Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Rukkas_shpargalka.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
312.34 Кб
Скачать

73.Проголошення незалежності Словенії та Хорватії у 1991 р.

Листопадові вибори 1990 р. дали перемогу прокомуністичним (просербським) силам у Сербії і Чорногорії, Боснії і Герцеговині та Македонії. У відповідь Словенія і Хорватія, де до влади прийшли націоналісти, прийняли нові конституції і висловили намір вийти з федерації. На референдумах у Словенії (80% – за) і Хорватії (95% – за) переважна більшість населення висловилась за незалежність. Союзне керівництво, переважну частину якого складали серби, виступило за збереження єдності будь-якою ціною.

Словенський уряд добре розумів, що федеральний уряд в Белграді може використати військову силу. Одразу ж після словенських виборів, Югославська Народна Армія (ЮНА) оголосила про введення по всій країні нової доктрини оборони. Доктрина «Загальної Народної Оборони», згідно якої кожна республіка повинна свої Республіканські територіальні сили оборони (teritorialna obramba чи TO) замінити централізованою системою оборони. Словенський уряд, опираючись цим крокам, зміг залишити за собою контроль над більшістю словенських TO. В той же час, Словенський уряд створював секретну альтернативну структуру командування, відому під назвою Структури Маневру Національної Оборони. Словенський уряд також розробляв детальний план воєнної кампанії проти ЮНА, як результат, ще до листопада 1990 р. з'явився оперативний і тактичний план. Початком війни вважається 25 червня 1991 р. (день проголошення незалежності). Активні бойові дії були припинені 4 липня 1991 р. Війна за незалежність продовжувалася 10 днів. Війна завершилась підписанням Бріонської угоди 7 липня 1991 р., згідно якої ЮНА зобов'язалася припинити бойові дії на території Словенії, а Словенія призупиняла на три місяці вступ в силу декларації незалежності.

Сербські громади в Хорватії після проголошення нею неза­лежності проголосили про створення Сербської автономної області — Сербської Крайни (грудень 1990 р.), яка займала 28% хорватської території. Там мешкало 880 тис. осіб, але лише 316 тис. становили серби. Сербія підтримала право на самовизначення сербського населення в Хорватії. У квітні 1991 р. крайнські серби прийняли рішення про вихід зі складу Хорватії і приєднання до Республіки Сербської. 25 червня 1991 р. Хорватія проголосила свою незалежність від Югославії. Югославська Народна армія розпочала воєнні дії в Хор­ватії, які супроводжувалися терором і етнічними чистка­ми. Бої точилися з серпня 1991 р. по січень 1992 р. загинуло 6 тис. чоловік, а матеріальні збитки становили 30 млрд доларів. Активні бойові дії було припинено за посередництва миротворців ООН. Але конфлікт тривав до 1995 р. У серпні 1995 р. Хорватія провела операцію «Буря» у ході якої хорватська армія і поліція відвоювали відірвані від центрального уряду збунтованими сербами хорватські території, що утворювали невизнану державу Республіка Сербська Країна. За допомогою операції всього за 84 години було відновлено хорватський конституційно-правовий порядок на всіх захоплених сербськими сепаратистами територіях, окрім східної Славонії. «Буря» поряд з операцією «Блискавка» стала ключовою військовою акцією, що поклала край війні в Хорватії. Над рештою окупованих земель у хорватському Подунав'ї було відновлено хорватський суверенітет за допомогою перехідної міжнародної адміністрації (1996—1998 рр.).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]