51. Розвиток Словацької республіки у 1993-2010-х рр.

1 січня 1993 р. Оформилась як незалежна держава. Січень 1993 — березень 1994 – уряд очолював Меч'яр, проводить приватизацію в економіці. У зовнішній політиці загострення відносин з Угорщиною через суперечності з угорськими нацменшинами. Конфлікт прем’єра з колишнім міністром закордонних справ Моравчикомна поч. березня 1994 року Меч'яр не отримав підтримки в Словацькій національній раді16 березня Моравчик обраний главою тимчасового коаліційного уряду. Перші національні вибори в Словаччині, після здобуття нею незалежності, пройшли 30 вересня — 1 жовтня 1994 р. Найбільшу кількість голосів отримав Рух за демократичну Словаччину (РДС) В. Меч'яра.Меч'яр залишався при владі з 1994 до 1998 року. У цей час він протистоїть президенту Міхалу Ковачу, колишньому сподвижнику по РДС. Зростання ВВП, однак тимчасове. Противники Меч'яра звинувачують його у непрозорій приватизації.

25-26 вересня 1998 р. нові парламентські вибори. Партії, що знаходилися в опозиції до Меч'яра, набрали близько двох третин місць у парламенті Мечьяр не був переобраний на посаду прем'єр-міністра.

Навесні 1999 р. в Словаччині політична криза: Міхал Ковач, обраний парламентською більшістю в 1993 р., вступивши в конфлікт з прем'єр-міністром країни В. Мечьяром, залишив свою посаду. Після поразки на парламентських виборах у вересні 1998, Меч'яр заявив про свій відхід з політичної сцени, але після прийняття словацьким парламентом у січні 1999 р. рішення про проведення прямих всенародних виборів президента висунув свою кандидатуруу другому турі виборів (30 травня 1999) програв Р. Шустеру. У зовнішній політиці заявлено про прагнення максимально швидко вступити в НАТО навесні-влітку 1999 р.

Під час проведення військової операції проти Югославії, Уряд Словаччини підтримував НАТО і ЄС. 1 січня 2004 Словаччина увійшла до ЄС.

52. Розвиток Чеської республіки у 1993-2010-х рр.

1 січня 1993 р. на мапі Європи з'явилася нова держава — Чеська Республіка, Національні збори якої 26 січня 1993 р. одностайно обрали чеським президентом В. Гавела. Уряд Чехії ще з 2 липня 1992 року і до 17 грудня 1997 року очолював лідер Громадянської Демократичної Партії (ГДП) В. Клаус. У 1993 році було підтверджено закон про люстрації, оприлюднено списки ко­лишніх працівників спецслужб. Саме тут була зосереджена левова чистка паливної, енергетичної, металургійної, машинобудівної промисловості колишньої федерації, а також виробництво конкурентоздатних товарів (взуття, фарфор, художнє скло, пи­во).

Прагнення стати членом ЄС і НАТО. Задля досягнення поставленої мети чеські війсь­кові підрозділи у складі миротворчих сил були відправлені до Хорватії, а в армії розпочалася структурна перебудова, Чехія приєдналася до програми НАТО «партнерство заради миру». 1993-1994 рр. – друга хвиля приватизації. Німецький концерн «Фольксваген» став володарем понад 70 % акцій підприємства «Шкода-авто». Запровадження чеським урядом пільг для іноземних інвесторів стимулювало приплив іноземно­го капіталу (понад 9 млрд доларів до 1998 p.). Так, державні органи надавали всебічну підтримку дрібному й середньому підприємництву, а за 1994 р. було здійснено десять різних дер­жавних програм для розвитку цього бізнесу. У Чехії сформувалася багатопартійна система. Для структуризації парламенту було прийнято закон про встановлення п'ятивідсоткового бар'єру для партій, які прагнуть потрапити до його складу. Так, приватний сектор у 2001 р. становив уже 75 % економіки країни. У влас­ності фонду національного майна залишалися великі під­приємства паливно-енергетичного та військово-промислового комплексів, металургійної, частково машинобудівної та хіміч­ної промисловості, залізничного транспорту, зв'язку. У фінансово-банківській галузі поряд з п'ятьма великими державними банками (80 % капіталу) виникло декілька десятків комерційних (половина за участі іноземного капіталу).

1 лютого 1995 р. підписано Договір про майбутнє приєднання Чеської Республіки до Європейського Союзу. Друга половина 90-х – економічна криза, зростання безробіття. З метою економії державних коштів, уряд у 1995 р. запровадив страхову медицину, підвищив рік виходу на пенсію. У Празі відбулась багатотисячна демонстрація проти соціально-економічної політики уряду. У 1996 р. Чеська Республіка вступила до Організації економічного співробітництва й розвитку, а нев­довзі стала членом ОБСЄ і Ради Європи. Під час політичної кризи 1997 року, яка була пов’язана з таємним фінансування ГДП, уряд з 17 грудня 1997 року очолив Йозеф Тошовський (пробув на посаді прем’єр-міністра до 15 липня 1998 року). Своєю головною метою Тошовський поставив боротьбу з корупцією. З 17 липня 1998 до 15 липня 2002 року уряд очолював Мілош Земан. У 1999 р. Чехія стала асоційованим членом ЄС, була прийнята до НАТО (1999), а у травні 2004 р. – до ЄС. Одночасно з вступом в ЄС Чехія підписала Шенгенську угоду, і з 21 грудня 2007 року було відмінено прикордонний контроль на наземних кордонах Чехії.

У 1999 р. був підписаний чесько-словацький договір про остаточний розподіл майна колишньої федерації. Все федеральне майно розподілялося у пропорції 2 до 1. Дві частини – до Чехії, одна – до Словаччини відповідно до чисельності населення. За підсумками парламентських виборів, у червні 2002 р. СДПЧ здобула 30,2 % голосів, а ГДП - 24,5 %. Уряд очолив лідер соціал-демократів В. Шпідла (був прем’єром до 19 липня 2004 року). Після закінчення повнова­жень В. Гавела у лютому 2003 р. президентом Чеської Рес­публіки був обраний В. Клаус. 16 лютого 2008 р. Вацлав Клаус ще раз обраний Президентом Чеської Республіки. На президентських виборах у січні 2013 року, перших прямих президентських виборах в історії Чехії, президентом був обраний Мілош Земан. На відміну від решти практично всіх посткомуністичних країн Чехії вдалося уникнути гіперінфляції і різких девальвацій національної валюти (крони). Після вступу в травні 2004 року в Європейський союз економічне зростання Чехії помітно прискорився і, незважаючи на значною мірою популістську економічну політику кількох урядів соціал-демократів, досяг 6 -7% на рік.