1. Визначення бойової та мобілізаційної готовності.

2. Ступені бойової готовності та їх зміст.

3. Бойовий розрахунок підрозділу. Обов’язки військовослужбовця за сигналом ТРИВОГА. Порядок дій посадових осіб, особового складу взводу за сигналами бойової готовності.

Вміти

1. Проводити заходи по підвищенню бойової готовності підрозділів.

2. Піднімати підрозділи з отриманням сигналу ТРИВОГА та підвищення ступеню бойової готовності підрозділу.

Актуальність теми полягає в тому , що успіх бою досягається вмінням командира управляти підрозділом в складній обстановці яка виникає на полі бою. Командир особисто несе відповідальність за успішне виконання бойових задач . Він зобов’язаний постійно знати обстановку, вчасно приймати рішення і ставити задачу підлеглим на бій, проявляти розумну ініціативу , добиватися втілення свого рішення в життя і в його виконання.

1. Бойовий розрахунок підрозділу. Обов’язки військовослужбовця по тривозі___________хв

Бойова готовність – це стан військ (сил), який дозволяє їм у встановлені строки почати бойові дії, у ході яких успішно виконувати бойові завдання

Існують кілька ступенів (рівнів) бойової готовності. Ступень бойової готовності у мирний час забезпечує своєчасний перевід військ (сил) з мирного на воєнний стан, розгортання і вступ у війну. Нарощування бойової готовності військових підрозділів, частин, з’єднань здійснюється їх переводом як послідовно від нижчого до вищого ступені бойової готовності, так і безпосередньо у вищий ступінь бойової готовності, мінуючи проміжний, шляхом проведення комплексу організаційних, мобілізаційних, технічних і інших заходів у встановлені планами терміни. Чим вищий ступінь бойової готовності військ (сил), тим менше часу необхідно їм для підготовки до виконання бойових задач. Найвищий ступінь бойової готовності визначається спроможністю військ (сил) до негайного виконання бойових завдань.

 Мобілізаційна готовність – стан військ (сил), які дозволяє їм у встановлені терміни здійснити перехід на організаційно-штатну структуру воєнного часу.

 Рівень мобілізаційної готовності військ (сил) залежить від:

• стану мобілізаційних можливостей держави,

• ступені укомплектованості підрозділів, частин і з’єднань особовим складом,

• оснащеності зброєю і воєнною технікою за штатом мирного часу, їх бойової злагодженості,

• рівня підготовки органів управління до виконання задач щодо мобілізаційного розгортання і приведення військ (сил) у бойову готовність.

Обсяг заходів, порядок переходу і часові нормативи визначаються мобілізаційними планами, які розробляються в мирний час.

Бойова готовність підрозділу – це такий стан повсякденної життєдіяльності, бойової та морально-психологічної підготовки, техніки і озбро­єн­ня,  який дозволяє точно і своєчасно виконати поставлену бойову задачу.

 Бойова готовність –  це, перш за все  здатність особового складу  підрозділу діяти згідно свого призначення незалежно від існуючих обставин зовнішнього характеру.

Вимоги до бойової готовності підрозділу:

• бойова готовність повинна бути постійною;

• кожен військовослужбовець,  техніка і озброєння що за ним закріплені повинні бути готові до бойового застосування;

• бойова готовність підрозділу повинна постійно удосконалю­ватись.

Складові елементи бойової готовності підрозділу:

• морально-психологічний стан особового складу підрозділу;

• рівень  свідомості та морально-бойових якостей;

• укомплектованість підрозділу особовим складом, технікою та озбро­єнням;

• матеріально-технічне забезпечення;

• рівень бойової та гуманітарної підготовки;

• рівень підготовки командного складу та їх здатність управляти підлеглими;

• сувора дисципліна і організованість.

Мобілізація (мобіліус) – означає рухливість.

У широкому сенсі, мобілізаційна готовність – це приведення ЗС в підвищений стан, залучення сил, засобів, коштів, ресурсів, внутрішніх резервів, необхідних для вирішення будь-якої важливої задачі.

Мобілізація Збройних Сил оголошується указом Президента. Частини і з'єднання, що підлягають відмобілізування, визначаються наказом Міністра Оборони.

У вищі ступені бойової готовності за розпорядженням Президента –Головнокомандувача Збройних Сил приводяться як ЗС України, так і частини, структурні підрозділи СБУ, МЧС, ПВ, ДСО, ДССТ тощо.

Стосовно Збройних сил:

- переведення Збройних Сил держави з мирного на воєнний стан, виклик військовозобов'язаних, які перебувають в запасі, на дійсну військову службу;

- переведення промисловості, транспорту і всіх інших галузей економіки на військовий стан з метою найкращого забезпечення військових потреб держави.

Військова мобілізація – це розгортання частин і з'єднань та перехід їх на організацію та штати воєнного часу у встановлений час.

За обсягом військова мобілізація може бути загальна та часткова.

Загальна – охоплює всі ЗС, всю територію країни.

Часткова – охоплює визначену кількість частин і з'єднань на певному театрі воєнних дій.

За способами проведення – відкрита і прихована.

Відкрита мобілізація – коли про її проведення доводиться до всіх громадян країни всіма засобами інформації. Як правило, загальна мобілізація проводиться відкритим способом.

Прихована – коли про проведення мобілізації не доводиться до відома громадян, а мобілізація проводиться під виглядом підготовки до навчань, маневрів, виконання народногосподарських планів, боротьби зі стихійними лихами тощо.

Приклад частково-відкритої мобілізації – війна з Фінляндією в 1930 році.

Варіанти можливого розгортання частин і з'єднань:

- завчасно, приховано;

- переростання прихованої мобілізації у відкриту;

- відкрита мобілізація.

Способи мобілізації розгортання частин і з'єднань:

- частина (з’єднання) не змінює свою штатну структуру та найменування, а переходить на штат воєнного часу;

- частина (з’єднання) переходить на іншу організаційно-штатну структуру і поділяється на ряд самостійних підрозділів, частин;

- підрозділ (частина, з’єднання) формується заново.

Вимоги, що пред'являються до підготовки та проведення мобілізації:

- скритність (прихованість) термінів (строків) мобілізаційного розгортання ЗС і приведення їх у вищу ступінь бойову готовність;

- скорочення термінів мобілізаційного розгортання ЗС і приведення їх у вищу ступінь бойову готовність;

- негайне оповіщення військ і військкоматів;

- комплектування підрозділів і частин підготовленим особовим складом і справною технікою;

- розосередження військ і мобілізаційних ресурсів;

- збалансоване управління військами і військкоматами;

- забезпечення військ матеріально-технічними засобами та ін

Класичний варіант, коли військкомати готують батальйони повністю.