16. Пкнв і його програма.

Радянський диктатор на той час уже мав слухняний польський табір. У травні 1944 р. в Москві з'явилася делегація КРН, яка відразу була прийнята на найвищому рівні. Сталін прокламував, що не визнає лондонського уряду. Незабаром СПП підпорядкувався КРН. Було визначено склад майбутнього уряду, який отримав назву Польський комітет національного визволення (ПКНВ). У Барвісі під Москвою був підготовлений програмний Маніфест до польського народу від імені ПКНВ, який треба було оголосити в першому польському місті за "лінією Керзона". Таким містом став Хелм (Холм); документ був датований 21 липня 1944 р., а оголошений московським радіо 22 липня. Маніфест проголошував, що КРН і ПКНВ беруть на себе владу на визволених польських територіях з метою встановлення демократичного устрою, що спирається на Конституцію 1921 р. ПКНВ діятиме як тимчасовий орган виконавчої влади. Його - повне визволення польських земель у союзі з Червоною Армією, які повинні охопити на заході терени до Одри, а на сході до "етнографічного кордону з українцями, білорусами і литовцями". Обіцялося забезпечити належні демократичні права населення, націоналізувати власність німців і надати опіку польським підприємцям, провести земельну реформу з відшкодуванням колишнім власникам. Назагал Маніфест містив помірковані демократичні положення, які не можна було вважати "соціалістичними". Категорично заперечувалося право лондонського уряду виступати від імені Польщі. Очолив ПКНВ Е. Осубка-Моравський, а в його складі були В. Василевська, А. Вітос, С Котек-Агрошевський, Б. Дробнер, С. Радкевич, В. Жимов-ський та ін. За постановою КРН було створене Військо Польське, до якого залучено АЛ і І-шу Польська армія в СРСР. Міністром оборони і головнокомандувачем ВП став М. Роля-Жимерський. КРН і ПКНВ повністю підпорядковувалися Москві і залежали від її волі, хоча назовні зберігалися формальні ознаки "демократичного волевиявлення" народу. У міру просування частин ЧА на захід влада на визволеній території повинна була передаватися в руки представників ПКНВ.

27 липня 1944 р. Е. Осубка-Моравський від імені ПКНВ підписав у Москві таємну угоду про кордон між СРСР і Польщею по "лінії Керзона". її підписанню передували дискусії членів ПКНВ зі Сталіним і радянським керівництвом щодо лінії кордону. Деякі члени ПКНВ (Е. Осубка-Моравський, С. Котек-Агрошевський, Б. Дробнер, А. Вітос) намагалися "вмовити" Сталіна залишити Польщі Львів з Бориславом і Біловезьку Пущу. Полякам вдалося "виторгувати" у диктатора деякі території на схід від "лінії Керзона" (Перемишль та ін.). Угода також "стверджувала" перехід до Польщі Східної Пруссії без Кенігсберга, а на заході - земель до р. Одри і Ниси Лужицької. Тільки після підписання угод про кордон і про тимчасову воєнну адміністрацію на визволених теренах Польщі члени ПКНВ вилетіли до щойно звільненого Червоною Армією Любліна. Тут вони застали представників лондонського підпілля. Але втручання радянської комендатури швидко поставило все на місця.