80. Нейський мирний договір

Підписаний 27 листопада 1919 р. у Нейї-сюр-Сен. За Нейїським договором від Болгарії до Королівства сербів, хорватів і словенців відійшли 4 райони.

Підтверджувався кордон з Румунією, встановлений Бухарестським мирним договором 1913, за яким Південна Добруджа залишилася за Румунією.

Болгарія була позбавлена Зх Фракії і з нею виходу в Егей море. Зх Фракія переходила у розпорядження ВБ, Іт, Фр, США та Яп, які зобов'язалися «гарантувати свободу економічного виходу Болгарії до Егейського моря». Це зобов'язання було порушене передачею Західної Фракії Греції в 1920 р.

Болгарія зобов'язалася виплатити репарації в 2,25 млрд золотих франків. Її господарство та фінанси були поставлені під контроль Міжсоюзної комісії з представників ВБ, Фр та Іт. Військові статті договору обмежували види озброєння та чисельність армії (до 20 тис.), чисельність поліції і жандармерії Болгарії.

У 1923 і 1930 були переглянуті статті про репарації, у 1938 — про військових обмеженнях. У 1940 Пд Добруджа (згідно з Болгарсько-Румунським договором від 7 вересня 1940 р.) повернена Болгарії.

+ (Ст 125) Понад платежі, передбачені в статті 121, Болгарія зобов'язується повернути на умовах, установлених Міжсоюзною комісією, предмети всілякого ґатунку й цінні папери, загарбані, конфісковані чи секвестровані на територіях Греції, Румунії або Сербії, що зазнали вторгнення, коли буде можливо їх упізнати на території Болгарії. З цією метою Уряди Греції, Румунії та Сербсько-Хорватсько-Словенської держави повідомлять Міжсоюзну комісію в чотиримісячний термін після того, як набере чинності цей Договір, про список предметів і цінних паперів, що їх слід упізнати й відносно яких вони можуть засвідчити, що їх було загарбано на територіях, які зазнали вторгнення, і що їх може бути знайдено на болгарській території.Болгарський уряд зобов'язується полегшити всіма наявними в нього засобами розшук названих предметів і цінних паперів та опублікувати у тримісячний термін від початку чинності цього Договору закон, який зобов'язуватиме болгарських громадян під страхом покарання, оголошувати про всілякі предмети, що знаходяться в їхньому володінні.

+(Ст 126) повернення предметів культурного змісту (археол, архівні, худ. речі за рішенням Міжсоюз комісії).

81. Державно-політичний устрій Болгарського царства

Конституція 1879 р.(Тирново). У Балк. країнах була тяга до формування особистих режимів – наприклад, Фердинанд провокував урядову кризу відставкою міністра (зовнішн. політ чи вій), ішов у віставку кабінет, призначався новий уряд. Достроковий розпуск парламенту нормально, бо Конституція це не обмежувала. Фердинанд встановлював цей режим поступово, розумів, що трон тримається на армії. Вій міністр призначався монархом. Вкрай ревно Фердинанд ставився і до зовнішньопол відомства: з одного боку, через побоювання дестабілізації престолу із зовнішньополітичних причин, використовуючи «тактику гойдалок» між різними політ силами.

1919 поправки до виборчого права, що суперечили конст, уводилась обов’язкова подача голосів, тож участь у виборах 1920 взяло 82%. Кінець травня1920 Стамболійський закон про обов’язк. трудову повинність (1 рік),тотал. тенденція, поки не відбудеш не можна виїхати закордон. 1921 р. – пом’якшення можна гроші заплатити за особисту відмову від труд. повинності, термін якої скорочувався. Порушення прав прив. власності – відбрання державою не оброблюваної безпосередньго власниками землі за символічну компенацію. Допускалося відбирання державою будівель (крім житл, фондів) за компенсацію – це все порушення статті 67 про недоторканість прив. власності (але там можна забирати майно при компенсації і на благо держави). Стаття 57 забороняло поділяти суспільство на стани, а по суті партія землеробів опікувалася найбільше селянами. 1919 в програмі БЗНС (Болг землер народний союз) говорилось, що треба Конст міняти: зберегти існуючий пропорційну виборчу систему і ввести обов’язкове голосування для чоловіків та жінок, звузити прерогативи монарха, в першу чергу як головнокомандуючого, право наначати вій. мінстра, визначати к-ть вій контингенту передати Народним зборам. 1921 землероб фракція (лідер партії) підбирає новий склад кабінету, хоча до цього цим займався монарх. Борис ІІІ не представляв країну на міжнарод. арені. «Землероби» ще до встановлення однопарт. влади створили бойову одиницю «Оранжеву гвардію», підкоривши її БЗНС. Право Бориса ІІІ на законод ініціативу майже не реалізовувалось, не вирішував питання про розпуск Нар зборів і призначення дати виборів. Діяльність землер. фракції регулювалась спец. «Правилами».