- •1. Створення та діяльність громадських опозиційних рухів у зарубіжних слов’янських країнах у 1970-1980-х рр.
- •2. Кризи політ. Систем у зарубіжних слов’янських країнах у 1980-1990-х рр.
- •3. Особливості процесу демонтажу командно-адміністративної системи в зарубіжних слов’янських країнах.
- •4. Встановлення режимів «народної демократії» в зарубіжних слов’янських країнах наприкінці 1940-х рр.
- •5. Спільне і специфічне в політичних системах слов’ян країн. В 1940-1960-х рр.
- •Репресії та судове свавілля в країнах регіону у другій половині 1940-1950 р.
- •Геополітичні зміни після краху комунізму в Східній Європі наприкінці 1980-х рр.
- •«Королівство Польське».
- •Відновлення незалежності Польщі. Основні етапи державотворення.
- •11. Визначення польських кордонів після Першої світової війни.
- •12. Радянсько-польська війна. Ризький мирний договір.
- •13. Польсько-литовські відносини 1918-1939 рр.
- •14. Розвиток конституційного процесу у міжвоєнній Польщі.
- •15. Внутрішньополітичний розвиток Польщі у 1918-1926 рр.
- •Державний переворот 1926 р. У Польщі.
- •Режим «санації» у Польщі, 1926-1935 рр.
- •Польща напередодні Другої світової війни, 1935-1939 рр.
- •Зовнішня політика Польщі у 1920-1930-х рр.
- •Німецький окупаційний режим у Польщі під час Другої світової війни.
- •Створення та діяльність польського еміграційного уряду в роки Другої світової війни.
- •Збройні формування польського руху опору в роки Другої світової війни.
- •«Польське питання» в роки Другої світової війни.
- •Пкнв і його програма.
- •Політична боротьба в Польщі, 1945-1948 рр.
- •Криза в Польщі 1956 р. Та її наслідки.
- •Криза 1968 р. І 1970 р. У Польщі та її наслідки.
- •Криза в Польщі у 1980-1981 рр. Запровадження воєнного стану.
- •«Круглий стіл» в Польщі, його результати та наслідки.
- •Розвиток Польщі у 1990-2010-х рр.
- •Чеські та словацькі землі в роки Першої світової війни.
- •33. Проголошення незалежності Чехословаччини, основні етапи державотворення.
- •34. Визначення кордонів Чехословаччини після Першої світової війни
- •35. Державно-політичний устрій міжвоєнної Чехословаччини
- •36. Внутрішньополітичний розвиток Чехословаччини у 1918-1938 рр.
- •37. Мюнхенський диктат. «Друга республіка» в Чехословаччині.
- •38. «Протекторат Богемія та Моравія».
- •39. «Незалежна Словацька республіка».
- •Створення та діяльність чехословацького еміграційного уряду під час Другої світової війни.
- •Словацьке національне повстання, 1944 р.
- •Уряд національного фронту Чехословаччини. Кошицька програма.
- •Чеське національне повстання, 1945 р.
- •Політична боротьба в Чехословаччині у 1945-1948 рр.
- •Режим к.Готвальда в Чехословаччині.
- •46. Розвиток Чехословаччини в 1950-1960-х рр.
- •47. «Празька весна».
- •48. Політика «нормалізації» в чсср ті її результати.
- •49. «Ніжна революція» в Чехословаччині.
- •50. Розпад Чехословацької федерації та його причини.
- •51. Розвиток Словацької республіки у 1993-2010-х рр.
- •52. Розвиток Чеської республіки у 1993-2010-х рр.
- •53. Сербія і Чорногорія у Першій світовій війні.
- •54. «Держава словенців, хорватів та сербів».
- •55. Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців.
- •56. Визначення кордонів Королівства схс після Першої світової війни.
- •57. Державно-політичний устрій Королівства схс.
- •58. Внутрішньополітичний розвиток Королівства схс у 1918-1929 рр.
- •60. Особливості внутрішньополітичного розвитку Королівства Югославія у період регентства, 1934-1941 рр.
- •61. «Квітнева війна» 1941 р. Та розчленування Югославії.
- •62. «Незалежна Держава Хорватія».
- •63.Партизанських рух в Югославії в роки Другої світової війни.
- •64. Створення авнвю та його діяльність.
- •65. Рух четників в Югославії в роки Другої світової війни.
- •66. Переговори «Тіто-Шубашич». Тимчасовий коаліційний уряд Югославії.
- •67. Створення фнрю.
- •68. Особливості політичного режиму й.Тіто в Югославії.
- •69. Конфлікт «Сталін-Тіто» та його наслідки для Югославії.
- •70. «Самоврядувальний соціалізм» в Югославії.
- •71. Зовнішня політика Югославії у 1950-1980-х рр.
- •Розпад сфрю та його причини.
- •73.Проголошення незалежності Словенії та Хорватії у 1991 р.
- •74.Причини і наслідки міжетнічної війни у Боснії та Герцеговині.
- •75.Причини і наслідки Косовської кризи.
- •76. Союзна Республіка Югославія (1992-2003)
- •77. Розпад конфедерації Сербії і Чорногорії. Сербія і Чорногрія на сучасному етапі
- •78. «Македонська проблема» у відносинах балканських країн
- •79. Болгарія у Першій світовій війні
- •80. Нейський мирний договір
- •81. Державно-політичний устрій Болгарського царства
- •Уряд о. Стамболійського в Болгарії.
- •Державний переворот червня 1923 р. Режим о.Цанкова в Болгарії.
- •Державний переворот в Болгарії 1934 р. Та його наслідки.
- •Зовнішня політика Болгарії у міжвоєнний період.
- •Болгарія в роки Другої світової війни (1939-1945). Підсумки війни для країни.
- •Політика царя Бориса ііі в Болгарії.
- •Державний переворот в Болгарії вересня 1944 р. Та його наслідки.
- •Рух опору в Болгарії під час Другої світової війни.
- •90. Політична боротьба в Болгарії в 1945-1947 рр.
- •Тоталітарний режим в Болгарії, 1948-1953 рр.
- •Авторитарний режим т.Живкова в Болгарії.
- •93. Розвиток Болгарії у 1990-2010-х рр.
60. Особливості внутрішньополітичного розвитку Королівства Югославія у період регентства, 1934-1941 рр.
У Марселi 9 жовтня 1934 р. король Александр i мiнicтр закордонних справ Францiї Барту 6ули в6итi терористами. Зважаючи на неповнолiття спадкоємця престолу короля Петра ІІ, 6ула створена peгeнтськa рада на чолi з принцом Павлом. Загибель короля посла6ила правлячий тaбip i спричинила низку реформ, якi розширили права населення.
На парламентських виборах 1935 р. опозицiйнi партiї виступали єдиним списком, який очолив лiдер СНП В. Мачек. Проте виборчий закон дозволив проурядовiй ЮНП з6ерегти 6iльшiст у парламенті, а політичне протистояння розгорнулося з новою силою. Пiднесення нацiональноrо та демократичноrо pyxiв примусило правлячий режим маневрувати. Пiсля створення в червнi 1935 р. уряду на чолi 3 М. Стоядиновичем, до якоrо увiйшли деякi представники опозицiї, прем'єр-мiнicтp, щоб змiцнити свої позиції, заснував власну партiю Югославський радикальний союз (ЮРС), до складу якоrо увiйшла частина сербських радикалiв, словенських клерикалiв та ін. Правлячим колам разом 3 урядом М. Стоядиновича на певний час вдалося змiцнити позицiї правлячоrо режиму та загальмувати поширення опозицiйних настроїв. Однак створений у 1937 р. опозицiйний «Блок народної згоди» (БНЗ) виступив за зміну конституцiї, вiдновлення демократичних свобод та федеральну пере6удову країни.
Внутрiшньополiтичне становище Юrославії характеризувалося загостренням соцiальних i нацiональних суперечностей, що створювало атмосферу напруженостi. Поступово проявлялися тенденції до згуртування сербських i хорватських опозицiйних сил на платформi демократизацiї. За пiдсумками парламентських ви60рiв 1938 р. за опозицiйний БНЗ проголосувало 45 % виборцiв, але вiдповiдно до виборчоrо закону вiн дiстав лише 15 % депутатських мандатiв. У лютому 1939 р. уряд Юrославiї очолив лiдер ЮРС Д.Цветкович. Становище в Европi вимаrало вiд влади вжиття заходiв для консолiдацiї країни. Саме на той час особливо нe6езпечноrо звучання набрала «хорватська проблема»: лiдери ХСП були готовi утворити незалежну Хорватiю пiд патронатом Iталiї та Нiмеччини, якi у свою черrу використовували цей чинник для тиску на Югославiю. За пiдсумком переговорiв мiж прем'єром Д. Цветковичем i лiдером ХСП В. Мачеком 26 серпня 1939 р. 6ула пiдписана угода, зriдно з якою Хорватії надавалася автономiя у складi Юrославії. В. Мачек став заступником голови уряду, а чотири члени ХСП мiнiстрами. Почалося формування «Хорватської бановини», якою управляв призначений королем 6ан разом з виборним хорватським сабором.
1939-1941 рр. Прем’єр-міністром Югославії був Д. Цвєткович. 25 березня 1941 р. Уряд Д. Цвєтковича приєднався до Троїстого пакту (Німеччина, Італія, Японія). Це спричинило значний протест населення. Сили Югославії, орієнтовані на західну демократію, почали підготовку до державного перевороту.
61. «Квітнева війна» 1941 р. Та розчленування Югославії.
27 березня 1941 р. Профашистський уряд Д. Цвєтковича був повалений внаслідок державного перевороту антифашистських сил на чолі з генералом Д. Симовичем (1882-1962). У 1943 р. Д. Цветкович емігрував з країни. Березень - квітень 1941 р. Прем’єр-міністром Югославії був Душан Симович. Це був проанглійський уряд, який орієнтувався на держави Заходу. 5 квітня 1941 р. Було підписано договір про дружбу і ненапад між СРСР і Югославією. Прихід до влади антифашистських сил спричинив занепокоєння Німеччини. 6 квітня 1941 р. Нехтуючи нормами міжнародного права, на Югославію напали фашистські війська. Події, що відбулися з 6 по 17 квітня 1941 р деякі югославські історики називають квітневої війною. Війна почалася нальотами на Белград десятків ескадрилій німецьких бомбардувальників, які протягом декількох днів бомбили місто вдень і вночі. Задовго до квітня 1941р. Белград був оголошений відкритим містом, тобто містом, позбавленим системи протиповітряної оборони і не мав на своїй території військових об'єктів стратегічного значення.
Перевага агресора було переважаючою. У вторгненні взяли участь 34 німецьких, 44 італійських і 4 угорські дивізії. 10 квітня німецькі війська, зустрінуті квітами, увійшли в Загреб, 12 квітня - в зруйнований Белград. Уряд, король Петро II спішно вилетів до Греції. Емігрував і югославський уряд. Д. Симович став міністром югославського емігрантського уряду в 1941-1942 рр. 14 квітня югославське верховне командування віддало наказ про припинення збройного опору. 17 квітня 1941 р. Югославія була окупована Німеччиною.
Після "квітневої війни" доля югославських земель склалася неоднозначно. Одні регіони були приєднані до територій країн-агресорів, інші перебували під контролем адміністрації окупантів. До складу Третього рейху увійшла північна частина Словенії, південна її частина стала Люблінської провінцією Італії. До складу Італії була включена і значна частина Далмації. До угорськоi зони окупацiї увiйшли частина Воєводини та двi областi Мiжмур'я i Прикомур'я, якi в груднi 1941 р.були включенi до складу Угорщини.. Виношувалися плани відтворити королівство Чорногорія під протекторатом Італії. Цьому, однак, перешкодило масове повстання, що почалося 13 липня 1941р. Косово і Метохія і частина Македонії були приєднані до Албанії, яка сама була окупована Італією в 1938 р і знаходилися під італійським протекторатом.