системі керування.

Інформація про результати діяльності, яка повертається до органу управління, – зворотний зв'язок. Переробка інформації, що йде по каналах зворотного зв'язку, у сигнали, корегуюча діяльність системи – контроль або регулювання в системі управління.

Слід зазначити, що системи, в яких для формування керуючих впливів не використовується інформація про значення керованих величин, прийнятих ними в процесі управління, називаються розімкненими системами управління.

Системи, в яких використовується інформація про значення керованих величин – замкнені системи.

Перевага замкнених систем управління полягає в тому, що в них можна забезпечити досягнення мети управління в умовах впливу безлічі збурених факторів, частина з яких не може бути виміряна. У той же час, у розімкнених системах управління управляючі впливи оперативніше змінюються відповідно до зміни збурених впливів.

Прагнення до використання переваг обох видів систем привело до створення комбінованих систем управління.

Необхідна поведінка керованої системи досягається, як вже відзначалося, за допомогою управляючих впливів, під дією яких система набуває того стану, який відповідає обраним цілям. Іншими словами, управління – це організація виробничого процесу, що забезпечує досягнення поставленої мети.