Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Rukkas_shpargalka.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
312.34 Кб
Скачать

60. Особливості внутрішньополітичного розвитку Королівства Югославія у період регентства, 1934-1941 рр.

У Марселi 9 жовтня 1934 р. король Александр i мiнicтр за­кордонних справ Францiї Барту 6ули в6итi терористами. Зважаючи на неповнолiття спадкоємця престолу ­ короля Петра ІІ, 6ула створена peгeнтськa рада на чолi з принцом Павлом. Загибель короля посла6ила правлячий тaбip i спричинила низку реформ, якi розширили права населення.

На парламентських виборах 1935 р. опозицiйнi партiї висту­пали єдиним списком, який очолив лiдер СНП В. Мачек. Проте виборчий закон дозволив проурядовiй ЮНП з6ерегти 6iльшiст у парламенті, а політичне протистояння розгорнулося з новою силою. Пiднесення нацiональноrо та демократичноrо pyxiв примусило правлячий режим маневрувати. Пiсля створення в червнi 1935 р. уряду на чолi 3 М. Стоядиновичем, до якоrо увiйш­ли деякi представники опозицiї, прем'єр-­мiнicтp, щоб змiцнити свої позиції, заснував власну партiю ­ Югославський радика­льний союз (ЮРС), до складу якоrо увiйшла частина сербських радикалiв, словенських клерикалiв та ін. Правлячим колам разом 3 урядом М. Стоядиновича на певний час вдалося змiцнити позицiї правлячоrо режиму та загальмувати поширення опозицiйних настроїв. Однак створений у 1937 р. опозицiйний «Блок народної згоди» (БНЗ) виступив за зміну конституцiї, вiдновлення демократичних свобод та федеральну пере6удову країни.

Внутрiшньополiтичне становище Юrославії характеризува­лося загостренням соцiальних i нацiональних суперечностей, що створювало атмосферу напруженостi. Поступово прояв­лялися тенденції до згуртування сербських i хорватських опо­зицiйних сил на платформi демократизацiї. За пiдсумками парламентських ви60рiв 1938 р. за опозицiйний БНЗ проголосувало 45 % виборцiв, але вiдповiдно до виборчоrо закону вiн дiстав лише 15 % депутатських мандатiв. У лютому 1939 р. уряд Юrославiї очолив лiдер ЮРС Д.Цветкович. Становище в Европi вимаrало вiд влади вжиття заходiв для консолiдацiї країни. Саме на той час особливо нe­6езпечноrо звучання набрала «хорватська проблема»: лiдери ХСП були готовi утворити незалежну Хорватiю пiд патронатом Iталiї та Нiмеччини, якi у свою черrу використовували цей чинник для тиску на Югославiю. За пiдсумком переговорiв мiж прем'єром Д. Цветковичем i лiдером ХСП В. Мачеком 26 серпня 1939 р. 6ула пiдписана угода, зriдно з якою Хорватії надавалася автономiя у складi Юrославії. В. Мачек став заступником голови уряду, а чотири члени ХСП ­ мiнiстрами. Почалося формування «Хорватської бановини», якою управляв призначений королем 6ан разом з виборним хорватським сабором.

1939-1941 рр. Прем’єр-міністром Югославії був Д. Цвєткович. 25 березня 1941 р. Уряд Д. Цвєтковича приєднався до Троїстого пакту (Німеччина, Італія, Японія). Це спричинило значний протест населення. Сили Югославії, орієнтовані на західну демократію, почали підготовку до державного перевороту.

61. «Квітнева війна» 1941 р. Та розчленування Югославії.

27 березня 1941 р. Профашистський уряд Д. Цвєтковича був по­валений внаслідок державного перевороту антифашистських сил на чолі з генералом Д. Симовичем (1882-1962). У 1943 р. Д. Цветкович емігрував з країни. Березень - квітень 1941 р. Прем’єр-міністром Югославії був Душан Симович. Це був проанглійський уряд, який орієнту­вався на держави Заходу. 5 квітня 1941 р. Було підписано договір про дружбу і ненапад між СРСР і Югославією. Прихід до влади антифашистських сил спричинив занепоко­єння Німеччини. 6 квітня 1941 р. Нехтуючи нормами міжнародного права, на Югославію напали фашистські війська. Події, що відбулися з 6 по 17 квітня 1941 р деякі югославські історики називають квітневої війною. Війна почалася нальотами на Белград десятків ескадрилій німецьких бомбардувальників, які протягом декількох днів бомбили місто вдень і вночі. Задовго до квітня 1941р. Белград був оголошений відкритим містом, тобто містом, позбавленим системи протиповітряної оборони і не мав на своїй території військових об'єктів стратегічного значення. 

Перевага агресора було переважаючою. У вторгненні взяли участь 34 німецьких, 44 італійських і 4 угорські дивізії. 10 квітня німецькі війська, зустрінуті квітами, увійшли в Загреб, 12 квітня - в зруйнований Белград. Уряд, король Петро II спішно вилетів до Греції. Емігрував і югославський уряд. Д. Симович став міністром югославського емігрантського уряду в 1941-1942 рр. 14 квітня югославське верховне командування віддало наказ про припинення збройного опору. 17 квітня 1941 р. Югославія була окупована Німеччиною.

Після "квітневої війни" доля югославських земель склалася неоднозначно. Одні регіони були приєднані до територій країн-агресорів, інші перебували під контролем адміністрації окупантів. До складу Третього рейху увійшла північна частина Словенії, південна її частина стала Люблінської провінцією Італії. До складу Італії була включена і значна частина Далмації. До угорськоi зони окупацiї увiйшли частина Воєводини та двi областi ­ Мiжмур'я i Прикомур'я, якi в груднi 1941 р.були включенi до складу Угорщини.. Виношувалися плани відтворити королівство Чорногорія під протекторатом Італії. Цьому, однак, перешкодило масове повстання, що почалося 13 липня 1941р. Косово і Метохія і частина Македонії були приєднані до Албанії, яка сама була окупована Італією в 1938 р і знаходилися під італійським протекторатом. 

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]