47. «Празька весна».

Після пленуму ЦК КПЧ (січень 1968 р.) реформатори на чолі з Дубчеком починають ряд змін на демократизацію. Березень 1968 р. – відмінено цензурустворення низки гомадсько-політ. об’єднань, національних рух в Словаччині. Загострення стосунків між 2 крилами КПЧв березні Новотний іде у відставку. Новий президент – генерал Свобода. Поширення реформаторів на державних посадах. У відповідь ОВД й зокрема СРСР починає тиск на Чехословаччину. Квітневий пленум ЦК КПЧ – підтвердження курсу на реформи, передбачалась лібералізація сусп. життя, утвердження елементів ринк. економіки, федеративний устрій. Ліквідація цензури. У відповідь тиск на Дубчека під час його відвідин Москви на поч.. травня. Маніфест «2000 слів» інтелігенції на підтримку реформам. В липні від імені ОВД «Лист п’яти», що звинувачував реформаторів у антисоціалістичності. 18 серпня рішення ОВД ввести війська до ЧССР (за СРСР, НДР, Польща, Болгарія, Угорщина)21 серпня війська ОВД провели десантно-наземну операцію, зайняли ключові об’єкти в столиці, держустанови, чехослов. військові за наказом свого командування не чинили опору. Президія ЦК КПЧ засудила окупацію, її підтримало населення. Заарештовано та доправлено до Москви більшість реформаторів разом з Дубчеком. 22 серпня 1968 р. у Височанах надзвичайний з’їзд КПЧ, засудив окупацію ОВД, його підтримала КПС. 27 жовтня 1968 р. ухвалено закон про федералізацію ЧССР. Зміни під тиском СРСР: височанський з’їзд КПЧ анулювався, першим секретарем ЦК КПС обрано Г. Гусака, введення його і Свободи до складу президії ЦК КПЧ. В жовтні 1968 р. підписано договір про тимчасове перебування в ЧССР контингенту рад. військ. На пленумі ЦК КПЧ в листопаді 1968 р. засуджено політичну лінію реформаторів.

48. Політика «нормалізації» в чсср ті її результати.

Квітень 1969 – на пленумі ЦК КПЧ Дубчека усунуто з посади першого секретаря, призначено Гусака. Керівництво країни починає програму «нормалізації»: відміну реформаторських рішень, повернення цензури, посилення стосунків з СРСР. Постанова «про боротьбу проти проникнення антикомуніст. ідеології та пропаганди в ЧССР». Чистки в рядах КПЧ: невдоволені «нормалізацією» покидають її ряди. Тиск на творчі спілки. Пленум ЦК КПЧ в грудні 1970 р. приймає постанову «Уроки кризового розвитку в партії та суспільстві після ХІІІ з’їзду КПЧ», що є маніфестом «нормалізації», закріплює основні риси політики ЧССР до кінця 1980-х. В економіці на поч. 1970-х повернення до централізованих методів, рівень життя населення підвищували за рахунок замороження цін, радянських кредитів. За 1971-75 рр. ситуація дещо стабілізувалася, однак в ІІ пол.. 1970-х – поч. 1980-х знижуються темпи приросту промислового виробництва, зокрема в машинобудуванні. Посилення технічного відставання від Заходу, однобічна орієнтація зовн. торгівлі. В політиці: в 1975 р. президентом стає Гусакпосилення централізму, адміністративне управління всіма сферами. Стагнація економіки + ідеологічний тиск = розквіт дисидентства. Січень 1977 р. – поява «Хартії-77», підписаної більшістю дисидентів (зокрема В. Гавел), що критикувала лад, виступала за права людини, підтримувалася міжнародними правозахисн. організаціями. Перебудова в СРСРзміни в ЧССР: на поч.. 1987 р. голова уряду Л. Штроугал виступив за економічні реформи, пленум ЦК КПЧ за підтримку перебудови, на фоні цього керівництво на чолі з Гусаком втрачає авторитету 1988 р. корупційні скандали з керівництвом КПЧ. Поява відозви «Декілька слів» із закликом до демократизації, масові мітинги (зокрема в січні 1989 р. через черговий арешт В. Гавела), повне загострення політичної ситуації, криза влади.