91. Тоталітарний режим в Болгарії, 1948-1953 рр.

- Повне зосередження влади в руках БКП - 1948 р. – БКП – повновладна політична сила, нав’язала свою ідеологію сусп., має культ лідера; - формально найв. орган держвлади – Н.зб., їх голова – керівник держави → ілюзія парламентаризму, де-факто – КП, політбюро і генсек, періодично – пленуми

- до 02.07.1949 генсеком БКП і керівником уряду був Г. Димитров (до дня своєї смерті), наступником мав би бути Т. Костов – але він під час ІІ Св.в був підпільником (а не сидів у Москві, як багато хто) + обурюється вивезенням за безцінь болгарської сировини до СРСР → наклеп, суд і смертна кара + постраждали близько тисячі осіб, звинувачені у причетності до «банди Трайчо Костова» → пересторога тим, хто хоче подібно до Тіто будувати комунізм з національною специфікою; наступником до своєї смерті 01.1950 був В. Коларов, далі лояльний Кремлю зять Димитрова В. Червенков, повсюдно – радянські радники + виправдання репресій «посиленням класової боротьби»

- тиск на духівництво: непокірний очільник БПЦ Стефан І у 09.1948 зрікся духовного стану, 02-03.1949 – суди над протестантським пасторами, 1952 – РКЦ і ГКЦ (звинувачення – шпигунство!)

- лише 1949: у концтаборах 4,5 тис. осіб, особливо – табір Белене поблизу Свіштова; виселення з міст цілих родин у віддалені райони («зрадники батьківщини», «вороги народної влади») – 6,5 тис. – до 1953.

- репресії в Компартії – 20%, тотальна чистка, гасло «шукай ворога з партійним квитком», те саме – щодо господарських керівників, військових, служби безпеки

→ атмосфера загального страху та взаємної недовіри

- Економічні та соціальні процеси у 50-60-х роках ХХ ст.: кінець 40-х: завершилась націоналізація пром.підпр., банків та ін., ліквідовано приватний сектор у торгівлі → весь фінансово-економічний потенціал країни в руках держави; перша дворічка повністю не виконана; перша п’ятирічка – акцент на індустріалізації країни – 83% група А, а коопероване село має забезпечити пром. необхідною сировиною (копія рад.досвіду)

- самодостатнє господарювання веде Б. до замкнутості, на Заході навпаки – тенденція до інтеграції шляхом розвитку всебічних економічних зв’язків → 1949 р. утв. РЕВ, до 1953 країни РЕВ – 88% всього зовн. товарообігу Б.; від СРСР Б. отримує енергоносії, сировину, кредити, технології, СРСР задешево купує болг. сировину

- затрачені кошти на індустріалізацію загалом окуповувалися: модернізація старих підпр. + будівництво нових підпр., промислових гігантів і нових міст (Дімітровград, Рудозем, Мадан та ін..), водосховища, ГЕС, мости та ін..; але розвиток Б., як і решти країн, екстенсивний → постійний дефіцит товарів широкого вжитку, високі роздрібні ціни на них при збереженні низького рівня зарплат і пенсій, 1951 – деяке поліпшення

- тяжка ситуація в сг: кооперування (де-факто – колективізація) – плагіат рад. досвіду; кооперативи існували ще в 30-і – але ухвалу уряду 04.1945 про необх. утв. ТКЗГ (трудових кооперативних землеробських господарств) підтр. лише незначна част. бідних селян; масове ств. ТКЗГ розпочнеться восени 1948 р., кульмінація – літо 1950 р., з засобами примусу, висилкою до таборів; процес іде важко – в кін. 1951 р. – у ТКЗГ лише 52%, план повністю так і не реалізували

- причини небажання селян вступати до ТКЗГ: надзвичайно низький рівень доходів кооператорів, де-факто скасована приватна власність на землю, опір – пасивний, активний (ліси, чети – учасників наз. горняці, сутички з міліцією; в деяких округах доходило до загальних бунтів); після вичерпання ресурсу опору – відновлення примусової колективізації, 1958 р. – в ТКЗГ 92% оброблюваної землі, решта селян обкладена важкими поборами → масове переселення до міст, з’явився надлишок робочої сили в містах

→ неефективність планової економіки та загальнодержавної і кооперативної власності