38. Лексичне значення слова, його структура.

Лексичне значення слова (ЛЗ) – це зв’язок звукового комплексу з предметом реальної дійсності, який виробився протягом існування певної мови і який усіма членами мовного колективу розуміється однаково. Зв’язок звукової оболонки слова і його значення закріплений мовною традицією. Тому одні й ті самі предмети й поняття в різних мовах позначаються словами різного звукового складу. Збіг звукової оболонки слів у деяких мовах пояснюється спорідненістю мов або фактом запозичення.

Не всі слова співвідносні з елементами оточення. Це означає, що не всі слова мають лексичне значення. Але вони не перестають бути словами, їх призначення інше: вони поєднують слова і речення, вказують на відношення між словами, тобто виконують граматичну функцію.

Лексичне значення слова – складна структура, яка визначається його семантикою та аспектами його використання. З урахуванням цього виділяються такі види лексичного значення:

1) Сигніфікативне значення (СЗ). Ядро лексичного значення становить сигніфікативне значення, або сигніфікат (від лат. – значення, смисл), яке визначається в лінгвістичних працях як «власне семантичне», «понятійний зміст мовного знака». СЗ часто називають просто значенням слова, лексичним значенням, семантикою слова.

2) Структурне значення – це формальна характеристика властивостей лексичної одиниці, яка визначає місце даного слова в системі мови. Це значення розкривається через відношення слів одне до одного. Оскільки кожна лексична одиниця вступає з іншими словами в синтагматичні та парадигматичні відношення, то виділяють синтагматичне структурне значення та парадигматичне структурне значення.

- Синтагматичне структурне значення – цей різновид структурного значення називається валентність, або сполучуваність.

- Парадигматичне структурне значення – характеризує нелінійні (вертикальні) відношення лексичних одиниць.

3) Емотивне/прагматичне/конотативне значення – це оцінний, емоційно-експресивний компонент ЛЗ, який виражається за допомогою стилістично забарвлених слів (нерозумна людина – бовдур, осел; рос. голова – башка, котелок).

4) Денотативне значення – це предметне значення, яке характеризує зв’язок лексичної одиниці з позначуваним об’єктом. Воно визначається через відношення слова до конкретного предмета дійсності, даної ситуації: залежно від того, як використовується в тексті те чи інше слово, який конкретний предмет називає, яку конкретну ситуацію позначає, у ньому реалізується те чи інше актуальне значення.

Лексичне значення слова не є неподільною одиницею. Значення кожного слова можна виразити шляхом переліку якихось елементарних одиниць, семантичних компонентів. Такі компоненти семантики слова, його семантичні множники називають семами. Сема – елементарний компонент значення як найменша розрізнювальна риса, яка об’єктивно притаманна денотату. Саме ж значення слова позначається терміном семема. Виділення сем, що входять до семеми, називають компонентним аналізом. Семема складається із сем, тобто являє собою структуру сем.

У структурі семеми виділяють наступні типи сем:

1. Центральною в структурі семеми є архісема / інтегральна / загальна сема, яка має ознаки семантичного поля.

2. Дефиренційні семи / гіпосеми, які мають ознаки, що відрізняють значення певного слова від слів того самого класу.

3. Факультативні / потенційні / оказіональні семи – виявляються в певних контекстах і суперечать ознакам лексичного класу. Ці семи важливі для формування переносних значень слів.

Отже, структура лексичного значення вивчається шляхом компонентного аналізу.

Оскільки лексичне значення складається з кількох сем, то одні є вагомішими для значення загалом, інші – менш вагомі. Семи, які більшою мірою детермінують значення слова, викликаючи у свідомості відповідні поняття, називають домінантними, другорядні семи – недомінантними.

Домінантні семи формують ядро лексичного значення, тобто інтенсіонал, а недомінантні – його периферію, імплікаціонал. Напр., інтенсіонал слова «літо» складається з домінантної семи «пора року з червня до серпня», а імплікаціонал – із сем «спекотний; носити легкий одяг; купатися в річці, морі; засмагати; відпустка».