§10. Особливості конструкції електромагнітного зчеплення
Залежно від принципу дії електромагнітні зчеплення підрозділяють на зчеплення без ферронаповнювача (фрикційні) і зчеплення з ферронаповнювачем.
Електромагнітне зчеплення без ферронаповнювачем, спрощена схема якого показана на мал.9 А, складається з пов'язаного із двигуном сердечника 2 електромагніта з його обмоткою 3 і якоря 4, установленого на шліцах провідного вала 6 коробки передач. Напруга до обмотки 3 підводить через щітку 1 і контактне кільце 7, а також через масу автомобіля. Струм, що проходить при цьому по обмотці 3, створює магнітний потік, а сердечник 2, намагнічуючись і переборюючи опір пружини 5, притягає до себе якір 4. У результаті між якорем і сердечником виникає тертя, необхідне для передачі крутного моменту від двигуна до коробки передач. Сила, що притискає якір до сердечника, і, отже, момент тертя зчеплення залежать від сили струму в обмотці 3. У випадку зменшення сили струму зчеплення пробуксовує, а при вимиканні обмотки 3 — вимикається, тому що пружина 5 відводить якір від сердечника.
До переваг зчеплення цього типу слід віднести простоту конструкції й легкість автоматизації керування.
А) Б)
Мал.9. Електромагнітне зчеплення
А) без феронаповнювача ; Б) з феронаповнювачем
Електромагнітне зчеплення з ферронаповнювачем (порошком з карбинольного заліза або легованої сталі) показане на мал.9 Б. Сердечник 2 електромагніта (ведучий елемент) з обмоткою 3 установлено на маховику 8 двигуна, а якір 4 (відомий елемент) — на шліцах провідного вала 6 коробки передач. Простір між сердечником і якорем заповнено ферронаповнювачем. Напруга до обмотки 3 підводить за допомогою щіток 1 і контактних кілець 7. Струм, що проходить при цьому по обмотці 3, створює магнітне поле, яке намагнічує частки ферронаповнювача. У результаті вони притягаються одна до іншої, а також до робочих поверхонь сердечника і якоря, з'єднуючи ведучий і відомий елементи між собою. При цьому частина переданого моменту створюється силами тертя, а частина — магнітними силами. Для пробуксовування зчеплення зменшують силу струму в обмотці 3, а для вимикання зчеплення ланцюг розмикають.
Перевагами зчеплення цього типу є плавність включення; дуже повільне зношування сердечника і якоря ; можливість плавного регулювання переданого моменту при буксуванні в межах 0...100%; легкість автоматизації керування й відсутність експлуатаційних регулювань. Однак через підвищений момент інерції якоря доводиться збільшувати поверхні тертя синхронізаторів.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
Призначення зчеплень автомобіля?
По яким признакам і як класифікують зчеплення?
Які основні вимоги висуваються до зчеплень і якими конструктивними мірами забезпечують їх.
Яка особливість конструкції, переваги та недоліки зчеплення різних типів.