76. Союзна Республіка Югославія (1992-2003)

27 квітня 1992 р. на урочистому засіданні скупщини СФРЮ, Народної скупщини Республіки Сербія і скупщини Республіки Чорногорія народні представники цих двох республік заявили про континуїтет держ, міжнар, прав. та політ. статусу СФРЮ в спільній державі - Союзній Республіці Югославії (СРЮ). Третя Югославія складалася з двох республік - Сербії та Чорногорії, а до складу Республіки Сербія увійшли два автономних краї - Косово і Метохія, Воєводіна. У той же день була прийнята конституція СРЮ, яка передбачала суверенність і самостійність Сербії і Чорногорії в складі дем. держави з єдиним економічним простором. СРЮ оголосила про визнання всіх югославських республік, які проголосили незалежність, про відсутність територіальних претензій до колишніх республік СФРЮ.

Населення Югославії в 1992 р. становило 10,5 млн. чоловік: (у Сербії - 9,79 млн.) На проведених наприкінці травня 1992 р. виборах у Віче громадян Союзної скупщини автономних країв до місцевих органів влади найбільше голосів отримали правляча Соціалістична партія Сербії (СПС) на чолі зі С.Мілошевичем і Сербська радикальна партія (СРП) В.Шешеля, у Чорногорії - Демократична партія соціалістів (ДПС) У червні 1992 р. делегати Союзної скупщини обрали президентом СРЮ Д.Чосіча. На посаду прем’єр- міністра запрошений М.Панич.

Д.Чосіч виступив із заявами про готовність визнати колишні республіки СФРЮ. С.Мілошевич звинувачував Д.Чосіча у порушенні конституції. Після перемоги на позачергових виборах в Союзну скупщину СРЮ в грудні 1992 р. об’єднана більшість соціалістів і радикалів у союзному парламенті 1 червня 1993 р. таємним голосуванням за відсутності Д.Чосіча відсторонило його від посади. Новим президентом країни був обраний З.Ліліч, але фактич. лідером був С.Мілошевич. С анкції серйозно ООН підірвали економіку СРЮ. 21 січня 1994 р. була оголошена Програма економічної стабілізації за перші місяці здійснення якої інфляція зменш. 1996 р. санкції були зняті остаточно.

Мілошевич спочатку хотів створити Велику Сербію, а потім примирити сербів із Заходом і за Дейтонським мирн. планом в Боснію ввели миротв. війська(щоб зняли економ. санкції). «Жовтнева рев» 2000 р. скинула Мілошевича, який не зміг вирішити косівську проблему. Президентом став Коштуніц (демократ. партія). Березень 2003 розпад «Третьої Югославії».

77. Розпад конфедерації Сербії і Чорногорії. Сербія і Чорногрія на сучасному етапі

4 лютого 2003 виникла державна співдружність Сербії та Чорногорії. Проблеми, які потребували вирішення стосувалися статусу авт. краю Косово та Метохії (літо 2006). З 2006 р. республіки отримували право на референдум про незалежність. Чорногорські лідери (Джунканович, президент Вуянович) хотіли створити союз незалежних держав (С та Ч). Проте в Сербі думки розділились (незалежність С – нові аргументи + відокремленню Косову, не буде виходу С до моря).

Референдум про незалежність (2006). Євросоюз запропонував своє посередництво. Явка понад 80%, б-ть за відокремлення від С (Ч вже мала іншу валюту і митний кордон з нею).За незалежність Ч 55% виборників, що взяли участь, проти – 44%.

Чорногорія. Скупщина Ч 3 червня 2006 проголосила незалежність республіки. 2007 20 ж Конституція. 2008 р. заявка до Євросоюзу, хоча претендувала Б і Г на райони Суторину, що було вирішено в 2015 (на користь Ч). Згідно з конституцією влада розділена на законодавчу, виконавчу і судову. Законодавча влада належить Скупщині, а виконавча влада - президенту і уряду Чорногорії - Владе. Президент обирається на п'ятирічний термін в ході загального прямого таємного голосування. З 2003 року пост президента Чорногорії займає Філіп Вуянович. Скупщина - однопалатний парламент країни. Депутати обираються всенародним голосуванням терміном на 4 роки. Вибори проходять за пропорційною системою. Обираються 76 депутатів плюс 5 албанських представників висуваються від албанської меншини. Виконавчу владу здійснює Уряд (Влада). Склад уряду затверджується Скупщиною за пропозицією Президента. Територія поділена на 21 муніципалітет.

Республіка Сербія. (Скупщина як в Ч, президент на 5 р обирається, Рада міністрів). 28-29 жовтня 2006 року на референдумі була прийнята нова Конституція 21 січня 2007 відбулися вибори до парламенту країни. Уряд сформували ліберальні партії, які отримали більше 50% місць у парламенті - партія президента Бориса Тадіча (демокр. партія), партія прем'єр-міністра Воїслава Коштуніци У 2008 пройшли президентські вибори. Переміг Борис Тадіч. 5 квітня 2012 президент Сербії Борис Тадіч достроково склав з себе повноваження, виграв вибори Томіслав Ніколіч (Серб. Прогресивна партія). + С і Ч мають статуси кандидатів на вступ до ЄС.