40. Уряд національного фронту Чехословаччини. Кошицька програма.

 До Нац фронту чехів і словаків, створеного у березні 1945 р. за ініціативою СРСР, входили 4 чеські і 2 словацькі партії: Соц-дем, Нац-соц, Народна, Демокр, КПЧ і Ком партія Словаччини. До складу входили також масові громадські організації, зокрема Рев профспілковий рух, союзи молоді та ін. Програма Нац фронту передбачала остаточне визволення країни від нім, запровадження нац управління в акціонерних товариствах, на підприємствах, у банках, передачу землі селянам, забезпечення широких демократичних прав і свобод. Коаліційний уряд Нац фронту очолив посол Чехословаччини в СРСР, лівий соціаліст 3. Фірлінгер. На місцях влада перебувала в руках нац комітетів, у яких до осені 1945 р. переважали комуністи. Пізніше вони були реорганізовані на принципах рівного представництва всіх партій.

Широке коло повноважень, у тому числі й законодавчих, обіймав новообраний президент Е. Бенеш. Тимчасові національні збори були однопалатними й складалися з представників усіх політ партій — 200 делегатів від чеських земель і 100 — від Словаччини. Виша влада у Словаччині деякий час залишалася у Словацької нац ради та її виконавчого органу — Корпусу уповноважених. Відносини центральних і словацьких державних органів регулювалися спеціальною угодою, яка обмежувала повноваження словацького керівництва у питаннях оборони, зовнішньої політики, торгівлі, фінансів тошо. На підставі декретів президента від 19 червня 1945 р. створювались Нац суд і народні суди для покарання нац злочинців, зрадників і колабораціоністів. Були засуджені члени уряду протекторату, керівники Словацької республіки на чолі з И. Тісо.

Суди розглянули справи більше як 130 тис. чоловік, з яких 22 тис. були засуджені, а решта звільнені. За співробітництво з нацистами була заборонена діяльність Аграрної і глінківської Народної партій, а також багатьох профашистських організацій і спілок. 5 квітня 1945 року президент Бенеш затвердив Кошицьку урядову програму відновлення економіки. Націоналіз приватних підприємств і банків була у програмі не самоцілль, а способом організації діяльності економіки за умов необхідності покарання колабораціоністів. За декретом про недійсність майново-правових відносин, що виникли за років окупації (19 травня 1945 року) все майно виробничого призначення, що належало колабораціоністам, мало бути безповоротно передано до народного управління. Однак при цьому за декретом 24 жовтня 1945 року власники нац копалень та крупних промисл підприємств (незаплямованих співробітництвом) отримували компенсацію.

До рук держави цілком перейшла енергетика, вугільна, металургійна, основна частина хімічної промисловості та підприємства військово-промислового комплексу, а також акціонерні банки і страхкаси. У решті галузей були націоналізовані (з викупом) підприємства з чисельністю не менше за 150 чоловік. В результаті частка промислового виробництва, переданого з приватної у державну власність склала 80 %. Кошицька програма стала для Чехословаччини масштабним досвідом макроекономічного регулювання економіки, орієнтованої на ринок. Остаточно завдання повоєнного відновлення економіки вирішив перший п'ятирічний план 1949-53 років: рівень промислового виробництва сягнув 119 % відносно до останнього мирного, 1937 року.