40. Словацьке національне повстання, 1944 р.

Центр- місто Банська Бистриця, де розташовувалося Командування Сухопутних військ Словаччини. Підготовча робота проводилася в усіх частинах країни. Елемент військової підготовки до повстання - переведення до Пряшова, що у східній частині Словаччини, двох дивізій слов армії(мали завдання захистити Дукельський перевал.).У Сх Словаччині активізувалися партизанські з'єднання(більше 12-14 тисяч осіб.) Й.Тисо 12 серпня 1944 року запровадив у країні надзвичайний стан, а 23 серпня звернувся до Німеччини по військову допомогу. На той час вже йшла партизанська війна — лише 25-26 серпня партизанськими загонами були захоплені міста Ружомберок, Попрад і низка інших. Дата початку повстання 29 серпня 1944 року, коли проти німецьких та лояльних до уряду Тисо словацьких частин виступили підрозділи регулярної словацької армії. Перша збройна сутичка - спроба словацького гарнізону Жиліни  завадити проходженню через місто німецьких частин. Під контролем повстанців опинилося 20 тисяч км² території у центральній частині країни. Найвідчутнішою для сил повстанців була втрата 40-тисячного Східнословацького корпусу, розташованого у Пряшові. 1 вересня 1944 року Слов Нац Рада оголосила про взяття у свої руки влади у країні. Міністр оборони уряду Чехословаччини видав наказ про створення 1-ї чехословацької армії у Словаччині, до складу якої відносилися усі словацькі військові частини, а також цивільні особи, що взяли участь у збройному повстанні. Відразу ж з початком Словацького повст представники Чехослов у Москві звернулися до рад уряду з проханням по військдопомогу. 8 вересня розпочалася Східно-Карпатська операція Червоної армії, у рамках якої почали наступ у напрямку Словаччини через Дукельський перевал. Період бойових дій поділ на 3 ет..1ет (з кінця серпня по 9 вересня 1944 року) спротив слов підрозділів наступу нім військ частин був неорганізованим та неефективним, контрольовані повстанцями території стрімко зменшувалися, до того ж відступаючі словаки лишали противнику техніку та боєприпаси. 2етз 10 вересня по 18 жовтня), наступ нім уповільнився, оскільки війська повстанців зуміли переформуватися та почали діяти більш організовано та скоординовано. Замість досить загального поділу на дві зони оборони сили повстанців були реорганізовані у 6 підрозділів.18 вересня Словацька Нац Рада провела другий етап мобілізації(чисельність армії- 60 тис, не враховуючи партизанських загонів, чия чисельність оцінюється у ще 18 тисяч.) 6 жовтня з Москви, де він перебував у складі чехословацької делегації, до Банської Бистриці прибув член чехословацького уряду у вигнанні генерал Рудольф Вієст, який змінив бригадного генерала Яна Голіана на посаді командувача збройними силами повстанців.3-етап почався 18 жовтня 1944 року широкомаштабним наступом з території Угорщини німецьких військ. Ця масована атака з нового напряму дозволила німцям доволі швидко досягнути центру повстання — Банської Бистриці, втрата якої 27 жовтня ознаменувала фактичне завершення спротиву. Тієї ж ночі командувач повстанцями Рудольф Вієст віддав наказ про перехід до партизанської війни, яка тривала до звільнення території Словач навесні 1945. Повстання не досягло головної мети — усунення від влади режиму Й.Тисо. Хоча після повст лояльна до режиму словацька армія де-факто припинила існувати і єдиною боєздатною одиницею лишалася воєнізована поліція Глінкова гарда, формально Слов респ залишалася воюючою стороною, і подальший прихід на її територію Червоної армії розглядався як захоплення території противника. Крім того, Слов респ втратила навіть формальні ознаки незалежності, її землі потрапили під прямий контроль Вермахту та військ СС. На тер країни почали активно діяти нім каральні айнзатцгрупи, що проводили масові вбивства мирного населення, яке підозрювалося у наданні допомоги повстанцям та партизанам.Організований спротив на теренах країни повністю перейшов у форму партизанської війни, чия діяльність повністю контролювалася з СРСР. Тисячі слов солдатів та офіцерів, що брали участь у повстанні або підозрювалися у співпраці, були відправлені до  таборів та знищені. Було страчено військових керівників повстання Яна Голіана та Рудольфа Вієста. З військ-стратег точки зору повстання допомогло Червоній армії у просуванні на захід, оскільки існування ще одного поля битви у власному тилу сковувало до 8 німецьких дивізій. До того ж, повстання позбавило резерви Вермахту словацької армії. Недоступною для німецьких військових потреб протягом усього періоду повстання також залишалася транспортна інфраструктура Словаччини, що була необхідною для перекидання резервів, постачання фронту, а також виведення німецьких військ з Балкан.