4.1. Служба охорони праці

Створюючи нове підприємство, організовуючи його роботу, власник зобов'язаний, згідно зі ст. 17 Закону, створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих законодавством з охорони праці.

Для реалізації на практиці цих цілей власник створює відповідні служби, призначає посадових осіб, що забезпечують рішення конкретних питань охорони праці; затверджує інструкції про їхні обов'язки, права і відповідальних за виконання покладених на них функцій; розробляє при участі профспілок і реалізує комплексні заходи щодо охорони праці; забезпечує усунення причин, які викликали нещасні випадки і професійні захворювання; розробляє і затверджує положення, інструкції й інші нормативні акти по охороні праці; здійснює постійний контроль за дотриманням працівниками при виконанні ними своїх професійних обов'язків норм і правил охорони праці.

Основна частина перерахованих робіт покладається на службу охорони праці різних рівнів управління будівництвом, що створюється відповідно до ст. 23 Закону. Діяльність служби визначена ДНАОП 0.00-4.21-93 "Типовим положенням про службу охорони праці". Служба охорони праці створюється на підприємствах незалежно від форм власності і видів їхньої діяльності для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у процесі праці.

Відповідно до цілей служба охорони праці вирішує завдання:

а) забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будинків і споруджень;

б) забезпечення працюючих засобами індивідуального і колективного захисту;

в) професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів роботи;

г) вибору оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;

д) професійного добору виконавців для визначених видів робіт.

Служба охорони праці входить у структуру підприємства як одна з основних виробничо-технічних служб.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у випадку ліквідації підприємства.

Служба охорони праці залежно від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ або у як група фахівців, або одного фахівця, у тому числі за сумісництвом.

Служба охорони праці комплектується фахівцями, які мають вищу освіту і стаж роботи за профілем виробництва не менше трьох років. Фахівці із середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках. Обмеження не стосуються:

- щодо виробничого стажу – осіб, що мають фахову освіту з охорони праці;

- за рівнем освіти – осіб, які прийняті на посаду до завершення Типового положення.

Перевірка знань з охорони праці працівників служби охорони праці відбувається у встановленому порядку до початку виконання ними своїх функціональних обов'язків і періодично, один раз у три роки.

На підставі даного Типового положення з урахуванням специфіки виробництва розробляються і затверджуються власником Положення про службу охорони праці підприємств, установ і організацій.

Положення про службу охорони праці міністерства, державного комітету, концерну, корпорації та інших об'єднань підприємств, утворених за галузевим принципом, узгоджується з Державним комітетом з нагляду за охороною праці.

Працівники служби охорони праці у своїй діяльності керуються законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами про охорону праці і Положенням про службу охорони праці.

Вони мають право видавати керівникам підприємств, установ організацій та їх структурних підрозділів обов'язкові для виконання розпорядження щодо усунення виявлених недоліків.

Розпорядження фахівця з охорони праці, у тому числі про зупинку робіт, може скасувати в письмовій формі тільки посадова особа, якій підлегла служба охорони праці.

Працівники служби охорони праці не можуть залучатися до виконання функцій, не передбачених Законом "Про охорону праці" і Типовим положенням.