35. Ідентифікація та аналіз ризиків інноваційної діяльності.

Під ризиком інноваційної діяльності слід розуміти ризик, що виникає при будь-яких видах діяльності, пов’язаних з інноваційними процесами, розробкою та виробництвом нової продукції, товарів, послуг, їх комерціалізацією, здійсненням соціально-економічних і науково-технічних проектів.Основне завдання управління інноваційними ризиками – це мінімізація втрат, пов'язаних з виникаючими невідповідностями.

Для всіх проектів процес управління ризиками включає етапи:

1) взаємодія і консультування (на кожній стадії процесу ризик-

менеджменту необхідно взаємодіяти і проводити консультації як із зовнішніми, так і з внутрішніми учасниками інноваційного процесу);

2) визначення контексту ризик-менеджменту  (необхідно визначити зовнішні характеристики підприємницького середовища, внутрішні параметри організації, а також параметри ризик-менеджменту, в яких буде реалізовуватись процес);

3) ідентифікація і класифікація  ризиків   (ідентифікація ризиків – творчий процес, в якому одночасно беруть участь учені й інвестори, тобто люди з різним світоглядом. Інноваційний проект — інвестиційний проект, тому будь-якому інноваційному проекту притаманні всі ризики, характерні для інвестиційного проекту (країнові, макроекономічні, мікроекономічні) , а також й інші, пов’язані з інноваційною діяльністю.  До  ризиків інноваційної діяльності можна віднести: ризик оригінальності, ризик технологічної невідповідності, ризик інформаційної невідповідності, ризик технологічної невідповідності, ризик юридичної невідповідності, ризик фінансової невідповідності, ризик некерованості проектом, ризик некерованості бізнесом. Проаналізувавши інноваційну діяльність українських підприємств, можна виділити наступні, властиві їм, ризики інноваційної діяльності. Науково-технічні ризики: негативні результати НДР, відхилення параметрів ДКР,   невідповідність технічного рівня виробництва технічному рівню інновації,   невідповідність кадрів професійним вимогам проекту,  відхилення в термінах реалізації етапів проектування,  виникнення непередбачених науково-технічних проблем.  Ризики правового забезпечення проекту: помилковий вибір територіальних ринків  патентного захисту,  недостатньо щільні патентні захисту, неотримання або запізнювання патентного захисту,  обмеження у строках патентного захисту,  відсутність прострочених ліцензійна окремі види діяльності, «витік» окремих технічних рішень,  поява патентно-захищених конкурентів);

4) аналіз  та оцінка ризиків  (визначення наслідків, імовірності виникнення, і, як результат, ступеня ризику, а також причини та фактори виникнення ризикових ситуацій. Виділяють якісні та кількісні методи дослідження ризиків інноваційної діяльності на підприємстві або неформалізовані та формалізовані методи аналізу.  Якісний аналіз ризиків -  з метою визначення їх впливу на успіх інновації. Кількісна оцінка ризиків – числове визначення величин окремих ризиків і ризику інновації в цілому. При кількісному аналізі використовується інструментарій теорії імовірності, математичної статистики, теорії дослідження операцій, фінансового аналізу. В основі формалізованих методів лежать строгі, чітко встановлені аналітичні залежності. Такими методами є дисконтування, аналіз чутливості, метод сценаріїв, метод Монте-Карло. Неформалізовані методи є пев­ним описом аналітичних процедур на логічному рівні: методи експертних оцінок, побудова систем показників, метод дерева рі­шень, SWOT-аналіз. На практиці вико­ристовується комбінування як різних методів, так і їх окремих елементів. В загальному випадку в економіці для оцінки ризику, в основному, використовують імовірнісний підхід;

5) прийняття і реалізація ризикового рішення - це визначення необхідних дій для попередження ризиків і реакції на загрози для подій інноваційного ризику, що вимагає реагування;

6) моніторинг ризиків (постійний і систематичний контроль ситуації з метою своєчасного виявлення сигналів і ознак виникнення ризикових ситуацій і прийняття адекватних заходів щодо їх розв'язання. В якості основних шляхів зниження ризику можна виділити наступні: передача (трансфер) ризику, удосконалення системи управління підприємством, диверсифікація ( досить ефективний спосіб зниження інноваційних ризиків, однак лише 20% вітчизняних підприємств вдаються до диверсифікації ).

36.          Ноу-хау.

Ноу-хау– це технічні знання і спосіб виготовлення, або знання яке стосується використання і застосування нової техніки.

Види “Н-Х”: 1) технічного характеру – результати досвіду і протоколи, результати наково-дослідних робіт, статистичні розрахунки, методики і т.д.

2) комерційного характеру – картотеки постачальників і споживачів, методи

індивідуальних продажів, підвищення  ефективності праці, покращення систем. Види "ноу-хау " за змістом: - конструкторське, - технологічне, - виробниче, - управлінське, - фінансове. Форми "ноу-хау":

1) документація (креслення, схеми, керівництво, інструкції, специфікації, результати дослідів і їх протоколи, формули, рецепти тощо);

2) безпосередній досвід спеціалістів, які володіють ним і здатні його використати у певній галузі. Характерні ознаки ноу-хау:

1) науково-технічна та економічна цінність; 2) практичне застосування; 3) відсутність прямого захисту у вигляді промислової захисту; 4) повна або часткова конфіденційність. Термін "ноу-хау" вперше був використаний у 1916 р. в Сполучених Штатах Америки в одній із судових справ у значенні "уміння або майстерність що-небудь зробити з мінімальними зусиллями".